Похвала для нагороди
* * *
Ініціативна група нинішнього урочистого заходу має за честь надати для публічної належності ознайомлення з переможцем номінації “Fide Dignus” – «Гідний довіри» 2017.
Цього року, на відміну від попереднього, у якому з першою номінацією нашої відзнаки ми з повним усвідомленням і великою приємність вітали громадського діяча, професора Ігора Юхновського, отож, цього року прийнято рішення надати відзнаку не персоніфіковану та одноосібну, а інституційну. Це означає, що не лише окремі особи, але й спільноти наших громадян, об’єднані відповідними цінностями та ідеями в єдину організаційну структуру, повинні бути гідними названої відзнаки.
Голова спостережної ради Кредитної спілки "Вигода" Петро Маковський з відзнакою “Fide Dignus”
Саме тому, за консенсусним погодженням усіх учасників ініціативної групи «Гідний довіри», до відзнаки у 2017 році запрошено Стрийську кредитну спілку «Вигода», для якої й складено цю ляудацію.
Митрополит Йосиф Сембратович
Приємно усвідомлювати, що ідейні та етичні принципи нинішній номінант – кредитна спілка «Вигода» – виводить із традиції, неабияк важливої для структурування усієї нашої галицької самоідентичності. Номінанти вбачають початки своєї справи у громадській діяльності митрополита Галицького і архієпископа Львівського Йосифа Сембратовича, з ініціатив якого розпочато рух серед галицького українства за “...взаємодопомогу, достоїнство і тверезість” (1874 рік).
Барельєф Василя Нагірного на мурі колишнього страхового товариства "Дністер" у Львові
Саме з цього, за подальшої неухильної підтримки духовенства, виникли перші позичкові і допоміжні каси (1864–1873), і вже вони активізували цивільну інтелігенцію (правників, лікарів, будівничих, гуманітаріїв та митців). Співпраця духовенства з соціально заангажованими українцями Галичини – і на такій співпраці потрібно наголосити – мала своїм результатом рух за народну торгівлю, ініційований архітектором Василем Нагірним за підтримки Євгена Дудкевича, Северина Держка, Льва Павенцького і Корнила Устияновича. Саме із неї виростала далі народна кооперація, вершиною якої стала діяльність «Масло- і «Мясосоюзу» (1886-1907 рр.).
Корнило Устиянович
Особливе місце у історичній канві самоорганізації галичан на Стрийщині – і не тільки тут – відіграла постать посла до Галицького сойму, правника і публіциста Євгена Олесницького, автора не лише ідеї «Маслосоюзу», але й простої та зрозумілої концепції розвитку галицького українства загалом. Згідно з цією концепцією для повновартісного і автономного існування спільнота повинна спочатку збудувати культурні і політичні підвалини, і вже на цій – функціонуючій за твердими принципами основі, економічні структури. Але не навпаки.
Євген Олесницький, автор ідеї «Маслосоюзу» (і не тільки)
Що хочуть сказати нинішні номінанти цим коротким історичним екскурсом?
Найперше те, що усі названі структури та ініціативи були успішними і кардинально важливими для створення ідентичної галицької самосвідомості лише тому, що їхні існування і розвиток стали можливими завдяки безпрецедентному для нинішніх часів феномену ДОВІРИ, як міжособистісної, так і суспільно значимої.
Цей феномен, однак, був систематично нищений радянською владою за 50 років її панування у Західній Україні. Вона зуміла демонтувати всі здобутки, досягнуті нами до 1939 року. Відтак, на час здобуття Україною державної незалежності носіїв цементуючої довоєнної традиції практично не залишилось. Ми добре знаємо, що основне вістря радянської політичної системи було спрямоване якраз на нищення довіри між людьми, довіри до авторитетних церковних, громадсько-політичних і економічних структур серед будь-якого національного орієнтованого в СРСР середовища і особливо – українського (так звана система доносчиків, стукачів, провокаторів і т. п.). Більшість активних діячів Галичині або емігрували, або ж були вислані чи закатовані, чому і виник розрив у традиції довіри на 50 років. Саме цю традицію і спробували відбудовувати стрияни на своє розуміння і, хочемо сказати, зуміли це зробити вдало та ефективно.
У 1992 році українство диспонувало лише двома дійсними інституціями – Народним Рухом і Товариством української мови імені Тараса Шевченка (“Просвіта”). Аналізуючи діяльність “Просвіти”, особливо її суспільно-вагомі здобутки, Стрияни вирішили відновити перервану історичну канву успішної самоорганізації. Політична складова із здобуттям незалежності була формально заґарантована, культурні ініціативи перебрали на себе відроджені “Просвіта” і “Народний дім”, а економічна складова вимагала якнайвправнішого заснування. І це зрозуміло, оскільки економічна самосвідомість населення колишнього СРСР була навіть не рівна нулю, а радше позначена страхом і небажанням. Отож, суспільно активні Стрияни вирішили скористатися історичною спадщиною і почали відбудовувати економічну складову власної та ширшої суспільної економічної самосвідомості. Реалізація задуму стала можливою, як вважають засновники, лише тому, що на той час пік довіри до будь-яких суспільно значимих активностей був максимальним. Цитую одного із засновників кредитної спілки – пана Петра Маковського: “Тоді ми жили, як у вакуумі, не знаючи ні своїх перспектив, ні свого майбутнього. Бо цього тоді ніхто на знав і ніхто нічого передбачити не міг. Залишалось лише надіятись, вірити і довіряти один одному”.
Майбутню кредитну спілку “Вигода” заснували 13 осіб, які склалися символічно коштами по 1000 купоно-карбованців кожний, аби розпочати спільну справу. Серед них найперше Петро Маковський – голова “Народного дому” і заступник товариства “Просвіта” у Стрию, голова “Просвіти” Михайло Мандрик (який сьогодні вже відійшов у вічність), його дружина Дарія Припін, Тарас Саламаха, Олег Песецький, Ігор Грубий, Ігор Чорноус – перший скарбник, Ігор Попів і інші.
... Не буду зупинятись на діяльності спілки. Скажу лише найважливіше. Успішність її на фоні подібних структур, існуючих сьогодні, базується, по-перше, на названих принципах, закладених у довоєнний період. По-друге, на довірі вкладників, не порушеній за 25 років існування жодного разу. По третє, на прозорій діяльності, добре зрозумілій усім учасникам процесу. По-четверте, на саморозвитку, у якому приймають участь усі кредитори. По-пяте, на постійному розширенні активностей, включаючи і автономні економічні ініціативи (як-от – кредитування старт-апів, створення споживчих кооперацій, власного виробництва, соціальних фондів), а також культурно-просвітницької роботи, передусім у економічному напрямку.
На завершення хочу сказати, що ініціативна група “Гідний довіри” після попереднього обговорення у складі отця Богдана Праха – ректора УКУ, Ярослава Рущишина – голови Спілки підприємців Львівщини і мене, відвідали офіс “Вигоди” у Стрию для детальнішого ознайомлення і побачили наочно, що стабільний успіх можливий дійсно за умови співпраці довіри з умілою скромністю у користуванні фінансів.
Склав Олександр ФІЛЬЦ-ПАВЕНЦЬКИЙ,
Львів, 25.02.2107
21.03.2017