До дна подяки

До американського Дня подяки президент США хотів накрити росіянам «поляну» з запеченою індичкою під журавлиновим соусом і 28 пунктами мирної угоди. Огляд подій тижня, що минув.

Пункти тижня

Новий етап пошуку шляхів закінчення війни починався кострубато, і з розвитком подій ситуація ставала ще більш незграбною. 19 листопада традиційно добре поінформовані, але анонімні джерела з адміністрації Трампа злили телеканалу NBC News інформацію про те, що президент США схвалив план із 28 пунктів для досягнення миру. Між іншим в «зливі» зазначалося, що план розробили без участі української та європейської сторін (тобто принцип «нічого про Україну без України» відспівано і поховано), а виписані там вимоги до України (до РФ жодних вимог не було) – від скорочення чисельності ЗСУ та заборони Україні ставати членом НАТО до передачі Росії неокупованої частини Донбасу – давали підставу запідозрити в авторстві плану Кремль, який підсунув його Білому Дому.

Європейська реакція на новації на дипломатичному фронті була на добу оперативнішою за українську. Проти «28 пунктів» виступили міністри закордонних справ ЄС, які заявили, що готові долучитися до розробки адекватного документа. Наступного дня у відеозверненні президент Зеленський запевнив, що Україна продовжуватиме працювати над мирним планом без зради державних інтересів, і констатував наявність політичного тиску.

Нічого екстраординарного в реакції на «мирний» вкид не було, але президент США нібито усвідомив, що справа йде не в тому керунку і ті 28 пунктів є не остаточним вердиктом, а лише темою для обговорення. На якийсь час повернення Дональда Фредовича в реальність усіх заспокоїло, але вже через кілька годин Трамп згадав свої улюблені здвиги і знову заговорив про те, як війни не було б, якби в США й України свого часу було правильне керівництво, а керівництва такого не було, бо вибори в Штатах в 2020 році «були сфальсифіковані та вкрадені». Апофеозом стала фраза господаря Білого дому: «Українське керівництво не висловило жодної подяки за наші зусилля, а Європа продовжує купувати російську нафту. США продовжують продавати величезні обсяги озброєнь НАТО для їх передачі Україні». Про дедлайн до Дня подяки (27 листопада) Трамп не говорив – і хоч за це подякуєм.

Альтернативні пункти тижня

Європейці мусили реагувати на сучасну пацифікацію за авторства чи то Вашингтона, чи Москви. План Старого Світу насамперед оприлюднили не офіційні джерела, а ЗМІ, які отримали дані через, знову ж таки, анонімні джерела.

В європейському варіанті пропонувалося почати з двостороннього повного припинення вогню – того, про що в «28 пунктах» ґрунтовно «забули». Контролюватиме тишу на теперішньому фронті коаліція країн-партнерів на чолі зі Штатами (реверанс в бік Трампа, бо він то любить). Чисельність ЗСУ не обмежується 600 тисячами, але Україна зобов’язується залишитися без’ядерною державою. За це Європа і США надають Україні юридично підкріплені гарантії безпеки. Щоб це сильно не нагадувало Будапештський меморандум, гарантії мають бути аналогічними 5 статті НАТО, а Україна отримує право розміщувати на своїй території військові контингенти союзників.

Крім того, над Запорізькою АЕС встановлюється контроль України так само, як і над Кінбурнською косою, судноплавство по Дніпру для українських плавзасобів має бути безперешкодним; обмін полоненими відбувається за принципом «всіх на всіх», РФ повертає всіх утримуваних нею цивільних і викрадених українських дітей.

Про російську мову і Церкву в Україні, амністію для росіян за вчинені військові злочини та інші відверті абсурди європейські миротворці навіть не згадували, але «пряником» для РФ має стати поступове пом’якшення санкцій, яке припиниться відразу у разі порушення нею мирного договору.

Лакмусовим папірцем для європейського плану примирення традиційно стала реакція Кремля. Помічник президента Юрій Ушаков прокоментував нові пропозиції дуже швидко: «Що стосується тих планів, які гуляють, ми зранку вже дізналися про європейський план, який з першого погляду – абсолютно неконструктивний, нам не підходить». Значить, звернути увагу на ці пропозиції доцільно.

Бесіди тижня

Неоднозначна (дуже делікатно кажучи) фігура Андрія Єрмака також вигулькнула в міжнародному і десь миротворчому контексті. Шеф ОП, який буцімто дотичний чи то до «Міндічейту», чи до операції «Мідас», за інформацією в соціальних мережах, мав намір відвідати Велику Британію, де б розв'язав непублічні проблеми. На острові Єрмака не помітили, бо Андрій Борисович через Туреччину добрався до Швейцарії, де, за його словами, провів зустрічі з радниками з питань національної безпеки лідерів Великої Британії, Франції, Німеччини і США.  

У функціональні обов’язки керівника Офісу президента дипломатія не входить, і коли про це згадали, то гедлайнером подій у передгір’ї Альп став перший заступник міністра закордонних справ Сергій Кислиця. Переговори в Женеві, де і було презентовано європейський план миру, заступник Сибіги підсумував фразою «зберігайте спокій і залишайтеся українцями, що б не трапилося. Це була довга, але продуктивна неділя в Женеві».

Активізація публічності Сергія Олеговича дала привід для виникнення роздумів про його майбутній кар’єрний ріст, бо, кажуть, Банкову Сибіга перестав влаштовувати. Коли достовірної інформації нема, а офіційні особи конкретики не поширюють, то мають право на існування і такі чутки.

Відставки тижня

Тривалий час Верховна Рада не тішила всіх небайдужих блокуванням трибуни й імітацією боротьби в будівлі під куполом. Приводом для руханки в парламенті стали звільнення Германа Галущенка з посади міністра юстиції і Світлани Гринчук із посади міністра енергетики. Обидва чиновники фігурують у розслідуванні НАБУ про корупцію в енергосекторі, але тепер у справі вже будуть проходити як екси, бо Галущенка у відставку відправили 323 голосами нардепів, а Гринчук – 315. Під час голосування соленізантів в залі не було, хоча парламентарі цього вимагали.

Передувало цьому блокування трибуни нардепами від фракції «Європейської солідарності» – бо ті не хотіли обмежуватися «малою кров’ю» і вирішили залишити без роботи весь Кабінет Міністрів, а заодно дипломатично стурбованого Єрмака. Нічого подібного опозиціонери не дочекалися – і навіть звіту уряду, якого також прагнули соратники Петра Порошенка, не сталося. Спікер ВР Руслан Стефанчук поінформував, що прем’єр Юлія Свириденко веде переговори з МВФ, то пасує їй в цьому не заважати.

Після легкої шарпанини в Раді інтерес переключився на «28 пунктів», але повернутися до питання відставок у вищих ешелонах влади народні депутати можуть за першої-ліпшої нагоди.