За матеріалами газети «Діло» (1917-1938).
Події, пов’язані із закінченням Першої світової війни та з польсько-українською війною, призвели до активізації патріотичних почуттів галичан, переживання за долю рідного краю й анґажування у його життя. Українська справа вимагала певної жертовності – чимало організацій не могли існувати без частих грошових вливань. В газеті «Діло» майже що номера з’являлась інформація про ті чи інші кампанії збирання коштів (набагато рідше – ще й харчів). Зрештою, і в звичному ритмі життя нераз доводилося помогти ближньому – з ближчих чи дальших околиць.
Перегляд численних списків жертводавців, що їх дбайливо друкувало «Діло», дозволяє ствердити, що небайдужих було чимало. Значні суми вносили громади загалом, організації (філії товариств і кооперативи) й окремі особи. Щодо останніх, то в переліках жертводавців майже весь час фігурують ті самі імена – у Судовій Вишні були «професійні» офіродавці, які регулярно з’являлись у звітах про зібрані кошти.
На волинські школи
Жителі Судової Вишні та місцеві організації жертвували на громадські справи часто. З початком 1917 року відбувалась організована збірка коштів на «волинські школи», як читаємо у «Ділі», – «на необхідну потребу удержання 25 українських шкіл на Волині, які супроти останніх подій тим дорозші і важніші для української справи, конечні як найскорші і найобильніші жертви» ¹. Першим, у січні 1917 року, у списках жертводавців згаданий о. Михайло Трохимчук, але не як жертводавець, а як запрошений до складення пожертви о. Петром Кашубою із Сокаля, який вніс на «волинські школи» 5 корон ². Справа в тім, що пожертви на цю ціль організовувалися за так званою п’ятковою системою, коли жертводавець, вносячи певну суму, закликав до такої ж дії своїх знайомих – але не більше п’яти осіб (чим не прототип сучасних «челленджів» а-ля Ice Bucket Challenge?). Чи вніс о. Трохимчук пожертву ми не знаємо.
У лютому 1917 року на «волинські школи» пожертву у розмірі 10 корон вніс учитель з Лютич М.Мартинович, закликавши серед інших до складання такого ж дару «учителя Дмитрасевича в Дмитровичах» ³. Тут, поза сумнівом, йдеться про Антона Дмитрасевича – батька Тадея Дмитрасевича, також учителя, відомого краєзнавця і одного з ініціаторів археологічних розкопок у Судовій Вишні другої половини 1950-х – початку 1960-х років.
Українська школа у Володимирі-Волинському
Першим жертводавцем із Судової Вишні на «волинські школи», зафіксованим в «Ділі», було місцеве «Дівоче Братство», яке зложило на потреби шкіл 16 корон ⁴. У наступному, березневому номері, судововишнянці знову згадані серед переліку тих, кого взивали до складення пожертв: якийсь Михайло Титляр пожертвував 10 крон і закликав до такої ж дії пані меценасову Зоф’ю Войтовичеву та ц. к. суддю д-ра Старосольського ⁵. Зоф’я Войтовичева була дружиною вишенського адвоката Петра Войтовича, який відкрив у місті адвокатську канцелярію 1911 році ⁶.
На «Рідну Школу»
З 1925 року вишнянці з’являються у списках тих, хто вносив пожертви на потреби «Рідної Школи» ⁷. Збірки були організованими, тому кошти вносились нераз від цілої громади. Так, у квітні 1925 року в Судовій Вишні для «Рідної Школи» зібрали 75 злотих ⁸. У травні цього ж року – 35 злотих ⁹.
Датки на «Рідну Школу» вносили не лише організовано, цілою громадою, але й індивідуально. Наприкінці 1928 року Осип Рибачевський вніс 14 злотих, при цьому вказав, що це його одноденний заробіток, і закликав інтелігенцію Судововишнянщини до внесення на потреби «Рідної Школи» свого одноденного заробітку, «тим більше, що не переведено в жовтні надзвичайної збірки» ¹⁰. Рибачевський знову відправив пожертву на «Рідну Школу» у січні 1931 року – «замість святочних і новорічних побажань» – у розмірі 10 злотих ¹¹.
На «Рідну Школу» відправляли збірки коштів «на коляду». Так, зі Судової Вишні направили 244,36 злотих (зокрема, з передмістя – 20,5, а із Загородів – 10,73 злотих). Сума відправлених «заколядованих» грошей була доволі великою; для порівняння – у сусідніх Мостиськах « на коляду» для «Рідної Школи» зібрали лише 61 злотий ¹².
Ще одну індивідуальну офіру на потреби «Рідної Школи» склало подружжя Гайдучків – д-р Петро Гайдучок та Ірина зі Савойків – у розмірі 25 золотих «замісць подяки за побажання з нагоди вінчання» ¹³.
Наступного року на потреби «Рідної Школи» знову направляли кошти, як дар на коляду. Кружок «Рідної Школи» у Судовій Вишні зібрав 165 злотих – суму, найбільшу у повіті (на другому місці Мостиська – 95,4 злотих) ¹⁴. У 1932 році на «Рідну Школу» кооператив «Зоря» відправив 10 злотих, а Т.Бобак – 5 (як він указав, «замість вінка на домовину бл. п. Осипа Рибачевського») ¹⁵.
Жертвам повені
Впродовж другої половини 1927 року відбувалась активна збірка коштів жертвам повені ¹⁶. Гроші надсилали на вкладну книжечку ч. 8.1555 Центро-Банку (Львів, Ринок, 10). У вересні на цей рахунок склали пожертви судововишнянці Осип Рибачевський (10 злотих) ¹⁷ та Р.Ференсова (також 10 злотих) ¹⁸. У жовтні офіру у розмірі 17 злотих вніс ветеринарний лікар із Судової Вишні Теофіл Татарський, зазначивши, що ці гроші – гонорар за роботу від місцевого о. Полянського ¹⁹. Остання передана зі Судової Вишні сума на потреби жертв повені, відзначена у «Ділі», – 200 злотих, яку зібрав місцевий допомоговий комітет ²⁰.
31 грудня 1927 року Український центральний комітет допомоги жертвам повені звітував про зібрані продукти по окремих повітах. Місцевий комітет у Судовій Вишні очолювали о. Полянський (голова) та Осип Рибачевський (секретар). Вони засвідчили збірку 7 тонн бараболі (картоплі) та 240 кг збіжжя (найменший показник з усіх повітів) ²¹.
Пожертви і дари «Просвіті»
Товариство «Просвіта» також відчувало потреби у коштах, які надходили і від філій (як внутрішня позичка – фактично ж дар), і від окремих осіб чи організацій. У 10 числі «Діла» (1929) подано інформацію про «ювілейні дари» товариству «Просвіта» – вишнянська громада зібрала 81,2 злотих ²².
З початком 1930-х років кількість офір збільшилась. 8 грудня 1931 року у Судовій Вишні відбувся загальний збір місцевої читальні та конференція, у якій взяла участь інтелігенція. На загальних зборах обговорили справу, пов’язану із внутрішньою позичкою «Просвіті», чи, як зазначено у дописі, дару товариству. Зібрані кошти мали бути передані районній філії. У комітет, який займався збіркою, входили представники вишенської інтелігенції: Ф.Заяць, В.Шот, Т.Бобак, В.Брановський і Н.Козак ²³.
Упродовж 1932 року в «Ділі» часто-густо з’являлась інформація про пожертви «на санування» ²⁴ Т-ва «Просвіта»». Офіри складали громади, товариства і окремі жертводавці. Осип Рибачевський вніс 20 злотих ²⁵, стільки ж Теодор Бобак ²⁶, Петро Даниляк (один із найзаможніших вишенських купців) – 30 золотих ²⁷, Володимир Броновський – 5 золотих ²⁸; 10 золотих надійшли від вишенської читальні «Просвіти» ²⁹, 50 – від кооперативу «Зоря» ³⁰.
Інші пожертви
Окрім регулярних збірок на потреби тих чи тих товариств, упродовж 1920-1930-х рр. відбувалося чимало зборів пожертв на разові акції. У лютому 1917 року у «Ділі» публікували список пожертв на потреби УСС, які були складені 14 лютого 1916 року. З судововишнянців згаданий хорунжий Михайло Тиндик, який вніс 4 корони ³¹.
Наступну зафіксовану у «Ділі» пожертву у травні 1923 року склав «Український народний дім» у розмірі 111,4 злотих на потреби політв’язнів ³². Роком пізніше судововишнянська філія «Просвіти» склала офіру в 14 злотих на потреби українських інвалідів ³³. Регулярно проводились зібрання на Фонд ветеранів – у другому півріччі 1929 року офіру в сумі 6,5 злотих вніс вишнянець Осип Тритяк ³⁴. У 1930 році, як і в наступних, знову жертвував лише О.Тритяк – 3 злоті ³⁵, у першій чверті 1931 року – 21 злотий ³⁶, у третьому кварталі 1931 року – 4 злотих ³⁷.
У 1925 році відбувалась збірка коштів «На допомогу голодному селу». У списку жертводавців, уміщеному в «Ділі», вписаний Теодор Бобак, директор кооперативу «Український народний дім», який вніс від установи 30 злотих ³⁸. У 1935 році у Львівському воєводстві збирали кошти для голодуючих на Яворівщині. У 82. числі «Діла» уміщена інформація першого списку пожертв, висланих упродовж 7–23 березня. Зі Судової Вишні у список вписаний А.Дмитрасевич, який офірував 5 злотих ³⁹ (хоч Дмитрасевичі, як відомо, мешкали у Дмитровичах, зовсім недалеко від міста). У 104. числі «Діла» поданий список тих, хто пожертвував гроші «хворим дітям голодуючої Яворівщини». Зі Судової Вишні у списку зазначена офіра М.Созанської у сумі 10 злотих ⁴⁰. У 1938 році знову відбувалася збірка коштів голодуючим, тепер уже Турківщини. Кооператив «Український Народний дім» склав пожертву у розмірі 10 злотих, а «Районова молочарня» офірувала 5 злотих ⁴¹.
Урочисте відкриття пам’ятника Іванові Франку на Личаківському цвинтарі (28 травня 1933 р.)
Упродовж 1926 і 1927 років відбувалася збірка коштів на встановлення пам’ятника Іванові Франку ⁴². Влітку 1926 року вишнянська філія «Просвіти» внесла 69,76 злотих ⁴³, а навесні 1927 року – 26,25 злотих ⁴⁴.
Український Академічний Дім у Львові
У 1929 році збирали кошти на ремонт Українського Академічного Дому у Львові. Із судововишнянців відгукнувся на цю акцію Т.Татарський, направивши на фонд відбудови 5 злотих ⁴⁵.
У першій половині 1930 року відбувався збір коштів на побудову шпиталю ім. Митрополита Андрея. У другому списку датків, уміщеному в травневому номері «Діла», поміщено прізвище О.Рибачевського, який вніс 10 злотих у загальну справу ⁴⁶.
У червневому числі «Діла» (1930) поміщений двадцятий виказ пожертв на «Пластовий Дім», у якому вписана офіра зі Судової Вишні – збірка грошей «з нагоди прощання п. Р.Ференцової», у розмірі 31,7 злотих, складена за посередництвом Анастасії Татарської ⁴⁷.
1936 року Судова Вишня знову фігурує у списках жертводавців – кооператив «Зоря» склав 5 злотих для потреб Української робітничої дитячої оселі ім. Івана Франка в Нагуєвичах ⁴⁸. Цього ж року кооператив «Зоря» офірував для безробітних 10 злотих ⁴⁹.
У 1937 році пожертви збирались для студентів. Кооператив «Український Народний Дім» у Судовій Вишні офірував 10 злотих, а «Районова Молочарня» – 5 ⁵⁰. Пожертву склав також місцевий ветеринар Богдан Чехут, закликавши до такого ж чину декількох своїх друзів ⁵¹.
Востаннє Судова Вишня фігурує у списках жертводавців, поміщених у «Ділі», у серпні 1938 року. Тоді небайдужі офірували кошти на допомогу сім’ї Касперських, які стали жертвою розбійницького нападу в Чижикові. Кошти пересилали адміністрації газети «Діло». Вишнянський ветеринар Богдан Чехут офірував 1 злотий ⁵².
***
Пожертви – доволі специфічний спосіб фінансової підтримки. У 1920-1930-х роках він був у більшості випадків необхідним і незамінним – у ситуації, коли українці не мали власної держави, чекати допомоги від офіційних органів влади не доводилось. Сьогодні офіри також актуальні і допоміжні, але коли громада чи окремі особи фінансують певні нагальні справи, постає питання ролі держави – власної держави, не чужої.
____________________________________________________________
¹ Пожертви потрібно було складати в кредитному товаристві «Дністер» (Львів, вул. Руська 20) на число 9888, і повідомляти про це редакцію газети «Діло» та викликаних.
² Діло. Неділя, 21 січня 1917. Р. XXXVIII. Ч. 16. С. 3.
³ Діло. Середа, 21 лютого 1917. Р. XXXVIII. Ч. 43. С. 3.
⁴ Діло. Неділя, 25 лютого 1917. Р. XXXVIII. Ч. 46. С. 3.
⁵ Діло. Середа, 21 марта 1917. Р. XXXVIII. Ч. 66. С. 4.
⁶ Див.: Життя і право. 1937. Ч. 4. С. 29.
⁷ Відомо, що видатки «Рідної Школи» становили на початку 1930-х pp. 2,2 млн. золотих щорічно, упродовж 1937-38 – 1 430 500 золотих, прибутки – зазвичай лише половину видатків. Недобір покривався з добровільних пожертв громадянства (також української еміграції) та членських внесків; щороку влаштовувано масові збірки «на коляду» і «на писанку» «Рідній Школі». Див.: Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1973. — Т. 7. [Режим доступу: http://litopys.org.ua/encycl/euii190.htm].
⁸ Діло. Середа, 10 червня 1925. Р. XLIII. Ч. 125. С. 3.
⁹ Діло. Середа, 1 липня 1925. Р. XLIII. Ч. 143. С. 3.
¹⁰ Діло. Неділя, 2 грудня 1928. Р. LXVI. Ч. 269. С. 6.
¹¹ Діло. Субота, 24 січня 1931. Р. LII. Ч. 16. С. 6.
¹² Діло. Неділя, 14 квітня 1929. Р. XLVII. Ч. 83. С. 7. Кошти вносились або до каси Головної Управи, або до каси Кружка «Рідної Школи» (у Мостиському повіті такі функціонували у Мостиськах та Судовій Вишні).
¹³ Діло. П'ятниця, 23 серпня 1929. Р. XLVII. Ч. 187. С. 6.
¹⁴ Діло. Середа, 16 квітня 1930. Р. LI. Ч. 84. С. 7.
¹⁵ Діло. П'ятниця, 27 травня 1932. Р. LIII. Ч. 115. С. 6.
¹⁶ Повінь у Галичині набрала широкий резонанс у пресі. У "Ділі", поміж інших, була уміщена стаття "Лиха господарка. З приводу катастрофи повені", у якій звинувачували тодішнє керівництво у недбалій та шкідливій економічній політиці, зокрема, масовій вирубці лісу. (Див.: Діло. П'ятниця, 23 вересня 1927. Р. XLV. Ч. 212. С. 1).
¹⁷ Діло. П'ятниця, 23 вересня 1927. Р. XIV. Ч. 212. С. 2.
¹⁸ Діло. Вівторок, 27 вересня 1927. Р. XLV. Ч. 215. С. 2.
¹⁹ Діло. П'ятниця, 21 жовтня 1927. Р. XLV. Ч. 235. С. 2.
²⁰ Діло. Середа, 26 жовтня 1927. Р. XLV. Ч. 239. С. 4.
²¹ Діло. Вівторок, 24 січня 1928. Р. XLVI. Ч 16. С. 3.
²² Діло. Середа, 16 січня 1929. Р. XLVII. Ч. 10. С. 6.
²³ Діло. Середа, 9 грудня 1931. Р. LII. Ч. 276. С. 3.
²⁴ Санувати – здійснювати систему заходів для запобігання банкрутства або для підвищення конкурентоспроможності виробництва. Те ж саме, що й санація.
²⁵ Діло. Вівторок, 12 січня 1932. Р. LIII. Ч. 7. С. 6.
²⁶ Діло. Середа, 20 квітня 1932. Р. LIII. Ч. 86. С. 6.
²⁷ Діло. П'ятниця, 6 травня 1932. Р. LIII. Ч. 97. С. 6.
²⁸ Діло. Понеділок, 10 жовтня 1932. Р. LIII. Ч. 225. С. 6.
²⁹ Діло. Субота, 23 січня 1932. Р. LIII. Ч. 15. С. 6.
³⁰ Діло. Середа, 17 лютого 1932. Р. LIII. Ч. 34. С. 6.
³¹ Діло. Неділя, 11 лютого 1917. Р. XXXVIII. Ч. 34. С. 4.
³² Діло. Субота, 19 травня 1923. Р. XLI. Ч. 35. С. 4.
³³ Діло. Вівторок, 9 грудня 1924. Р. XLII. Ч. 273. С. 4.
³⁴ Діло. Субота, 8 лютого 1930. Р. LI. Ч. 30. С. 6.
³⁵ Діло. Середа, 15 жовтня 1930. Р. LI. Ч. 229. С. 6.
³⁶ Діло. П'ятниця, 24 квітня 1931. Р. LII. Ч. 88. С. 6.
³⁷ Діло. Четвер, 22 жовтня 1931. Р. LII. Ч. 237. С. 6.
³⁸ Діло. Середа, 27 травня 1925. Р. XLIII. Ч. 115. C. 4.
³⁹ Діло. П'ятниця, 29 березня 1935. Р. LVI. Ч. 82. С. 7.
⁴⁰ Діло. Субота, 20 квітня 1935. Р. LVІ. Ч. 104. С. 8.
⁴¹ Діло. Четвер, 14 липня 1938. Р. LIX. Ч. 151. С. 8.
⁴² Очевидно, йдеться про збір коштів на надгробок Іванові Франку, який був врешті встановлений на Личаківському цвинтарі 28 травня 1933 року.
⁴³ Діло. П'ятниця, 30 липня 1926. Р. XLIV. Ч. 166. С. 4.
⁴⁴ Діло. Четвер, 31 березня 1927. Р. XLV. Ч. 71. С. 4.
⁴⁵ Діло. Неділя, 17 лютого 1929. Р. XLVII. Ч. 35. С. 6.
⁴⁶ Діло. Вівторок, 27 травня 1930. Р. LI. Ч. 115. С. 6.
⁴⁷ Діло. Неділя, 22 червня 1930. Р. LI. Ч. 136. С. 6.
⁴⁸ Діло. Львів, середа 20 травня 1936. Р. LVII. Ч. 111. С. 8.
⁴⁹ Діло, вівторок, 24 листопада 1936. Р. LVI. Ч. 265. С. 6.
⁵⁰ Діло. Неділя, 7 листопада 1937. Р. LVIII. Ч. 246. С. 14. Районну молочарню до Судової Вишні перенесли з Дидятич (див. Чавс П. У вирі життя та Мостищина і Судововишенщина. 1976. С. 161.). Її посвячення відбулось 13 серпня 1933 р, про що є звістка у газеті "Діло" (Діло. Львів, четвер, 24 серпня 1933. Р. LIV. Ч. 221. С. 5.).
⁵¹ Діло. Неділя, 7 листопада 1937. Р. LVIII. Ч. 246. С. 14. У дописі: «кличе отсим ветер. лікарів Івана Білоскурського, д-ра Володимира Билого, д-ра Романа Лехицького, Гриця Лозинського, Ярослава Михайловича, Володимира Помірка, Федя Ткачука, Юрія Чайківського».
⁵² Діло. Неділя, 21 серпня 1938. Р. LIX. Ч. 183. С. 6.