Сплинули останні дні тримісячного експонування у Софії Київській виставки українських культурних раритетів: булави і універсалів гетьманів Івана Мазепи і Пилипа Орлика, зокрема ориґіналу «Домовленостей і установлень про права і вольності Війська Запорозького…»
Ювілеї – це зазвичай фуршети & пікети, ґламур & піар. A ще марші, ходи й паради – залежно від кількості різних автономних груп населення, які у нормальних умовах творили би консолідоване суспільство. Ага, ще роздавання звань і значків. Ну і концерт, може й два.
Vice versa ювілей як світлофор: мусиш бодай на хвилю зупинитися і зачекати, доки не підморгне кольорова зелена лампочка: мовляв, уже знову можна рухатися уперед… І хоча periculum якраз у тій самій mora, у зупинці, сам момент дуже помічний. Інколи треба таки перестати бавитися у білочку в колесі, просто розвільнено сісти і подивитися, як трава росте. І куди росте.
Мирослав ТРФИМУК
Історик літератури, неолатиніст, перекладач, лексикограф.
Автор і упорядник серії видань, присвячених політичній діяльності та літературній творчості гетьмана Пилипа Орлика, один із авторів Нової академічної історії української літератури у 12 томах. Автор монографії «Поетика епохи Мазепи». Співавтор латинсько-українського словника. Співупорядник Антології латиномовної поезії України.
Отож, прийшов такий момент підсумку. Чи підсумків: тридесятилітній ювілей Незалежності. Тридцять років тому я забив свій персональний цвях у домовину СССР, поставивши хрестик у потрібному місці і висловивши у такий спосіб своє «віровизнання».
Ще раніше, тридцять один рік тому, докладно 1990-го у період ейфорійного настрою я вперше прочитав латинський текст, який називався “Pacta et constitutiones legum libertatumque Exercitus Zaporoviensis…” Він зробив на мене неймовірне враження: це було саме те, чого мені особисто бракувало в українській культурі.
А ще раніше – 1985 року я успішно склав іспити до аспірантури Інституту літератури, щоб почати пізнавати зміст і форму давньої української літератури, маючи уже добру фахову базу – диплом (тепер сказали б – маґістерку) з класичної філології у Львівському університеті. А давня література України (і саме іноземними – латинською, польською, німецькою – мовами) була мені потрібною для вияснення правдивих свідчень про Україну, про українську культуру. І про себе самого…
Отож, 21.01.1990 я відстояв на проспекті у Києві у Ланцюзі злуки у складі колективу Інституту літератури, а 22.01 відбувся захист моєї кандидатської дисертації. Вона розглядала питання теорії літератури Бароко.
І це для мене був 0=[нуль]-маятника. Маятник після певного тривааалого ЗАСТОЮ поволи хитнувся і пішов – як здавалося – в інший бік. Як здавалося…
Бо 1990 р. я робив переклад цього латинського тексту на українську мову. Я вирішив перекладати саме латиномовний варіант тексту, бо ішлося про політичні і юридичні аспекти давно минулих фактів і катеґорій. А латинська термінологія була однозначною і конкретною.
Була, щоправда, одна проблемка. Попри цілковиту «нерозкрученість» теми «Української козацької конституції» у контексті тотальної тоталітарної російської (тобто совєтскої) окупації України, – була надумана величезна проблема «неавтентичності», «націоналістичної фальсифікації» і так само «націоналістичної ґенерації» самих текстів (причому – різномовних!) Конституції 1710 р. Про це «Ювілеї. Війна. Конституція».
Отож, щоби переконатися у правильності власних суджень і здогадів, а заодно і читача переконати, ми з дружиною вирішили зробити докладний аналіз текстів Конституції 1710 р. – синтаксису, лексики, стилістики, спеціальної термінології цього Документа – на тлі інших художніх творів літературної спадщини Пилипа Орлика, його різномовних поетичних збірок, листів, документів.
Титульна сторінка Конституції Пилипа Орлика староукраїнською мовою. Оригінал зберігається в Російському державному архіві давніх актів
У результаті проведених досліджень можна було з цілковитою рацією і повним правом стверджувати, що всі ці документи творилися в одному середовищі, мають ознаки стильової єдності, подібну синтаксичну структуру і послуговуються однаковою лексикою.
Мають виразне авторське «звучання», чи то пак «обличчя».
Парадоксально передбачально, але факт: це й було результатом наших багаторічних філолого-літературознавчих досліджень, які вивершилися захистом трьох дисертацій, публікацією шести книг про творчу спадщину Пилипа Орлика, окремими монографічними публікаціями, не рахуючи статей, виступів на конференціях, публікацій перекладів з коментарями, ориґінальних текстів із палеографічними й археографічними ґлоссами й викладу палеографічного аналізу готованих до публікацій текстів.
Парадоксально, але факт: коли 2008 чи то 2009 року мені продемонстрували написану рукою Івана Максимовича, Ґенерального писаря гетьмана Пилипа Орлика, з власноручним підписом самого Пилипа Орлика староукраїнську версію Документа, – це означало і правильність наших досліджень, і водночас їхню непотрібність, адже якби цей список Конституції 1710 року ми мали раніше, то й сумнівів у автентичності документа ні в кого не виникало б.
Остання сторінка українськомовного оригіналу Конституції Пилипа Орлика з оригінальним підписом Пилипа Орлика та печаткою Війська Запорозького. Зберігається в Російському державному архіві давніх актів
Але не постало б і необхідності дослідження особливостей ділового мовлення і художнього викладу документів епохи Бароко – епохи, основоположної у формуванні мистецького мислення українців як нації.
Отож, повна версія Документа староукраїнською мовою (написана рукою Івана Максимовича, Ґенерального писаря гетьмана Пилипа Орлика, з власноручним підписом самого Пилипа Орлика) аналогічна і збіжна з повною версією, написаною латинською мовою, яка опублікована Осипом Бодянським 1847 р.¹
А повна латинська версія, опублікована Осипом Бодянським 1847 р., тобто повна латиномовна версія Конституції 1710 р., підтверджується збереженим автографом тексту Преамбули, написаним рукою Пилипа Орлика.
Коротка латиномовна версія, виконана значно пізніше і писана, без сумніву, рукою Пилипа Орлика, аналогічна повній латиномовній версії і збіжна з нею.
Перша сторінка Конституції Пилипа Орлика латиною. Зберігається в Національному архіві Швеції
Таким чином, усі версії – коротка латиномовна, повна латиномовна і повна староукраїнська – є загалом ідентичними. Також синтаксис усіх версій Конституції 1710 р. однаковий, аналогічний і має подібні структурні елементи. Стилістика усіх творів Пилипа Орлика, відомих нині, включно з листами, адекватна і подібна до текстів Конституції 1710 року.
Мова ішла про дисципліну Неолатиністику, присутню нині у всіх освітніх і наукових програмах практично усіх європейських держав. Коли ж мова про остаточні узагальнення у галузі суто УКРАЇНСЬКОГО sine qua non Орликознавства, яке розвивається не від сьогодні, а започатковане ще членами Кирило-Методієвського братства (1847–1859 рр., тобто друга половина, себто третя чверть ХІХ століття), то наступним актом дослідження текстів Конституції 1710 р. стала публікація Миколи Василенка. Це була спроба дослідження юридичного характеру.
Приємно, бо наша праця, праця нашої сім’ї, попри нашу родинно-сімейну заанґажованість у заявлену тематику, має конкретний поштовх від незабутнього Омеляна Пріцака. У 90-х роках було багато людей, замилуваних у тематиці українознавчих досліджень, які були дуже скрупульозними і достатньо фаховими не в одній галузі різнодисциплінарних досліджень, котрі приїжджали в Україну з благородною метою передати свій досвід наступним поколінням «у Краї» і порадити теми для досліджень.
Пам’ятаю і радий, що першим редактором мого перекладу тексту Конституції з латинської мови ще у 1990-му році став Андрій Содомора. Ми мали тривалу розмову, яка значно збагатила мої перекладацькі стратеґії, особливо що стосується власне перекладів з латинської мови.
Тішуся, що у першій публікації нашої сімейної Орликіани – у виданні «Перша конституція України гетьмана Пилипа Орлика. 1710 р.²» присутня передмова Омеляна Пріцака – це серйозна і відповідальна естафета.
Обкладинка книги "Перша конституція України гетьмана Пилипа Орлика. 1710 р.". Видання 1994 року
Другим знаковим виданням у галузі Орликознавства стало спільне видання Української правничої фундації та Інституту неолатиністики ЛБА/УКУ: Сергій Головатий став першим представником українського політичного істеблішменту – яко міністр юстиції, – який наважився і вирішив підтримати проєкт публікації Текстів Конституції Української козацької держави 1710 р.
В результаті нам вдалося оформити гарне і змістовне, а головно – цілком ориґінальне видання публікації текстів цієї видатної пам’ятки як імітації стародруку³. Ця імітація була настільки вдалою, що коли видання демонструвалося на різноманітних виставках (як не дивно, а кілька десятиліть тому видавнича і загалом мистецька тематика в Україні була ще цілком актуальною), журналісти зазвичай браво рапортували: демонструвався ориґінал конституції Пилипа Орлика…
Роком раніше – 1996-го – відбувся захист кандидатської дисертації Олександри Трофимук «Творчість Пилипа Орлика доеміґраційного періоду (1672–1714)», у якій було наведено біографію Пилипа Орлика, а також аналіз двох його збірок панегіричного спрямування: «Alcides Rossyiski…» та «Hippomenes Sarmacki…». Вивершував дисертаційне дослідження (доповідь про яке заслуховувалася з особливим інтересом) філолого-стилістичний аналіз Конституції 1710 р., що був четвертим розділом дисертації.
Опублікувати вперше книгою ці тексти вдалося аж 2006 року (немов за пророцтвом Горація, що добра книга повинна відлежатися десять років – як добре вино?...), коли ми з Валерієм Шевчуком укладали книгу «Пилип Орлик. Конституція, маніфести та літературна спадщина. Вибр. твори»⁴. Ми прекрасно усвідомлювали, що повний корпус творів автора за нашого життя навряд чи зможемо розшукати й укласти, тому зробили акцент на розмаїтті жанрів, до яких звертався автор (і повинен наголосити, що це було моє «нов-гав»).
Обкладинка книги "Пилип Орлик. Конституція, маніфести та літературна спадщина". Видання 2006 року
Я також особисто (хоч і випадково!) віднайшов у львівських книгозбірнях збірку Пилипа Орлика (вважалося, що «unikat w Lublinie») і ще дещицю матеріалів, і тому став з повним правом співупорядником цього видання.
Архицікавою була робота над матеріалами до каталогу Міжнародної виставки «Україна – Швеція: на перехрестях історії (XVII – XVIII століття)» (2008). Утрьох з дружиною і сином ми робили палеографічне розчитування автентичних рукописів латино- і німецькомовних листів гетьманів Івана Виговського, Івана Мазепи і Пилипа Орлика і перекладали українською мовою.
Апоґеєм дослідження літературної спадщини Пилипа Орлика став направду фундаментальний том під титулом «„Пакти і Конституції” Української козацької держави (до 300-річчя укладення і 20-річчя незалежності України)»⁵.
Обкладинка книги «"Пакти і Конституції" Української Козацької Держави». Видання 2011 року
Ситуація 2020 року, у час 310-літнього ювілею Конституції 1710 року, кардинально змінилася.
Якщо раніше були відомими лише публікація Осипа Бодянського 1847 р. (повний латиномовний текст) і його ж публікація 1859 р. – пізня копія ХІХ ст. повного тексту Конституції староукраїнською мовою з паралельним поясненням слів російською мовою (ця копія є свідченням, що принаймні 10% (!) українських слів не були зрозумілими копіїстові-росіянину… де ж ота «єдність народів»?..) – то тепер нація нарешті отримала ориґінальний рукопис староукраїнського повного тексту Конституції 1710 р., писаний безперечно рукою Івана Максимовича, ґенерального писаря при гетьманові Пилипові Орлику з власноручним підписом Пилипа Орлика і з печаткою Війська Запорозького (тобто печаткою держави Гетьманщини).
Інсинуації про «націоналістичну» гейби «фальсифікацію» розвіялися остаточно.
Vice versa і тридцять років нашої з дружиною архівно-філологічної праці пішли неначебто котові під хвіст…
В тому щойнозгаданому академічному виданні 2011 року титул документа зазначено у такій самій формі, як і у першій версії 1994 р.: Уклад прав і вольностей Війська Запорозького та угоди, укладені між ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорозького, і генеральною старшиною, полковниками, а рівно ж і самим Військом Запорозьким… Це мій варіант перекладу титулу латинською мовою.
Нещодавно, у процесі укладення нового видання (чей же черговий ювілей Конституції України 1710 року – треба по-новому глянути!) вирішено було зібратися компетентною колєґією і обговорити проблему термінології титулу цього архіважливого документа української історії і культури.
У кінці серпня цього року колишній міністр юстиції України і народний депутат України, а нині заступник голови Конституційного Суду України, доктор юридичних наук, член-кореспондент НАПрН України, заслужений юрист України Сергій Головатий, а також директор Інституту української мови НАН України, доктор філологічних наук, професор Павло Гриценко і ми – Мирослав Трофимук і Олександра Трофимук – у супроводі Олександра Святоцького та Ольги Середи зібралися у Києві й у процесі тривалого обговорення термінологічних, юридичних і сутнісних аспектів титулу Конституції Гетьманщини / Української козацької держави 1710 року виробили нові редакції назв цього архиважливого документ української культури.
Конституція Пилипа Орлика латиною. Зберігається в Національному архіві Швеції
Нинішня остаточна редакція латиномовного титулу повного тексту Конституції 1710 р. «Pacta et constitutiones legum libertatumque Exercitus Zaporoviensis inter illustrissimum dominum Philippum Orlik, neoelectum ducem Exercitus Zaporoviensis, et inter generales, colonellos, nec non eundem Exercitum Zaporoviensem, publico utriusque partis laudo conventa ac in libera electione formali iuramento ab eodem illustrissimo duce corroborata, anno Domini 1710, aprilis 5, ad Benderam» така: «Домовленості і установлення⁶ про права і вольності Війська Запорозького, укладені між ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорозького, і генеральною старшиною, полковниками, а рівно ж і самим Військом Запорозьким, схвалені обома сторонами і скріплені найяснішим гетьманом на вільних виборах урочистою присягою року Божого 1710 квітня п’ятого дня при Бендерах».
Назва латиномовної передмови Конституції 1710 р. – «Prooemium ad Pacta cum Illustrissimo Duce electionis eius conventa, et Authoritate Serenissimae Regiae Maiestatis Suaeciae confirmata» – українською «Преамбула до досягнутих Домовленостей з найяснішим Гетьманом у часі обрання його, затверджених Його Королівською Милістю Королем Швеції».
А титул пізньої (імовірно після 1714 р.) короткої версії Конституції 1710 р. – саме отой документ, який демонструється нині у Софії Київській, назва якого латинською мовою звучить «Contenta pactorum inter ducem et Exercitum Zaporoviensem conventorum, in compendium brevi stylo collecta», по-українськи: «Зміст домовленостей між гетьманом і Військом Запорозьким у стислому викладі».
*
Десять років тому, 2011 р., сталася направду епохальна подія: врешті проблема «фальсифікації» тексту Конституції 1710 р. була знятою з порядку денного внаслідок «знайдення» ориґіналу тексту цього документа. У Москві.
Через десять літ – 2021 р. – відбувся наступний «переступний» округлий ювілей і відбулося уточнення назви Документа.
Укладене чергове ювілейне видання Конституції 1710 р. вмонтоване у довгий процес «конституцієтворчості» в Україні: від принаймні вісімнадцятого і до двадцять першого століть.
**
Проте вищенаведені не нові тлумачення, а точніші переклади й уточнена термінологія старих і старовинних Документів свідчать, що ми таки спроможні одуматися і вдуматися про істинне особисте своє «я» і про нинішнє наше колективне «Я».
Ювілеї для того й потрібні, щоби на якийсь час встановити нові параметри сприйняття дійсності – нову, сучаснішу ЛІЙКУ. Себто: КЛЮЧ РОЗУМІННЯ.
***
На семінарах зі студентами, де ми обговорюємо проблеми української культури і літератури епохи бароко, зокрема й проблеми, пов’язані з Конституцією 1710 року, часто чую запитання: «Якби це було тепер, як Ви думаєте, скільки було б "підписників" (в ориґіналі – фалловерів) під Конституцією 1710 р.? Кілька мільйонів, тисяч, десятки, а чи тільки один?..»
Мирослав та Олександра Трофимуки. Знимка 2015 року
________________________________
¹ Переписка и другие бумаги Шведского короля Карла XII, польского Станислава Лещинского, татарского хана, турецкого султана, генерального писаря Ф. Орлика и киевского воеводы Иосифа Потоцкого, на латинском и польском языках / Предисл. О. Бодянского // Чтения в Императорском обществе истории и древностей Российских при Московском университете. – М., 1847. – Кн. 1. – Разд. 3: Материалы иностранные.
² Перша конституція України гетьмана Пилипа Орлика. 1710 р. /Пер. з латин. та приміт. М.С. Трофимука; Передм. та загальна наукова редакція О. Пріцака; Післяслово О.П. Трофимук та М.С. Трофимука. – К.: Веселка, 1994. – 77 с.
³ Конституція Української гетьманської держави. 1710 р. (староукраїнською, латинською, українською та англійською мовами). Видання подарункове. – Київ–Львів, 1997. – 160 с.
⁴ Пилип Орлик. Конституція, маніфести та літературна спадщина. Вибр. твори. /Упорядкування і примітки Мирослава Трофимука і Валерія Шевчука. – К.: 2006. – 736 с.
⁵ „Пакти і Конституції” Української козацької держави (до 300-річчя укладення і 20-річчя незалежності України) / відп. ред. В.А. Смолій ; упорядники М.С. Трофимук, Т.В. Чухліб. – Львів: Світ, 2011
⁶ Тут і далі курсивом позначені зміни у формулюванні титулу Конституції.
22.12.2021