15 липня 1889 р.
Н. Чабарашки на час жнив.
Чотири лиця в купе: батько, мати і дві доньки. Старий з виду похожій на чоловіка маючого. В него годинник на золотій увязці, в краватці спинка з блискучим самоцвітом, на указнику грубий перстень з печаткою, на мизинци туркос, обсаджений равтами. Привітливий, ласкавий до всякого, глядить він весело довкола себе, дотепкує і любить именно товариство молодих людей. Лише хвилями зиркне він на доньки і тогдї перелетить по чолї єго якійсь сум і здвигнеся грудь, неначе-б до якого глубокого стону.
Рускій синод церковний. Після приватного письма папского секретаря державного кардинала Рамполлї, позволено уже в Римі на зібранє синоду. Урядове повідомленє прийде за дві або три недїлї. Шість комисій скоро працюють і виготовляють матеріял до нарад синоду.
Кандидати нотаріяльні завязали товариство взаїмної помочи і вчера відбулися загальні збори в сали розправ краєвого суду, в ціли обговореня статутів. Статути приняли з малими змінами; головно дискутовано над полїпшенєм долї кандидатів. Опісля вибрано видїл товариства: Иван Раставецкій, секретар комнати нотаріяльної, головою; заступником голови Шиллєр, а касієром Білевич. Слїдували внесеня членів, котрі передано видїлови розсмотрити, щоби предложити их на найблизших зборах. Вкінци порїшено вислати петицію до министерства справедливости на руки котрого посла, що-би між нотарїв не втискалися личности з инших категорій і щоби нотарї не принимали т. зв. покутних писарїв. Збори закрито о 3-тій год. з полудня; зборам проводив кандидат нотаріяльний п. Тад. Вайдовскій.
Ревизії і арештованя ще не покінчилися. Дня 11 н. ст. липня зїхала по раз третій комисія судова до Дублян і перевела ревизію у многих учеників тамошної школи рільничої, увязнюючи відтак деяких з них. Доси взагалї увязнено вже 5 учеників.
Дрібні вісти. Громада Глядки, пов. тернопільского, одержала від цісаря 100 зр. підпомоги на будову школи. — На дохід погорїльців Підгаєць і Збаража відбувся фестин людовий в Теребовли; чистого доходу зібрали 628 зр. і роздїлено на дві рівні части між оба міста. — Барон Канне виїхав 12 н. ст. липня до Марієнбаду. — Пп. Жигм. Розенфельд, кандидат адвокатскій і Мор. Морґенрот, авскультант судовий, оба родом з Тернополя, одержали в университетї львівскім стенень доктора прав. — До львівскої полиції зголосився вчера Вірменин Исаак Зая з Персії, що приїхав до Львова збирати жертви на церков в Урмії в Арменії. Бідний Исаак не то що нїчого не зібрав, але навіть не мав з чого жити у Львові; на разї приміщено єго в полиційних арештах. — В Станівцях долїшних відбудеся дня 20 липня (І серпня) с. р. вінчанє укінченого богослова п. Євг. Семаки з панною Теофилею Оробківною. — Помершій Ант. Зибер, властитель віденьскої каварнї, записав свій значний маєток адоптованій доньці, женї совітника п. Савчиньского.
Відгомони з виборів. На правибори в Вишнївчику коло Перемишлян зїхав комисар староства Шелиговскій. Явившись серед зібраних селян подиктовав им з гори, кого мають вибирати на виборців, але на се від интелигентного і зажиточного господаря Синявского почув таку відповідь, що вибирати мають селяне, а комисар має наглядати формальностей вибору. Розярений комисар ударив Синявского в лице, а сей відплатив сю зневагу ударом в груди комисаря. Можна було побоюватись бійки, тому инші селяне випхали комисаря з комнати. Староство перемишляньске увязнило сейчас Синявского і засудило єго на 14 днїв вязниці. З своєї сторони внїс Сїнявскій до суду жалобу на комисаря і комисаря засудили на два днї вязниці або на заплату 10 зр. Від того засуду внесли Синявскій і Шелиговскій відклик, першій уважаючи кару за малу, а другій засуд невідповідним. — Сими днями явився у намістника гр. Баденія селянин Василишин, війт з Горожанки, пов. рудецкого, звістний патріот, в справі свого увязненя підчас виборів. Вислухавши устної жалоби Василишина заявив намістник, що не знає нїчого о тій справі, але єсли в самій рїчи староста в Рудках увязнив Василишина лиш за то, що він підчас виборів агитував за руским кандидатом, то треба внести жалобу на старосту. Василишин послухав намістника і таки того самого дня внїс письменну жалобу на старосту до президії намістництва. Як скінчиться та ціла справа, донесемо в своїм часї.
Телеграми.
Грац 15. липня. Страйк шириться що раз більше. Покликано войско до усмиреня робітників.
Атини 15. липня. Кретенці, зібравшися в силї кілька тисячів людей в Бизуманії, відмовили з оружієм в руках складати податки.
Константинополь 15 липня. В арабскій провинції Асир появилась холера; предпринято средства осторожности.
Париж 15 липня. Акт обжалованя против Булянжера містить ті точки: злочиньство атентату на безпеченьство і цілість держави, злочиньство твореня заговорів, і вкінци незаконне присвоєнє собі квоти 250.000 франків. Крім того застерїг собі генеральний прокуратор право обжаловати Булянжера і о инші злочиньства. О злочиньство заговорів обжаловані ще Рошфор і Дільон. Всї акти, котрі будуть предложені державному трибуналови, будуть публиковані. — В суботу ухвалила палата закон, після котрого можна лиш в однім окрузї виборчім кандидувати на посла; засїданє було бурливе. — Булянжисти викликали демонстрацію перед памятником міста Штрасбурга; між народом а полицією прийшло до бійки. — Палата відкинула повійною більшостею голосів внесенє Лямартінієра, щоби обжаловати министра Констанса о підкупства в Индохинах.
(«Дѣло»)
____________________________
16 липня 1889 р.
"Общество по дїлам женьского воспиталища во Львові". Під такою назвою має завязатись у Львові товариство, котрого статут виготовив уже совіт "Народного Дому" і передав до перегляду Впреосв. митрополитови Сильвестрови. Опісля має передатись сей статут намістництву до потвердженя. Товариство буде опікуватись руским воспиталищем женьским у Львові, буде старатись о розвиток і о фонди для воспиталища і т. п. Дїйстним членом товариства стає кождий галицкій Русин, що уплатить одноразово 20 зр. або зобовяжеся платити що року найменше по 1 зр; добродїєм товариства буде той, хто зложить в користь товариства 50 зр. або призбирає для товариства 10 нових членів.
Громадяне сел Бачева, Янчина і Ганачева в перемишляньскім повітї побили — як доносить "Черв. Русь" — своїх начальників громадских за голосованє на гр. Романа Потоцкого. Справа побитих начальників, з котрих один тяжше а два другі лекше побиті, віддана вже до перемишляньского суду. Коли бито начальників, то они оправдувалися, що мали приказ від староства голосувати на гр. Потоцкого.
З руско-народного театру. Дирекція театру, помимо заповідженого послїдного представленя в четвер сего тиждня, мусить ще дати в Сокали два представленя в суботу і недїлю, тому що не прийшло ще до згоди взглядом винаймленя нашому театрови салї касинової в Раві. В суботу, 20 н. ст. липня, виставить наш театр оперу Монюшка "Гальку", а в недїлю 21 н. ст. липня драмат Ясєнчика "Лєну". Дирекція театру пращає Сокаль і дякує за щиру підпомогу околичній интелигенції рускій, але надїєся, що і на тих двох послїдних представленях являться численно патріоти, а тим самим вже покриються великі видатки на подорож до Рави.
Панславистичні календарї на рік 1890. До львівского Przegląd-y доносять з Петербурга, що Славянске Благотворительне Общество порїшило видати на рік 1890 календарї на всїх славяньских мовах. Уложити календарї має осібна комисія під проводом проф. Білозерского. Комисії полишено довільний і широкій круг в виборї статей та лиш визначено напрям, в якім календарї мають бути уложені. Календарї будуть роздаватись даром, бо один з россійских купців жертвував 200.000 рублїв на веденє панславистичної пропаганди при помочи календарїв.
Справа "Часописи Правничої" перед судом другої инстанції. Вчера відбулась перед ц. к. судом краєвим у Львові, яко другою инстанцією, розправа п. Кароля Беднарского, управителя друкарнї им. Шевченка, засудженого в судї пов. м. д. С. III. у Львові судією п. Геком а заходом і за иниціятивою полиційного конциписта Котовского, на кару 20 зр. за то, що на першім числї "Часописи Правничої" замість слова "редактор" уміщено термин "овічальний видавець". Розправа була цікава вже хоч-би для того, що ходило тут о потвердженє або знесенє засуду, виданого в справі прасовій судією, котрий єсть рівночасно доцентом права прасового на львівскім университетї а від котрого належало надїятись рїшеня, опертого на чисто наукових і духови закона строго відповідаючих мотивах.
Тимчасом мотиви ті показались дуже слабими. Виказав то в світлій промові оборонець п. Беднарского д-р Ст. Федак. Пояснивши так на підставі духа закона як і язика руского, що термин "одвічальний видавець" зовсїм відповідає вимогам закона прасового і навівши численні приміри, що і в инших в Австрії виходячих часописях уживають місто слова "редактор" синонимів подібних тому, якій ужито в "Правничій Часописи" — задержався оборонець довше при тім уступі вироку, котрим поручено обжалованому оголосити засуд часописями і тут доказав ясно, що той уступ засуду почиває на найхибнїйшій интерпретації і зрозуміню самих кардинальних точок закона прасового. Д-р Федак просив особливо той уступ засуду чим скорше знести, бо коли-би дїйстно прийшло до опубликованя засуду в часописях, як того хоче п. судія Гек, то тогдї і єго имя мусїло-би бути в тім засудї подане, що не причинило-бися зовсїм до піднесеня супротив опинії загалу наукової поваги львівского университету. — Трибунал судовий, зложений з сов. Савчиньского, Голиньского, Зборовского і Нитарского, не апробував поглядів пп. Котовского і Гека, а прихилився вповнї до виводів д-ра Федака і знїс цілий засуд першої инстанції, увільняючи зовсїм п. Беднарского від одвічальности. Трибунал признав в мотивах засуду, що термин "одвічальний видавець" відповідає зовсїм вимогам закона і що з тої причини не можна нїкого потягати до одвічальности. Засуд той повинен поучити управнені до интервенції в прасових справах органи полиційні, що в подібних случаях належить поступати огляднїйше і вистерїгатись безпідставного ставленя перешкод прасї, а для "Червоної Руси", котра по засудї першого судії з такою радостію напала на редакторів Часописи Правничої і виїхала з замітом, що они не уміють приписів права, — єсть той засуд справдїшною компромитацією, бо виказує, що радість єї була безосновна а злоба передвчасна.
Телеграми.
Відень 16 липня. Совітник суду краєвого д-р Франц Гофмокль именований совітником висшого суду краєвого. Професор четвертої гимназії львівскої Мавр. Мацишевскій именований директором гимназії в Тернополи.
Петербург 16 липня. Правит. Вістник доносить, що подорож вел. кн. Петра Николаєвича до Цетинії наступила на виразний розказ царя і має уважатись за ревізиту.
Париж 16 липня. Сенат має приступити до наради над проєктом закона о кандидованю одного посла в кількох округах. На конгрес соціялистів явилося 378 участників, між ними 189 заграничних. З Нїмеччини прибуло 82 відпоручників і 11 послів до парляменту. — Министер маринарки зажадав 58 миліонів франків на нові кораблї воєнні; ухвалено без дискусії.
(«Дѣло»)
____________________________
17 липня 1914 р.
Н. Чабарашки на час жнив. II.
Великій чоловік малого місточка.
Без обиди сказавши, могло се дїятись в Щирци, Мостисках, Радимнї або в якім-не-будь місточку Галичини, але най дїєся в Куликові.
Товариство "Читальня в Буківску" дає дня 21 н. ст. липня с. р. аматорске представленя драматичне. Виставлені будуть: "Тиран з любови" комедія в І актї з француского, перевід польскій і на загальне жаданє по руски "Наталка Полтавка". Ціна вступу: крїсло 1 зр., місце стояче 50 кр. Початок о год. 7½ вечером. Дохід на ціли добродійні.
З Олешич, пов. чешанівского, пишуть нам: Перед нами дуже сумна будучність. Луки з великої посухи і спеки вигорїли цілком, так що навіть нема що косити; люде вижидають ще з кісьбою, думаючи, що єще що приросте. Першій покіс конюшини був лихій, так, що ледви на три фїри була одна; а другій покіс не буде і такій. Овес як посходив рїденько, так і висипався при земли і пристав, так що годї буде єго підтяти косою; жито рїдке і мале вже вижате; пшениця ще би війшла, але єї у нас не сїють, бо землиці мало. Худобина ледве волочить ногами за собою; люде сумують, що з нею зробити, бо на зиму лишити годї а продати не можна за так малу ціну. Свиней продавати не вільно. На ярмарку по св. Иванї явився якійсь купець в Олешичах, купив около 40 штук товстїйших свиней та зараз таки в Олешичах порїзав; патрохи продав селянам а решту відослав до Відня. Купував за менше як половину вартости, а і то щасливий був той, хто позбувся свого товару. Люде найбільше журяться, чим податок заплатити.
Д-р Едвард Подлевскій, совітник двору і прокуратор скарбу, скінчив вчера 40-лїтний рік своєї служби і при тій нагодї складали теперїшні і давнїйші урядники прокураторії скарбу ювилатови сердечні желаня. Промавляли: совітник д-р Кунц, відтак именем краківскої експозитури прокураторії скарбу єї начальник п. Кулачковскій і професор львівского университету д-р Балязиц. В дарї зложено ювилатови столик, зроблений в стилю готицкім з горїхового дерева, а на марморній плитї чорній находиться срїбна грубо позолочена бляха в видї дипльому з відповідною дедикацією. Крім того вручено ювилатови альбом з фотографіями всїх бувших і теперїшних урядників прокураторів скарбу.
Виграні гpoші при тягненю темешварскої льотерії не дають супокою щасливому Фаркашови. Не досить того, що кождий єго крок слїдять полиційні детективи, мусїв ще Фаркаш явитись вчера до переслуханя у судьї слїдчого в Темешварї. По 4 годиннім переслуханю увязнив судья Фаркаша, мовби тому, щоби не порозумівся з иншими свідками, а відтак увязнено урядників льотерійних Пиєспекого, що відправив хлопця, звичайно витягаючого нумера, колесї. Говорять, що Фаркаш був в Темешварї підчас тягненя, а незнакомий хлопчина єсть і Собаїча, котрий стояв підчас тягненя, єго сином. Грошї 200.000 зр., котрі Фаркаш зложив в касї щадничій, сконфисковано.
Дрібні вісти. Роберт Гамерлинґ, першій тогочасний поета нїмецкій, помер сими днями в Ґрацу. — Мечислав Левандовскій, талановитий рїзбар в Кракові, утопився дня 12 н. ст. липня купаючись в Вислї. — В Дрогобичи має виходити від 1 н. ст. серпня двотиждневник суспільно-економичний під заг. Kurjer drohobycki.
Як колишний польскій Шлеск нїмчиться, о тім розказував вертаючій на днях з купелїв в Яворжнї (на Шлеску австрійскім) священик рускій. Жителї сел — каже він — суть ще Поляками, але их язик страшно покалїчений. Они приняли мало не до половини слова то нїмецкі, то моравскі і бесїдують поганою мішаниною. Видко, що елемент польскій на Шлеску о много слабшій, чим нїмецкій, а навіть моравскій. Він розкладаєсь під впливом тих двох культур національних і колись загине цілком тим певнїйше, що про селянина-Поляка там не дбає нї священик, нї учитель. Священики ховаються в семинаріях на Мораві і слухають богословія виключно в язиці нїмецкім. По моравски уміють трохи, але по польски майже нїчого. Священики протестантскі ще більше онїмотїли і здаєсь, що их задачею укритою єсть систематичне нищенє елементу польского. На онїмоченє впливають рівнож фабрики, як і більші властителї, скрізь Нїмці та нїмецкі жителї міст. Я був случайно на вінчаню католицкім. Молоді, селяне, були з роду польского. Священик питає их, читаючи з книжочки ломаною польщиною: "Чи маєш добру волю?" і т. д., а жених відповідає: "Jo". "Чи не слюбував ти кому другому?" і т. д., а жених каже: "gоrnic". Така і ціла их бесїда, крайна путаниця! Видячи то, я згадав роботу кольонизаційну наших Поляків галицких на Руси, их силованя польщити Русь посредством школи і урядів, роботу зовсїм невдячну, бо безуспїшну і спитав себе, чому ті культуртреґери не прийдуть в поміч братям своїм на Шлеску австрійскім і не стараються видерти их з рамен національної смерти? Таж ті люде близші им, кість від кости, плоть від плоти. Щож мусить дїятись в Познанщинї, що на Шлеску прускім! Туди належало-б чим скорше звернутись всяким "Macierz-ам" "Кolkа-м" педагогичним і рільничим. Тут поле для патріотизму польского. А так і на Руси нїчого не вдїють, а рідна земля усунесь скоро з-під власних ніг на Заходї... А конець якій?..
Міщаньска "Руска Бесїда" в Снятинї. Дня 11 н. ст. липня отворено в Снятинї "Руску Бесїду" заходом міщан пп. І. Зїнковского і Ант. Савкевича. Того дня зібралися міщане снятиньскі в домі п. Коморницкого на загальні збори, котрі відкрив п. Ант. Савкевич патріотичною бесїдою, заохочуючи нових членів, щоби приступали численно до того хосенного товариства. Головою зборів вибрано одноголосно п. Ант. Савкевича, а сей покликав до комисії контрольної пп. Як. Вакулиньского і Ал. Грибівского. Відтак вибрали зібрані голову товариства і видїлових. Головою вибраний одноголосно о. Єроним Бариш, заступником Стеф. Чеховскій, секретарем Ант. Савкевич, касієром Як. Ром. Вакулиньскій, библіотекарем І. Зїнковскій а видїловими Стеф. Зубрицкій, Андр. Чеховскій і Мих. Крикливець, заступниками видїлових Алексій Грибівскій, Н. К. Погорецкій і І. Бутулиньскій. П. Вакулиньскій заявив, що буде відступати безплатно "Рускій Бесїдї" газету "Дїло". Порїшено предплатити "Батьківщину" і "Добрі Ради" та вписатись до товариства "Просвіти". Збори закінчились відспїванєм многолїтства цісарю, п. Савкевичу і прочим членам. На разї приступило до "Бесїди" 44 членів, але можна надїятись, що се число збільшиться в короткім часї.
Телеграми.
Відень 27 липня. До Neue Fr. Presse доносять з Підволочиск, що на граници россійскій від кількох днїв єсть 60 официрів инжинерії і одна сотня козаків та здіймають пляни з околиці і визначують глубокі місця в рїці Збручи.
Париж 17 липня. Булянжерови, Рошефортови і Дилльонови доручено в Лондонї акти обжалованя з застереженєм, що єсли не являться до процесу, то всї их добра поконфискують. Процес скінчиться 12 серпня. — Мимо закона о кандидованю до парляменту, порїшив Булянже кандидувати у всїх округах виборчих.
Білград 17 липня. Милян вертає в пятницю до Сербії, на стрїчу виїдуть регенти і президент министерства.
Брукселя 17 липня. Губернатор провинції Генеґав заявив, що всї розрухи робітників в єго провинції викликали нїмецкі агенти провокаційні.
(«Дѣло»)
____________________________
18 липня 1889 р.
Н. Чабарашки на час жнив. ІІІ.
На око він чоловік звичайний, буває нераз, навіть дуже ввічливий. Але стережись єго!
Ті смирні, спокійні очи сейчас спалахкотять огнем, і то ясне чоло насупиться чорною хмарою, і той милий голос заскрегоче тобі в ушах голосом стада ворон, як він розяриться. Тут ще був умизливою кіткою, а туть кинувся чорним брисем на увязи.
Русини-доктори. В университетї краківскім одержав степень доктора всїх наук лїкарских п. Емилій Давидович, родом з Мухавки, член " Академичної Громади"; такій сам степень в университетї віденьскім одержав п. Евгеній Хиляк, предсїдатель товариства "Буковини". — П. Николай Лилик, родом з Золочева, член "Академичної Громади", одержав дня 17 н. ст. липня в университвтї краківскім степень доктора всїх наук лїкарских.
Ректором львівскої политехники, по смерти Дом. Зброжка, вибрано на дальшу часть біжучого року наукового п. Густ. Бизанца, професора будівництва.
Маршалом жовківскої ради повітової п. Мечислав Мнишек зложив дня 12 н. ст. липня свій уряд з причини численних занять господарских. На місце п. Мнишка вибрано маршалком п. Стан. Стажиньского з Деревнї.
Черновецка комната адвокатска відмовила просьбі п. Мих. Питея, бувшого президента суду черновецкого, щоби вписати єго між оборонців в справах карних. П. Питей як звістно, провинився в неоднім в часї свого урядованя і опинія публична висказуєся не дуже добре о нїм.
Дрібні вісти. Громада Маркопіль, пов. брідского; одержала 100 зр, від цісаря, щоби оплатити довг затягнений на будову школи. — Paди повітові в Ярославли і Горлицях зложили по 10 зр. на фонд стипендійний им Генр. Стшелецкого для учеників школи лїсової у Львові. — Дня 26 цвітня с. р. найдено на цісарскім гостинци ведучім з Тернополя до Залїщик в громадї Мшанци золотий годинник жїночій з відломаною кувертою; сей годинник перехований у начальника громади в Мшанци. — ІІ. Болесл. Маньковскій, учитель в львівскій гимназії нїмецкій одержав з відзначенєм дня 16 н. ст. липня степень доктора философії в львівскім университетї. — В Еденбурзї доконала самоубійства 81-лїтна Єлис. Бомлер, звістна з своєї жертволюбивости; она поперетинала собі жили в купели. — Артист маляр Юл. Коссак надіслав до львівскої вистави штук красних образок з написею: "Тїкай до матери дїдьчій сину!"
Асекурація робітників.
З днем 1-го вересня 1889 увійде в нашім краю в житє введена законом державним з минувшого року институція асекурації робітників від небезпечних случаїв і нещасть. Институція та обійме у нас курації робітників від небезпечних случаїв і нещасть. Институція та обійме у нас Галичину і Буковину і буде розтягатись на всї заведеня промислові, знаходячі-ся в обох тих краях. Заведень таких єсть в Галичинї 6.614, на Буковинї 740, разом 7.354, а працює в них робітників: в Галичинї 67.346, на Буковинї 4.963 разом 72.309. Річний дохід асекурації обчисляють більше-менше на 70.000 зр.
Заряд институції убезпеченя робітників від нещасних случаїв єсть вже зложений. Складаєсь він з 18 членів, з котрих 6 именує министер внутрїшних справ, 6 вибирають властителї промислових предприємст, а 6 робітники, працюючи при тих предприємствах.
Заряд асекурації робітників для Галичини і Буковини відбув вже два засїданя, а то именно в днях 6 і 14 с. м.
На тих засїданях полагоджено перед всїм справу статута для асекурації. Референтом справи статута був член заряду адв. д-р Скалковскій. Статут принято en bloc після внесеня референта, хоч члени з кляси робітників вказували на деякі єгo хиби, як прищ, на некористну для робітників постанову, що підмога має виплачуватись робітникам доперва в 4 тижднї по нещаснім случаю, що властитель предприємства промислового обовязаний повідомити о нещастю доперва по 3 а евентуально 5 днях і т. п. Представителї робітників були тої гадки, що супротив тих некористних постанови підмога робітникам буде припадати хиба з ласки і для того противились принятю статута. Помимо того принято статут en bloc.
З-поміж заряду вибрано видїл администраційний, складаючій-ся з предсїдателя і єго заступника, а також трох членів заряду, т. є. одного з-поміж именованих правительством, одного з поміж вибраних робітниками в одного з-поміж вибраних властителями предприємств. Деякі члени заряду жадали, щоби з огляду на трудність частого скликуваня цілого заряду удїлити тому видїлови администраційному право именованя управителя і функціонарів асекурації і установленя для них платнї. Тому спротивились инші члени і внесенє то упало.
Дуже широка дискусія вивязалась над справою именованя директора асекурації. Вкінци порїшено розписати конкурс на місце директора з платнею річною 3000 зр., на місце бухгальтера з платнею 1500 зр. і техника асекураційного з платнею 1200 зр. і додатками 150 зр. на помешканє. На місце директора єсть двох кандидатів: Кароль Листовскій, инспектор державної зелїзниці в Кракові і Генрих Лям, скінчений правник і публицист. На устроєнє бюр ухвалено 3000 зр.; для членів заряду прибуваючих з провинції ухвалено дієти по 8 зр. денно, кошти зелїзниці другою клясою або їзди колесами по 20 кр. від кильометра.
Як бачимо, нова институція розпочинає своє господарство досить щедро. Про ощадність в видатках нема бесїди. А все-таки не годилось-би забувати, що приходи асекурації пливуть з гроша дуже тяжко заробленого, з тяжкої праці робітника.
Телеграми.
Париж 18 липня. Газети оголошують вже акт обжалованя против Булянжера.
Петербург 18 липня. Царска родина виїде дня 17 серпня з Петергофу в гостину до Копенгаґи.
Рим 18 липня. На пляцу св. Петра, перед костелом того имени і перед палатою ватиканьскою, вибухли дві петарди.
Лондон 18 липня. Після Times-a Туреччина згодилась приступити до потрійного союза середно-европейских держав. — Коли цасар бразилійскій виходив з представленя театрального в Ріо-Янейро, стрїлив до него якійсь чоловік з револьверу але хибив.
Букарешт 18 липня. Директор румуньского банку державного, сенатор Георгію, застрїлився з причини мальверсацій, починених ним в тім банку.
Константинополь 18 липня. На радї министеріяльній обговорювано ворохобню на Кретї; ворохобня шириться що раз більше.
(«Дѣло»)
____________________________
19 липня 1889 р.
Райони краєвих инспекторів шкільних. За-для номинації трех нових инспекторів шкільних зарядило министерство просвіти новий поділ шкіл середних між всїх шість краєвих инспекторів шкільних в сей спосіб: А. Школи середні. Ант. Чарковскій має поручену инспекцію гимназій: Львів нїмецка гимназія, Ряшів, Ясло, Сянік, Перемишль, Станиславів, Броди, і школи реальні: Львів, Станиславів, та Краків. — Иван Левицкій: гимназії: Бережани, Тернопіль, Коломия, Стрий, Дрогобич, Самбір, Золочів, Бучач, Львів руска гимназія; школи реальні: Тернопіль. — Д-р Жигм. Самолевич гимназії в західній Галичинї і дві польскі гимназії у Львові та школу реальну в Кракові. — Б. Школи народні і учительскі семинарії. Стан. Ольшевскій має инспекцію в учительских семинаріях в Кракові, Тарнові і Ряшеві та в округах шкіл народних в західній Галичинї. — Болесл. Барановскій: женьскі семинарії учительскі у Львові, Кракові і Перемишли та округи шкільні: Сокаль, Камінка, Рава, Жовків, Львів (повіт), Яворів, Городок, Рудки, Самбір, Старе місто, Турка, Дрогобич, Стрий, Жидачів, Калуш, Долина, Перемишль, Мостиска, Сянік, Березів, Лїсько, Добромиль, Ярослав і Чешанів. — Д-р Северин Днїстряньскій: мужескі семинарії учительскі у Львові, Тернополи і Станиславові та округи шкіл народних: Богородчани, Надвірна, Коломия, Косів, Снятин, Городенка, Товмач, Станиславів, Борщів, Залїщики, Бучач, Чортків, Гусятин, Теребовля, Скалат, Збараж, Тернопіль, Броди, Золочів, Бережани, Підгайці, Рогатин, Бібрка, Перемишляни і Львів (місто).
Д-р Ив. Горбачевскій, професор ческого университету в Празї, надіслав віденьскій академії наук вельми цінну працю: Розслїди о повставаню кислоти мочевої в организмі звірят і ссучих.
Великі маневри осїнні в Галичинї начнуться сего року около половини серпня і потревають до кінця вересня. Маневри кінноти відбудуться під Щаковою і на граници коло Чешанова і Белза. Згромадженє войска коло Кракова начнеся около 15 серпня.
Новий міст краєвий. Дня 15 с. м. признано добрими фундаменти і мури мосту кратового на Прутї під Снятином. Будову сего мосту зарядив видїл краєвий минувшого року, щоби заступити вже нездалий міст на палях на краєвій дорозї з Городенки до Залуча. Новий мість, маючій 184 метрів світла, почиває на двох причілках і пяти стовпах з тесового каміня та фундованих на бетонї до 4 метри глубини під найнизшим станом води. Фундаменти і мури, що коштували понад 53.000 зр., признала відповідними комисія, зложена з пп. д-ра Ник. Кшиштофовича і Фел. Бєньковского старшого инжинира яко відпоручників видїлу краєвого і п. Найбурґа, відпоручника городеньского видїлу повітового. Будовою управляв з сторони видїлу краєвого п. Меч. Свитковскій разом з кондуктором доріг краєвих п. Єрон. Лясковским, а предприємство будови мав инжинир п. Вяч. Ивяньскій. Докінченє вязаня кратового і викінченє доїздів наступить, здаєсь, перед кінцем вересня, а загальний кошт будови сего мосту винесе коло сто тисячів зр.
Нещасні пригоди. В селї Франківці коло Дуклї лишив лїсний Ив. Ципар набиту дубельтівку в хатї і сам вийшов; дванацятьлїтний єго синок приложив стрїльбу до грудей свого осьмилїтного брата, вистрїлив і убив на місци. — В Ляцку коло Добромиля в салинах робили в глубинї 125 метр. Під землею 8 людей і помічник гірничій; нараз усунулася стїна і захопила лишь помічника, бо робітники ще вчас утекли. За три години помер сей помічник гірничій, лишаючи вдову і троє дїтей.
Дрібні вісти. Буковиньска рада санитарна порішила одноголосно основати аптику в Заставнї. — В селї Тороки коло Путилова убили два селяне, отець і син, війта, коли прийшов до их хати грабити за залеглий податок в сумі 5 зр. — Молодий паробок Литвинюк залюбився в 18-літній жидівці донці арендаря в Кучурмаре, а коли отець жидівки не хотїв дозволити, щоби повінчались, обоє утекли і всякі гляданя за ними не віднесли успіху.
З Староміского повіту.
[Де-що про нашого секретаря ради повітової.]
Єсть в Старім-містї рада повітова, а при нїй, як всюди, секретар, Marceli Rudnicki, частковий пан в Топільници. Після взірця прочих секретарїв бере наш п. Рудницкій живу участь в житю политичнім, а коли хтось розійдеся з ним в пересвідченях, дає єму тяжко почути в потребі свою власть секретарску. Тії секретарї, що правда, по цілій Галичинї великі можновладці для наших селян. "Цісар далеко, а Бог високо" — маршалок найчастїйше не сидить в повітовім містї, а секретар все в канцелярії. Єго роботи мало хто до-глядає, часами покривджені не жалуються, де належиться, щоби секретарїв трохи повздержати в их патріотичній горячці, а нераз маршалки і не повздержують секретарїв, або ще і прямо огню им додають.
Якось 1886 р. були доповняючі вибори члена ради повітової в Старім-містї з сїльскої посїлости. Посходилися війти і радні до вибору. Наш Рудницкій з другими панками з ради напосїлися на виборців, щоби вибрали до ради дїдича з Слохинї. Бачите, ще их мало було! Однак виборці узнали собі: "Не будемо вибирати пана-дїдича, а виберемо собі Івана Пукача, ґазду з Стрїльбич". Сталося. Прийшло до голосованя. В радї узнали собі, щоби устно голосувати, але якось отямилися і завернули на иншу: "картками". Та найшлися межи виборцями такі, що скоро понаписували картки на Пукача і той перейшов. Та неудача дуже розсердила пана Рудницкого. Се оказав він невдовзї в такій спосіб: Приходить раз війт из Мшанця з квітом для побраня громадского буджету і просить о підпись. Рудницкій не дав до себе приступити. Велить собі привести ще двох радних, хоть сего вперед не бувало. Війт просив і молив п. секретаря, щоби змилувався, Мшанець далеко від Старого міста, 3½ милї, богато часу стратить непотрїбно. Тогди розбесїдувався п. Рудницкій і почав таке: "Як ви нам, так ми вам. Просили ми вас, щоби ви вибрали того, а того пана до ради, а війти з гір: Пукач! Пукач! Пукач!" Не помогла просьба, війт мусїв спровадити двох радних і тогди зволив п. секретар квіт підписати.
Прийшли вибори до сойму. Станув міщанин до борби з графом. Борба була не рівна; міщанин упав, але і тих 14 голосів заболїло староміских можновладців, а межи тими і нашого п. Рудницкого. Приключка найшлася така сама, як по виборї до ради повітової. Дня 8 липня прийшов війт из Мшанця до ради з квітом на побранє буджету громадского. Не було п. Рудницкого в канцелярії, а був якійсь другій писарчук. Цілий день ходив війт до него і просив єго, щоби підписав, однак той не хотїв а закривався тим, що то п. Рудницкій має підписати. На другій день застав війт секретаря, однак ні той не хотїв підписати, хоть були два радні, а бесїдував, що квіт має підпасати той пан, що єго попередного дня війт на дармо просив о підпись. Коли-ж війт допитувався о причину такої завзятости, сказав п. секретар: "А чому ти нас так паскудив?" Здивований війт запитав: "Як? коли? де?" А п. секретар: "Таж ти голосовав на шевця і поставив єго по-над графа. Граф мав право від Найяснїйшого Пана стати послом з нашого повіту. Або було давати голоси на Найяснїйшого Пана!" Того самого дня просив також пана секретаря і війт з Лїнинки о підпис квіту, однак на дармо. Лишив квіт в повітовій радї і пійшов домів.
Мав ще другу орудку війт з Мшанця в повітовій радї. Громада Мшанець подала до краєвої ради шкільної просьбу о безпроцентову позичку на будову школи і одержала 200 злр. При нагодї показує війт письмо зі Львова секретареви і просить о пораду, як-би ті гроші одержати. Секретар питався о ухвалу ради громадскої. Ухвалу війт предложив. Тогди секретар домагався, щоби всї радні прийшли до ради повітової на ново ухвалювати затягненє позички і щоби у нотаря зробити скрипт довжний. З поради секретаря мусїв пійти війт до староства, просити о новий речинець явитися в радї повітовій. Взагалї наші війти дуже бідують з тим ходженєм до повітового міста; кождий певно чверть року проходить! Через то війт занедбує своє газдівство, а многі просто деморализуються. Наведені факти доказують ясно, як деякі урядники з "польского бецирку" збиткуються над нашими людьми. Обовязком Русинів засїдаючих в радї повітовій єсть запитатися: на основі яких законів позволяє собі така невеличка риба докучати обивателям держави, удержуючим раду повітову? Але і громади най пильнують свого права і до ради повітової вибирають лише своїх людей, котрі би схотїли і успіли станути в оборонї селян против безпідставних напастей. А наші посли повинні-би застановитися, чи не порадно би було внести перед сойм проєкт на знесенє радь повітових, бо они для нас цілковито не потрїбні. Громад нїхто не контролює, маєток громадскій пропадає, дороги кепскі, по селах нелад, але на политику все досить часу. Коли-б замість рад повітових додано по одній силї робочій при староствах, то оно, при упрощеню дїловодства, вистало-би до полагоджуваня справ повіта. Край зискав-би через зменшенє видатків, а всякі повітові можновладці, мусїли-би братися до твердої праці. Правда, зменшився-би их обрік і не брикали би так, як тепер, але на тім зискала-би справ загальна.
Телеграми.
Відень 19 липня. Після послїдної диспозиції стрїча цісаря австрійского з нїмецким наступить дня 11 серпня в Берлинї. Гостина цісаря в Берлинї потреває чотири днї. Дня 11 серпня поступить цісар австрійскій ще до Дрезна і відвідає короля саского. — На биржи збожевій підскочили значно ціни збіжа за для злих жнив, і так платять: пшениця на осїнь 8.99, на весну 9.56; овес на осїнь 6.68, жито на осїнь 7.20, кукурудза нова 6.08.
Париж 19 липня. Булянжисти порїшили, щоби Булянже відповів манифестом на виданий против него акт обжалованя. Між людностею не зробив акт обжалованя великого враженя.
Константинополь 19 липня. На Кретї ситуація що раз гірша. Ескадра з трех француских панцирників мала виїхати до Крети, також надїються, що і инші держави вишлють кораблї. Здаєсь, що Крета остаточно відлучиться від Туреччини.
(«Дѣло»)
____________________________
20 липня 1889 р.
Н. Чабарашки на час жнив. IV..
Не нинї, а перед сто лїтами дїялось се, про що розкажемо.
В околицях місточка Н. появилась банда злодїїв і розбишак. Днем хоронились они по лїсах та неприступних очеретах, ночею нападали на обійстя та брали, що сами хотїли. Власть місцева робила, що змогла, тілько де тут двом міским гайдукам достерегти цілої банди злодїйскої! Та таки вкінци повелось зловити бодай одного злодїя. Єго посаджено в тюрму, бито, щипано, мордовано на всї боки, щоб зрадив товаришів своїх, та все то даром. Злодїй затявся і мовчить. Здавалось, він скорше згине своєю смертею, заким признається до чого та заким повисне на шибеници.
Перша артистична прогулька. Милою звісткою дїлимося з нашими читателями: дванацятка, зложена з рутинованих співаків-солистів, студентів львівского а по части віденьского университету, під управою вправного дириґента при співучасти фортепяниста, скрипкаря, віоленчелиста і цитристів, — вибираєся в вересни на артистичну прогульку по більших провинціональних містах галицких. Дохід з концертів призначений на фонд будови народного руского театру у Львові. Радо витаємо перше сего роду предпринятє у нас і не сумнїваємося, що так патріотичні змаганя нашої молодїжи знайдуть піддержанє зі сторони наших патріотів на провинції. Також і ми не можемо відказати помочи в тій справі, а дїлячися сею звісткою — ще перед офиціяльним оголошенєм прогульки — радо вже тепер будемо посередниками в запросинах, які до того часу вийшли-би від прихильних сему дїлу людей. Треба спімнути ще про одного участника прогульки, а мусимо додати се, щоби розяснити може вже й засумовані личка наших красавиць: до згаданої дванацятки треба зачислити ще і вправного аранжера, бо по-при концертах на жаданє місцевих комитетів відбудуться танці.
Питомці львівскої семинарії духовної були сими днями за відомостею ректорату у совітника намістництва, п. Карасиньского, на авдієнції с просьбою, щоб им підвисшено гріш подорожний на ферії. Понеже на покритє тих видатків ректорат не посїдає окремої рубрики в фондах семинарских, а гріш сей удїляє питомцям лиш з можливих ощадностей в році, то авдієнція лишилась без успіху. В текучім році мусїв ректорат одну частину ощадностей відложити на покритє евентуальних потреб нового устроєня музеїв і комнат, то і засоби ощадностей були менші і гріш на покритє подорожей феріяльних мусїв випасти о половину меншій. З тим треба числитись. З своєї сторони прирїк ректорат питомцям, що на будуче постараєсь о можливе підвисшенє подорожного гроша, але на разї треба вдоволятись тим, що єсть.
Відозва до Матуристів-Русинів.
Товариші! З початком ферій вакаційних, підчас котрих Ви остаточно довжні порїшити вибір свого стану, годї нам не сказати і від себе кілька слів... Отсим взиваємо ми всїх Вас, в кого тільки обставини на се позволять, удатися до Відня на университетскі студїї. Злишним видаєся нам говорити про сей могучій вплив, про те образованє, якого доставляє наука в столици европейскій, в тім центрї цивилизації; звістно, чого стоїть найславнїйшій віденьскій медичний факультет, чого стоїть правничій факультет в центрї цілої нашої управи державної, яке образованє подасть тутешний философичний факультет, чим остаточно славні всякі инші віденьскі заведеня наукові... Доказом найлїпшим на се єсть наплив молодежи чужих народів до Відня, половина молодежи ческої, словеньскої, хорватскої, угорскої, по части польскої і сербскої, минають они свої краєві университети і удаються до Відня. Нам Русинам не ялось оставати позаду і в тім взглядї, а обовязок сей тяжить на нас, Товариші; Русинам більш чим кому иншому треба світскої интелигенції, а треба такої интелигенції, котра виеманциповалась-би з під впливів напиханої нам силоміць польщини в краєвих наших университетах, нам треба навчитись правдивого патріотизму від таких Нїмців, Чехів, Сербів, Словінців, і т. д. Отсе причини, котрі спонукали нас прописати тих кілька слів під Вашою адресою, ми кличемо Вас в нашу громаду, Ви найдете між нами щирий братний привіт, ми подїлимо з Вами радість в хвилях щастя, а спільна поміч і співчутє в хвилях не долї не дадуть Вам відчути брак родини на чужій земли!...
Видїл нашого товариства порїшив удїляти интересованим на жаданє потрїбних информацій у всяких справах. В серпни належить удаватися в тім взглядї до секретаря товариства (адреса: Рогатин в Галичинї) долучаючи марку почтову на відповідь. Хата товариства (VІІІ. Laudongasse 49. А. 17.) буде підчас ферій отворена в середи і суботи вечером, а від 1-ого жовтня знов щоденно.
Від Товариства "Січ" у Відни.
Иван Гриневецкій, заст. голови; Іосиф Партицкій, секретар.
Перегляд политичний.
Vaterland пише: "Пятьдесятьлїтний ювилей наверненя униятів на православіє виобразовався у Вильнї, як пишуть нам з Петербурга, не лиш в панславистичний оклик болю, але в виразну демонстрацію противавстрійску, при чім именно предметом залицяня були галицкі Русини. Як показуєся з "Виленьских вістей епархіяльних", Наумович, котрого ся газета називає "повним галицко-руским патріотом" і "борцем та мучеником за справу руску в Галичинї", держав бесїду в присутности відпоручників святого синоду і всїх властей войскових і цивильних, також численних достойників церковних, в котрій представив вплив сего наверненя на галицких униятів і робив порівнаня між виимковим положенєм належачої ще до унії галицкорусскої народности і положенєм православних. Иншій емагрант Площаньскій піднїс на пирї, данім ген.-губернатором Кохановом, тоаст в честь митрополита кієвского, котрий має титул і галицкого митрополита, в котрім висказав желанє, щоби тоастований дожив щасливого часу, в котрім він яко митрополит Галичини і той край обійме під свою управу і відслужить торжественне богослуженє в архикатедральній церкви львівскій."
Правительство угорске загадало основати осібне угорске товариство плавби парової, бо переговори з товариством плавби парової на Дунаю не довели до нїякого успіху.
Цісар вимовив собі, щоби підчас єго гостини в Берлинї не декоровано улиць, анї не пристроювано домів, а то з причини жалоби. Се рїшенє цісарске заявлено вже урядово берлиньскій радї міскій.
Професора ческого университету Талир і Ступницкій не хотїли підписати френквентації тим академикам, котрі після староческих газет брали участь в агитаціях Молодо-Чехів при виборах. Через се стратять сі академики один піврік шкільний, але таке поступованє зміцнить справу Молодо-Чехів. — Староство заказало Молодо-Чехам відбути віче в Бенешові при нагодї торжества 100-лїтних роковин добутя Бастилії. Посол Енґель внїс протест до намістництва.
Россійскій цар не перестав відзначати чорногорскій дім княжій, а разом і посвоячену з ним родину Караджорджевичів. При хрестинах другого сина Петра Караджорджевича і Зорки княгинї чорногорскої заступав царя за кума россійскій министер-резидент в Цетинії Аргиропуло а дитинї надано имя Александер. Ціла родина князя Караджорджевича вибираєся з вел. князем россійским до Петергофу. У Відни не будуть задержуватись.
Рїшучо вже порїшено в Петербурзї знести генерал-губернію одесску і в тій ціли покликано до Петербурга тамошного генерал-адютанта Роопа, щоби подати єму инструкцію, як має перевести се рїшенє.
З Білграду виїхав вже россійскій посол Персіяни, а болгарскі газети добачують в тім познаку грізних приключень. Бо звичайно, як лиш вибереся якій россійскій дипльомат з краю, єсть ознакою, що підложена мина приладжена вибухнути, а Россія відтак може виказати своє алиби, що она не виновата. Так само було в серпни 1886 р. в Софії.
Король Милан забавить в Сербії до 22 серпня, і хотяй єгo гостина має бути цілком приватна, то все таки доносять, що вже з дороги заїде до Ристича на конференцію. Королева Наталія зїде до Сербії доперва з кінцем серпня або початком вересня.
В Испанії зайшли на засїданю палати послів великі скандали; прийшло до бійки палицями а навіть стрїляли з револьверів. В наслїдок того подалися до димисії шамбеляни королевої кн. Медина Сидонія і Сесто; коралева приняла димисію лиш Сеста.
(«Дѣло»)
20.07.2014