У ніч проти середи, 1 липня, трійка міжнародних кредиторів дочасно зупинила програму фінансової допомоги Греції. За кілька годин до опівночі Атени звернулися з проханням про відтермінування чергового платежу… аж до листопада. Єврогрупа, звісно, відмовилась. Третій пакет допомоги Греції на €7,2 млрд заблоковано. Дефолт!
Загалом ситуація в Греції була б доволі комічною, якби не була такою драматичною. Це щось на кшталт перемоги Черновецького на виборах мера Києва, коли він сам був ошелешений власним електоральним успіхом. Хоча «космонавт» досить швидко прийшов до тями й зметикував, як можна з хосеном для себе скористатися з власної посади.
У нового уряду Греції ситуація була набагато складнішою. Прихід до влади в Греції євроскептиків і популістів — партії СІРІЗА — під керівництвом Алексіса Ціпраса відразу ж наразився на несприйняття в решті Європейської Унії. У Берліні й Парижі відразу ж заговорили про загрозу розвалу єврозони, а можливо, і порушення цілісності Європейської Унії. І ця перспектива виглядає чимраз реальнішою.
Проблема Греції полягає не лише в тому, що новий уряд є лівопопулістським і євроскептичним. Проблема полягає в тому, що ні Ціпрас, ні його команда не мають реальної стратегії дій. Зрештою, і з тактикою в них тугувато, бо вміють лише скандалити, організовувати демонстрації, влаштовувати страйки й саботажі.
Працівник московського Центру Карнегі Олександр Баунов у цьому контексті слушно зауважив: «Партія СІРІЗА, а перед тим її попередниця партія «Сінаспізмос», а ще раніше єврокомуністи і просто комуністи, анархісти, троцькісти, кропоткінці й бакунінці не були при владі і не планували бути. Весь їхній управлінський та політичний досвід, всі їхні знання та вміння зводилися до того, щоб організовувати протест, вибивати щось з уряду, видавлювати поступки, вичавлювати послаблення».
Саме це СІРІЗА успішно робила увесь час свого існування, саме на протестній хвилі вона й прийшла до влади цього року. А ще — на обіцянках знищити диктат кредиторів, завдяки позичкам яких країна трималася на плаву кілька останніх років.
Тож, прийшовши до влади, команда Ціпраса заходилася робити те, що найкраще вміла, — шантажувати. Якщо раніше СІРІЗА використовувала цей прийом щодо грецького уряду, то тепер, сама ставши урядом, вона знайшла собі нові об'єкти тиску поза межами країни: ЄУ, Європейський Центробанк, МВФ. Суть шантажу проста: не хочете розвалу єврозони — платіть Греції й далі, але не ставте жодних вимог.
Якийсь час — майже півроку — це працювало. Ну, як працювало? Увесь той час тривали сякі-такі перемовини між Атенами та кредиторами. Греки презентували якісь свої абсолютно нереальні проекти, що цілковито суперечили попереднім угодам і домовленостям. Брюссель, звичайно, їх відкидав і пропонував свої шляхи виходу з кризової ситуації.
До-речі, кредитори багато в чому пом'якшили свої умови, але цілковито відмовитися від вимоги ощадного життя для греків вони не могли. Бо як тоді мали б зреагувати інші країни єврозони, котрі мали не менші проблеми, але зуміли, зціпивши зуби, виборсатися з них? Що б тоді сказали, наприклад, литовці, латиші й естонці, яким довелося на кілька років туго затягати паски, щоб врешті-решт подолати злидні?
Україна ще не входить ні до ЄУ, ні тим більше до єврозони. Але українцям теж прикро було б споглядати за тим, як євроскептичним грекам Брюссель відлічує сотні мільярдів на подолання кризи, а ті ще й носом крутять, тимчасом як українцям пропонують суми на порядок менші.
Український публіцист Віталій Портніков зауважив чітку аналогію між Україною й Грецією: «Насправді проблеми Греції та України багато в чому схожі — величезний тіньовий сектор, роздутий державний сектор, повальна невиплата податків, пенсійне забезпечення, не підтверджені накопичення громадян, які отримують допомогу від держави… На питання, як уникнути такої ситуації, є одна чітка відповідь: потрібно не піддаватися істерії і популізму та розуміти, що вихід з кризи — питання терпіння і часу. Тривалого часу. Важкого часу. Ті, хто цього не розуміє, перетворюють час виходу у вічність — як країни Латинської Америки, наприклад. Греція сьогодні перебуває на роздоріжжі між європейською та латиноамериканською моделями розвитку/стагнації. Але, якщо задуматися, на такому ж роздоріжжі перебуває сьогодні й Україна».
ЄУ, ЄЦБ і МВФ 2010 року надали Греції кредитів майже на 250 мільярдів євро. А 2012 року ще й частково списали заборгованості. Водночас між Атенами й кредиторами було підписано меморандум, згідно з яким Греція мала б суттєво урізати державні видатки.
За той час в країні змінилося чотири уряди. Перші три з них сяк-так намагалися дотримуватися умов меморандуму. Хоча, звісно, багато пунктів порушувалося, що своєю чергою не сприяло покращенню ситуації. Але навіть попри це Греція потроху виборсувалася з глибокої кризової ями. Борговий тягар й нині є доволі болісним: 315 мільярдів євро, що відповідає 175 відсоткам від ВВП.
Так поступово нащадки еллінів і йшли б до покращення, якби їхнього потягу до софосу не подолав потяг до мітосу. СІРІЗА пообіцяла підняти благоденственну Атлантиду з водяного виру, а греки укотре повірили.
Тим часом уряд Ціпраса почав ущент ламати домовленість з Брюсселем. Було скасовано приватизацію державних монополій, призупинено деякі скорочення матеріальної допомоги для соціально незахищених, на держслужбу було повернуто 3500 службовців, звільнених у межах реалізації меморандуму.
Логічним продовженням цієї лівої кампанії стало те, що Атени відмовилися заплатити міжнародним кредиторам черговий транш погашення боргу — 1,5 мільярдів євро. Останній термін платежу сплив 30 червня. Це означає, як мінімум, технічний дефолт країни.
Греки в панці, вони стають у черги до банкоматів, аби зняти бодай якісь гроші. Банки встановлюють денний ліміт у 60 євро. За останній місяць з рахунків у грецьких банках знято кілька мільярдів євро. Ліміт готівки майже вичерпано. Країна на межі банкрутства.
Ціпрас у цій ситуації робить, як йому здається, хитрий фінт вухами: оголошує загальнонаціональний референдум. Греки мають відповісти на питання, чи готові вони й надалі виконувати умови, які ставлять кредитори. Сам прем'єр-міністр закликав співвітчизників відповісти неґативно.
В такий спосіб Ціпрас намагається перекласти відповідальність за подальшу долю країни зі себе на плечі громадян. Скажуть вони «так» — ну то їхня проблема. Прем'єр зажди зможе заявити: «Я ж вас попереджав». Скажуть «ні», він завжди може сказати: «Ми разом зробили такий вибір», а водночас отримає кращі позиції для шантажу кредиторів.
Але хитрий грек не врахував, що «і в цека нє дуракі сідят». За останні півроку Брюссель встиг випрацювати захисний механізм на випадок неґативних сиґналів з Греції. Тепер навіть вихід країни з єврозони не стане фатальним для єдиної європейської валюти.
Водночас шантаж Ціпраса більше подіяв на самих греків, більшість з яких аж ніяк не бажають відмовлятися від євро й повертатися до нестабільної драхми. Навіть суто візуально, якщо порівняти мітинґи євроентузіастів і мітинґи євроскептиків в Атенах, то можна зробити висновок, що останніх удвічі менше.
P.S. Коли готувався текст, стало відомо, що влада Греції таки погодилися прийняти умови міжнародних кредиторів. Принаймні так повідомило видання Financial Times. У листі до них грецький прем'єр Алексіс Ціпрас просить продовжити програму фінансової допомоги в обсязі € 29,1 млрд. Він обіцяє виконати всі умови, включно з реформами й жорсткою бюджетною економією. Ціпрас навіть погодився на підвищення пенсійного віку до 67 років.
01.07.2015