ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКІ СВЯЩЕННИКИ МОСТИЩИНИ У СЕКРЕТНИХ ПОВІТОВИХ ЗВІТАХ 1923 РОКУ
4 жовтня 1923 року Президіяльний виділ Львівського воєводства направив до усіх староств згаданого воєводства (а також до Директора поліції у Львові) рескрипт щодо створення анкет та облікових карт із характеристикою греко-католицьких священників. Це письмове розпорядження через секретність не можна було протоколювати, а надсилати назад у воєводство разом із зібраною інформацією. Завдання старост полягало у тому, аби надати загальні міркування про греко-католицьке духовенство у межах свого повіту. Зокрема, слід було звернути увагу на те, як ревно священники виконували свої душпастирські обов'язки, наскільки вони дбали про своє матеріальне становище (користаючи з маєтку та епитрахильних доходів – Iura stolae), чи мали повагу та довіру у пастви та ін. Також старости мали подати незвичні факти з життя священників (якщо такі були)¹.
Старост зобов’язали створити кадастр анкет на парохів, сопомічників та катехитів. Згідно з наданим зразком, окрім складу сім'ї, мала бути подана інформація щодо:
• політичних поглядів та приналежності до політичної партії;
• громадської діяльності;
• ставлення до Польської держави.
Анкета мала бути створена у трьох екземплярах – два направлялись у воєводство, а третій староста залишав у себе під замком виключно для свого користування.
24 листопада 1923 року мостиський староста Август Згода надіслав у Президіяльний виділ Львівського воєводства анкетні дані, а також лист із загальною опінією щодо поводження духовенства загалом². Згода відзначив, що повітовий український церковний клір в цілому ревно сповняє свої обов'язки, однак "матеріальні зиски також має на увазі". Зокрема вказав, що священники встановлюють високі епитрахильні такси, однак парафіяни без будь-яких нарікань їх сплачують (староста навіть занотував, що стосовно цього до адміністрації повіту ще ніхто не скаржився).
У цій же загальній характеристиці староста вказав, що священники у повіті загалом користуються повагою та довірою. Навіть якщо де-не-де виникають непорозуміння щодо датків на відбудову знищених у воєнне лихоліття плебаній, більшість парафіян "охоче спішаться з офірами".
Кадастр облікових карт греко-католицького духовенства Мостиського повіту (1923 р.)³:
Антоній Брановський, настоятель у Волосткові, одружений, троє дорослих дітей.
- великий український агітатор;
- член Української народно-трудової партії (далі – УНТП);
- вороже ставиться до Польської держави.
Микола Кушнір, настоятель у Вовчищовичах, одружений, 7 дорослих дітей.
- великий патріот, прихований агітатор;
- член УНТП;
- вороже ставиться до Польської держави.
Стефан Наконечний, експозит у Твіржі, одружений, одна мала дитина.
- поведінка з погляду політики – бездоганна;
- безпартійний;
- лояльний.
Іван Заяць, настоятель у Тулиголовах (нині – Берегове), неодружений.
- великий патріот, прихований агітатор;
- член УНТП;
- вороже ставиться до Польської держави.
Юрій Вежбицький, настоятель у Старяві, одружений, двоє дорослих дітей.
- поведінка з погляду політики – бездоганна;
- безпартійний;
- лояльний.
Іван Чехович, настоятель у Соколі, одружений, троє дорослих дітей.
- великий український агітатор;
- член УНТП;
- вороже ставиться до Польської держави.
Степан Шеремета, катехит у Судовій Вишні, одружений, двоє малих дітей.
- великий патріот, прихований агітатор;
- член УНТП;
- вороже ставиться до Польської держави.
На звороті облікового листка зазначено – "Керівник таємних українських курсів у Судовій Вишні".
Василь Полянський, настоятель у Судовій Вишні, вдівець, одна доросла дитина.
- поведінка з погляду політики – бездоганна;
- безпартійний;
- лояльний.
Володимир Ясеницький, настоятель у Раденичах, декан у Мостиськах, одружений, п'ятеро дорослих дітей.
- великий патріот, прихований агітатор;
- член УНТП;
- вороже ставиться до Польської держави.
Іван Сабарай, настоятель у Радохінцях, троє дорослих дітей, одна донька заміжня у Росії.
- поведінка з погляду політики – бездоганна;
- безпартійний;
- лояльний.
Михайло Боднар, настоятель у Пакості (тепер Нагірне), вдівець, троє дорослих дітей.
- поведінка з погляду політики – бездоганна;
- безпартійний;
- лояльний.
Іван Косоноцький, настоятель у Никловичах, судововишнянський декан, одружений, троє дорослих дітей.
- великий патріот, прихований агітатор;
- член УНТП;
- вороже ставиться до Польської держави.
Володимир Хом'як, настоятель у Мишлятичах, одружений, четверо малих дітей.
- великий патріот, прихований агітатор;
- член УНТП;
- вороже ставиться до Польської держави.
Стефан Кміцикевич, катехит у Мостиськах, одружений, двоє малих дітей.
- великий патріот, прихований агітатор;
- член УНТП;
- вороже ставиться до Польської держави.
Роман Куціль, настоятель у Мостиськах, одружений, п'ятеро малих дітей.
- поведінка з погляду політики – бездоганна;
- безпартійний;
- лояльний.
Іван Дуцько, настоятель у Малнівській Волі, одружений, семеро дорослих дітей.
- поведінка з погляду політики – бездоганна;
- безпартійний;
- лояльний.
Володимир Попель, настоятель у Малнові, одружений, шестеро дорослих дітей.
- поведінка з погляду політики – бездоганна;
- безпартійний;
- лояльний.
Андрій Небожук, адміністратор у Макуневі, одружений, двоє малих дітей.
- поведінка з погляду політики – бездоганна;
- безпартійний;
- лояльний.
Йосиф Тихонович, настоятель у Ляшках Гостинцевих (нині – с. Гостинцеве), одружений, троє дорослих дітей.
- поведінка з погляду політики – бездоганна;
- безпартійний;
- лояльний.
Петро Чавс, настоятель у Крукеничах, одружений, двоє малих дітей.
- поведінка з погляду політики – бездоганна;
- безпартійний;
- лояльний.
Стефан Волянський, настоятель у Кальникові, одружений, троє малих дітей.
- поведінка з погляду політики – бездоганна;
- безпартійний;
- угодовець.
Стефан Кміцикевич, настоятель у Гусакові, одружений, двоє дорослих дітей, один одружений в Росії.
- поведінка з погляду політики – бездоганна;
- безпартійний;
- угодовець.
Володимир Гамерський, настоятель у Годинях, одружений, одна доросла дитина.
- поведінка з погляду політики – бездоганна;
- безпартійний;
- угодовець.
Матвій Мокринський, настоятель у Довгомостиськах, одружений, троє малих дітей.
- великий патріот, прихований агітатор;
- член УНТП;
- вороже ставиться до Польської держави.
На звороті облікового листка зазначено: "Не відправляв набоженства у часі урочистості 3 травня у 1923 р."
Ромуальд Наклович, адміністратор у Дмитровичах, вдівець, двоє малих дітей.
- поведінка з погляду політики – бездоганна;
- безпартійний;
- угодовець.
Климент Хотинецький, настоятель у Черняві, восьмеро дорослих дітей,
- поведінка з погляду політики – бездоганна;
- безпартійний;
- угодовець.
Симон Борис, настоятель у Хлиплях, одружений, 5 дорослих дітей.
- великий патріот, прихований агітатор;
- член УНТП;
- вороже ставиться до Польської державності.
Кузьма Малик, адміністратор у Бортятині, одружений, двоє малих дітей
- великий патріот, прихований агітатор;
- член УНТП;
- вороже ставиться до Польської держави.
Анатоль Козак, настоятель у Боляновичах, одружений, п'ятеро малих дітей.
- великий патріот, прихований агітатор;
- член УНТП;
- вороже ставиться до Польської держави, ведеться спостереження за діяльністю.
Ярослав Пасічинський, настоятель у Баличах, одружений.
- поведінка з погляду політики – бездоганна;
- безпартійний;
- угодовець.
Іван Білик, настоятель в Арламовій Волі, одружений, двоє дорослих дітей.
- великий патріот, прихований агітатор;
- член УНТП;
- вороже ставиться до Польської держави, ведеться спостереження за діяльністю.
о. Стефан Шеремета
Дані службових анкет не завжди збігались із записами про священників в інших службових документах Мостиського староства, причому навіть тих, які з’явились у той же час. У списку службовців непольської національності (створений 1923 р., але після анкет, бо у ньому в Старяві парохом зазначений уже не о. Вежбицький, а о. А. Пшепюрський) характеристики на священників подекуди відмінні. Так, о. Антоній Брановський названий лояльним до держави (в анкеті зазначене «вороже ставлення»), о. Стефан Наконечний із Твіржі – угодовцем (був «лояльним»). Знаходимо і додаткові цікаві факти: в характеристиці пароха із Тулиголів Івана Заяця зазначено, що він у період проведення виборів (1922 р.) був інтернований, а настоятеля із Боляновичів Анатоля Козака – «виголошував казання на вшанування полеглих українців»⁴.
У канцеляріях староств створювали й інші документи, де згадувалось українське духовенство. Коли звідти надсилали до воєводства звіти про політично-економічну ситуацію в повіті, то серед пунктів таких реляцій була рубрика «Важливі господарські діячі повіту», у якій українців та поляків подано окремо. У збереженому звіті, надісланому з Мостиськ 1932 р., у списку господарських діячів-русинів було відзначено 18 осіб, з-посеред яких 7 священників. Шестеро з них працювали у повіті на момент створення анкет 1923 р.: троє із них тоді були названі «великими патріотами» (оо. Козак, Косоноцький і Хом’як), двоє – «угодовцями» (оо. Волянський і Наклович), а один – лояльним (о. Чавс)⁵. Попри ці ярлики, кожен із них доклав чимало зусиль для економічного та освітнього піднесення українців Мостиського повіту. Ярлики «лояльності» чи «угодовства», як і «ворожості» та «патріотизму», можуть свідчити насамперед про рівень радикалізму духовенства у національному питанні. Однак це лише припущення, бо загалом щоденне життя і відносини греко-католицького духовенства з чиновниками повіту залишаються невідомими.
Про декотрих із відзначених в анкетах 1923 р. священників знаходимо інформацію у тогочасній пресі. Зміст цих дописів інколи підтверджує опінію старости, а подекуди їй протирічить. Упродовж свого служіння у судововишнянській парафії незмінно лояльним залишався о. Василь Полянський. Промовистим є той факт, що коли 1924 року з поліційного постерунку у Судовій Вишні звітували у староство щодо характеристик осіб, які ініціювали створення (відновлення) філії «Просвіти», то із 21 особи, які залишили підписи під документом, лише о. Василь Полянський заслужив у польської поліції слів: «…лише цей винятково належить до партії угодовців і в політичному житті активної участі не бере»⁶.
Дехто зі священників з часом перебирався в іншу групу. «Угодовець» о. Ромуальд Наклович 1924 року був кандидатом на настоятеля парафії у Довгомостиськах (яку й отримав). Тоді зі староства звітували у воєводство, що немає жодних перешкод у його призначенні⁷. Але пізніше у священника виникали непорозуміння з місцевою польською управлінською елітою⁸. Його син Олександр був завзятим діячем місцевого товариства «Просвіта», навряд чи його можна було запідозрити у лояльності до Польської держави, що було, очевидно, наслідком батьківського виховання. Коли у березні 1939 р. Мостиське староство заборонило діяльність читальні т-ва «Просвіта» у Волосткові, мотивуючи рішення тим, що воно не функціонує згідно зі статутом, а також «загрожує безпеці, спокою та публічному порядку», у документі вказувалось, що під час зібрання членів читальні 5 березня 1939 р. освітній референт філії у Судовій Вишні Олександр Наклович публічно зневажив державний прапор Польщі словами: «Ті біло-червоні шмати невдовзі поспадають, а буде наш прапор»⁹.
У пресі знаходимо свідчення, які протирічать висновку старости про «великий патріотизм» бортятинського адміністратора о. Кузьми Малика. Священника гостро критикували у перемишльському «Українському Голосі», зокрема, порівнюючи з попередником – о. Миколою Кишакевичем¹⁰, якого у селі дуже любили. Новий душпастир не виправдав сподівань:
«В світовій війні все припинилось (йдеться про просвітню та господарську діяльність – М.Х.). О.Кишакевич помер, дружина його перенеслась до Перемишля, а до нас прийшов о. Кузьма Малик, чоловік, котрий тільки сам для себе працює. Вже кількадесять разів просили наші свідомійші громадяне, щоб причинився о. адміністратор бодай словом до їхньої праці – то завжди відходять з нічим, бо о. адмін. відповідає їм такими словами: "тепер на це не пора, щоб політику робити, як маєте що їсти, то сидіть за печею та не рухайтеся". Кількох селян хотіло відновити в тім році дім Чит. "Просвіти" та заложити "Спілку Кооперативну", але о. не тільки що спротивився тому, але ще в порозумінні з місцевим урядом громадським хотів дім Читальні (котрий є знищений, бо тільки стоїть дах та стовпи) забрати на попівство на стодолу»¹¹.
Активна громадська позиція та патріотичні інтонації священників нерідко завдавали їм різних клопотів, причому йшлося не лише про реакцію органів влади, але й про звичайні службові та побутові взаємини. Траплялись навіть випадки відвертої агресії щодо духовенства. Такий інцидент довелося пережити о. декану Іванові Косоноцькому:
«До чого доводить у нас сваволя, нехай свідчить отся подія: дня 27 жовтня прийшов декан і візитатор науки релігії о. Косоноцький до школи в Никловичах на науку релігії. Коли о.декан відбував годину, впав для кляси учитель Франц Клінк і допустився публічного насильства, викидаючи фізичною силою о.декана з кляси. Між дітьми сей брутальний поступок "учителя" викликав такий жаль, що ціла кляса заходилася від плачу. О. декан заявив, що він повнить душпастирський обов’язок і тому не хотів опустити шкільного будинку. Тоді "учитель" Клінк післав на постерунок жандармерії, але жандармерія, знаючи Клінка з його нетакту і брутальности, заявила, що до цеї справи не буде мішатися! Гарних вчителів мають наші села!¹²»
* * *
В анкетах 1923 р. маємо характеристики ще двох священників, пов’язаних із Мостищиною, – о. Василя Кондрацького, багаторічного настоятеля у Судовій Вишні й одного із головних культурно-просвітницьких та господарських діячів у місті, який натоді покинув його і був адміністратором парафії у с. Підгайчики (поблизу Рудок), та о. Василя Антонича, пароха у с. Волиця (Сяноцький повіт), який з 1927 р. був настоятелем у Бортятині.
В анкеті о. Василя Кондрацького (одружений, двоє дорослих дітей – 31 і 23 роки) охарактеризували як лояльного священника з бездоганною політичною поведінкою. На зворотному боці його анкети є цікавий додатковий запис, який спонукає до дальших пошуків: «Через своє лояльне ставлення переслідуваний єпископською консисторією у Перемишлі»¹³. Пікантність цієї інформації у тому, що у 1910 р. він був іменований її почесним радником¹⁴.
У Судовій Вишні о. Кондрацький був настоятелем з 1895 до 1920 р. Його активна громадська діяльність принесла чимало плодів для української громади (дві муровані церкви, Народний дім, кредитний кооператив "Віра" та ін). Незважаючи на свою поміркованість, священник викликав роздратування у польських консервативних політичних діячів («подоляків»). В часописі "Gazeta Narodowa" у дописі присвяченому передвиборчим вічам, які організовував о. Степан Онишкевич (1907 р.), зазначено: «Кондрацький дре з одного боку шкіру з міщанина чи селянина, а з другого боку вдає великого патріота і "ревно" займається народною партією». Агітаційний запал нашептав журналістам написати, буцімто якийсь неназваний міщанин із Судової Вишні говорив: «Піп буде тебе боронити? Напевне! Він дивиться тільки, хто у тебе помер, аби мати можливість з тебе "шкіру дерти»¹⁵.
В анкеті о. Василя Антонича зазначено, що він активної участі у політичному житті не брав і намагався бути лояльним до держави, уряду і влади. Також відзначили його добре ставлення до поляків. Священник був членом УНТП. Щодо душпастирської діяльності, то в анкеті відзначили взірцеву службу о. Антонича, зокрема вказали і на любов парафіян, і на бездоганне приватне життя. Також відзначили працьовитість, сумлінність і тактовність священника. На думку тамтешнього повітового старости, Антонич «дотеперішньою своєю поведінкою не дає приводу для судження, аби міг бути для інтересів держави небезпечний чи шкідливий». Насамкінець відзначено, що через брак «інтелігентності і товариського шарму», о. Василь Антонич надається для душпастирського служіння лише у сільських парафіях¹⁶.
* * *
З Мостищиною пов'язаний останній період життя отця Леонтія Куницького, прелата, крилошанина капітули Львівської греко-католицької митрополії, доктора богослов'я та члена НТШ, який проходив по справі «Ходячие». Після звільнення із заслання (1956 р.) священник проживав у своєї родички Лідії Чолій у Мостиськах. У 1923 р., згідно з даними анкети, він був, поміж іншим, просинодальним суддею Трибуналу І інстанції й апеляції, просинодальним екзаменатором, львівським деканом та архикатедральним настоятелем. У документі зазначалось, що о. Куницький абсолютно ворожий до Польської держави, «що неодноразово підтверджував у своїх казаннях та принагідних промовах», а також вороже ставився до перепису та виборів до сейму. В анкеті о. Куницького назвали «головним інспіратором видання метрик руською мовою». Також відзначили, що він бере активну участь в українських організаціях («освітніх та філантропійних», зокрема очолює Комітет опіки над політичними в'язнями, який організовує різні для цієї цілі збірки)¹⁷.
Церковний хор у Довгомостиськах. Кінець 1930-х. Посередині сидить о. Наклович.
________________________________
¹ ДАЛО. Ф. 1. Оп. 14. Спр. 1945. Анкети та облікові картки греко-католицьких священників. Т. 2.
² ДАЛО. Ф. 1. Оп. 14. Спр. 1946. Анкети та облікові картки греко-католицьких священників. Т. 3.
³ Там само.
⁴ ДАЛО. Ф. 1. Оп. 11. Спр. 1417. Арк. 2.
⁵ ДАЛО. Ф. 1. Оп. 3. Спр. 894. Арк. 62.
⁶ ДАЛО. Ф. 1. Оп. 53. Спр. 10892. Арк. 157.
⁷ ДАЛО. Ф. 1. Оп. 14. Спр. 1571. Арк. 3.
⁸ Див.: Хомяк М. "Ненависна борода" отця Ромуальда Накловича // Збруч. 30.07.2019.
⁹ ДАЛО. Ф. 1. Опис 53. Спр. 10853. Арк. 70.
¹⁰ Див.: Хомяк М. "Його праці завдячує Вишенщина свою честь" // Збруч. 10.11.2016.
¹¹ Український Голос. Політико-економічний орган. Перемишль, 1 жовтня 1922. Р. IV. Ч. 40. С. 2.
¹² Український Голос. Політично-економічний орган. Перемишль, 13 падолиста 1921. Р. ІІІ. Ч. 46. С. 4.
¹³ ДАЛО. Фонд 1. Опис 14. Спр. 1947. Анкети та облікові картки греко-католицьких священників. Т. 4.
¹⁴ Прах Б. Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини: у 2-х томах. Том 1. Біографічні нариси (1939—1989). Львів, 2015. С. 115.
¹⁵ Gazeta Narodowa. Lwów, 3 kwietnia 1907. R. XLVII. Nr. 76. S. 1.
¹⁶ ДАЛО. Фонд 1. Опис 14. Спр. 1947. Анкети та облікові картки греко-католицьких священників. Т. 4.
¹⁷ ДАЛО. Фонд 1. Опис 14. Спр. 1945. Анкети та облікові картки греко-католицьких священників. Т. 2.
17.05.2023