Банальності на кшталт «краще жахливий кінець, ніж жах без кінця» чи «очікування смерті гірше за саму смерть» в черговий раз атакують незміцнілий вміст черепних коробок. Огляд подій тижня.
Звільнення тижня
В контексті відставки Єрмака хтось згадав «Nihil novi sub sole» з Вульгати, хтось «це ж було уже» Кучми. Леонід Данилович звільняв свого «сірого кардинала» Дмитра Володимировича за розповсюджену в ті часи тезу «Кучма працює президентом в адміністрації Табачника». Юлія Тимошенко розповідала про «сльози і соплі», з якими прийшов до Ющенка Порошенко після відставки. Паралелі з минулим можна шукати до посивіння, а зараз «маємо те, що маємо» (цитата від ще одного персонажа з підручника історії) і неймовірне сталося – Андрій Борисович Єрмак покинув кабінет на київській вулиці Банковій.
Заяву про відставку керівник Офісу президента писав після того, як в його помешканні компетентні органи провели обшук. Антикорупціонери вилучили комп’ютери і засоби зв’язку, але підозри власникові вилученого не оголошували.
Поки інформаційний простір наповнювався чутками про істерику, яку влаштував Єрмак, вручаючи заяву президентові, сам соленізант давав інтерв’ю чомусь іноземним медіа. Financial Times Єрмак повідомив, що завдяки саме його зусиллям 28 пунктів російсько-американського мирного плану не були реалізовані, а щодо колишнього шефа сказав: «Він був моїм другом до цієї роботи і залишиться ним після». New York Post мав би бути ошелешений заявою Єрмака: «Мене зганьбили, і мою гідність не захистили, незважаючи на те, що я перебуваю в Києві з 24 лютого 2022 року. Тому я не хочу створювати проблем для Зеленського – я вирушаю на фронт. Я служив Україні і був у Києві 24 лютого 2022 року. Можливо, ми ще побачимося. Слава Україні».
Десь то нагадує «куля в лоб – то куля в лоб» від майже забутого Арсенія Яценюка, і можна прогнозувати, що в суспільній пам’яті Андрій Борисович надовго не затримається. Чи згадуватимуть його ті компетентні органи, які щось шукали в хаті потенційного учасника бойових дій, – питання відкрите.
Бесіда тижня
Закордонним журналістам Єрмак бідкався, що мав їхати на переговори щодо припинення війни, але карта не так лягла. Але і без нього в американській Флориді все пройшло гладко. Українську делегацію очолював секретар РНБО Рустем Умєров, Сполучені Штати представляли державний секретар Марко Рубіо, спеціальний посланець Стів Віткофф і Джаред Кушнер, якого майже офіційно титулують «зять Трампа».
Переговорам в Маямі передувало засекречене спілкування міністра армії США Дена Дрісколла з росіянами в Об’єднаних Арабських Еміратах. Світові ЗМІ не дуже багатослівні про перебіг тієї зустрічі, але зазначають, що в Абу-Дабі обговорювалася пропозиція президента Штатів щодо визнання контролю РФ над Кримом та іншими окупованими українськими територіями в обмін на те, що Кремль підпише мирну угоду.
На Аравійському півострові цього разу в чергове «домовилися домовлятися». Заступник голови МЗС України Сергій Кислиця звітував, що «тепла атмосфера сприяє прогресу», а Марко Рубіо фонтанував оптимізмом: «Ми вже на половині шляху до забезпечення незалежності України».
Про те, що Україна незалежна вже 34 роки, американському держсекретареві ще розкажуть, а Віткофф і Кушнер в Москві переконуватимуть росіян в доцільності сідати за стіл переговорів.
Злив тижня
Активізацію в переговорах зятя Трампа пов’язують з халепою, яку собі підігнав Віткофф. Видання Bloomberg оприлюднило інформацію про розмову спецпосланця президента США з радником з питань зовнішньої політики президента РФ.
Телефонна бесіда відбулася 14 жовтня, і за п’ять хвилин Віткофф запевнив, що глибоко поважає шефа співрозмовника. Крім того американець радив привітати Трампа з успіхом в умиротворенні євреїв з арабами в Секторі Гази і додати в спілкуванні з господарем Білого дому компліментів.
Про загальний рівень розвитку Віткоффа свідчить його ж фраза: «Я вам скажу, я знаю, що потрібно для укладення мирної угоди. Донецьк і, можливо, десь обміняємо території. Але я кажу, що замість таких розмов давайте говорити з більшою надією, бо я думаю, що ми дійдемо до угоди. Президент (Трамп, – авт.) надасть мені багато свободи і повноважень для досягнення угоди». Дипломати в девелопери не перекваліфіковуються – а навпаки, як показує приклад Віткоффа, трапляється, і наслідки від того є сумними.
Хоча чого чекати від спецпосланця, якщо сам Трамп дозволяє собі говорити: «Він (Віткофф, – авт.) має продати це Україні, він має продати Україну Росії. Ось що робить той, хто укладає угоди».
Гроші тижня
Кешбек був одним з «пряників», яким уряд тішив широкі верстви населення. Програму «Національний кешбек» не скасували, але «пряник» став меншим. Тепер кошти, накопичені на картці «Національного кешбеку», не можна витратити на оплату мобільного зв'язку, квитки на транспорт, відпочинок і розваги (театр, кіно, музеї). Придбати військові облігації також доведеться за гроші з інших джерел.
Комунальні і поштові послуги за рахунок кешбеку можна сплачувати, так само як купувати харчові продукти в магазинах та супермаркетах, лікарські засоби та медичні вироби, книги та іншу друковану продукцію. Також кешбек можна витратити на благодійність (передусім творці ініціативи наголошували на донати для ЗСУ).
В Міністерстві економіки, довкілля та сільського господарства пояснили, що зменшення переліку пов’язане з «Зимовою підтримкою» (також відомою як «Вовина тисяча») і «категорії витрат в обох програмах вирішили уніфікувати».
Оновлені умови витрачання діятимуть до 30 червня 2026 року, але і тут є нюанси. У постанові (№1510) уряду зазначалося, що нарахування кешбеку отримувачам у 2026 році припиняється з 1 травня 2026 року, проте пізніше в Мінекономіки заперечили інформацію про згортання програми. Проблеми комунікації в Кабінеті Міністрів таки нікуди не ділися, тому майбутнє кешбеку (як і інших «пряників») не до кінця зрозуміле.
02.12.2025