Німеччина зараз не постачає зброї та військового обладнання до Росії. Щодо цієї країни федеральний уряд встановив цілком зрозумілі обмеження. Хоча аналогічні обмеження існують і щодо інших країн, зокрема України. Й це вже набагато складніше пояснити з погляду логіки. Але, очевидно, на це є суто політичне пояснення.
«Z» уже писав про замороження німецьким концерном Rheinmetall контракту з Міністерством оборони Росії на суму 120 мільйонів євро. Німці мали намір збудувати центр бойової підготовки сухопутних військ в містечку Муліно під Нижнім Новгородом на 30 тисяч військовиків. «Федеральний уряд вважає, що в актуальних умовах експорт матеріалів у центр бойової підготовки в Росії неможливий», — заявив ще в березні міністр економіки Німеччини Зіґмар Ґабріель.
Цього тижня німецький уряд опублікував дані про свій військовий експорт минулого року. За його загальним валом Німеччина посідає третє місце в світі — після Сполучених Штатів і Росії. Сума експорту сягнула 5,85 мільярда євро. Це на 24 відсотки більше, ніж попереднього року.
Держсекретар німецького міністерства економіки Штефан Капферер, коментуючи ці цифри на прес-конференції в Берліні, пояснив зростання суми зміною специфіки таких операцій. «Якщо якогось року нам вдається продати два німецьких підводних човни, то йдеться про зовсім інші суми, ніж в той рік, коли найсоліднішою позицією санкціонованого експорту був продаж п'яти військових вантажівок», — навів приклад Капферер. І це не було суто гіпотетичним порівнянням: минулого року два підводні човни класу 206А Німеччина продала колумбійській армії.
Якщо визначити десятьох найбільших країн-клієнтів німецького військово-промислового комплексу за минулий рік, то список виглядатиме так: Алжір, Катар, США, Саудівська Аравія, Індонезія, Ізраїль, Велика Британія, Південна Корея, Сінґапур і Франція.
Росія до списку не увійшла, хоча й вона купувала німецьке озброєння та військову техніку. За 2013 рік росіяни придбали в німецьких виробників рушниць, револьверів, пістолетів і запчастин до них, а також гусеничних машин, опанцерованих позашляховиків, запчастин для панцеротехніки і військових вантажівок на загальну суму понад 38 міяльйонів євро.
Схожий товар торік закуповувала в Німеччині й Україна, щоправда, на куди меншу суму — приблизно на п'ять мільйонів євро.
Трьом країнам Німеччина через запроваджені санкції була змушена відмовити в продажу озброєння, втративши в такий спосіб шість млн. євро прибутку. Це — Сербія (3,3 мільйона), Тайвань (1,5 мільйона) і Бангладеш (1,2 мільйона).
Цього року Німеччина може недорахуватися зисків на суттєво більшу суму. Адже тепер до списку країн, куди федеральний уряд заборонив експортувати зброю й військову техніку, входять: Росія, Вірменія, Білорусь, Азербайджан, Бангладеш, Казахстан, Киргизія, Сербія, Тайвань, Таджикистан, Туркменія… Грузія і Україна.
Коли бачиш у цьому списку Грузію й Україну, то складається враження, що німецький уряд послуговується принципом: чи то він кожух вкрав, чи то в нього кожух вкрали. Країна-аґресор у ньому прирівнюється до країни-жертви. Що найсмішніше: за авторитарного режиму Віктора Януковича таких обмежень Берлін щодо України не встановлював.
«Правила, прийняті щодо Росії, діють і щодо України. Дозволи на військовий експорт в цю країну під цей час також не видаються», — повідомив Штефан Капферер. Пояснив він це так, що, мовляв, Міністерство економіки ФРН не тримає ту чи іншу сторону в російсько-українському конфлікті.
При тому німецький чиновник висловив стриманий оптимізм: «Я сподіваюся, що геостратегічна ситуація зміниться в кращий бік, і це дозволить знову переглянути критерії видачі дозволів». І якщо вони зміняться, то найпевніше паралельно для Росії й України — жодних пільг одній зі сторін конфлікту.
13.06.2014