Олександр Лукашенко оголосив Євроунії міґраційну війну. Але чи він був у цій справі головним ініціатором? Бо єдиним вигодонабувачем від цих провокацій є Володимир Путін.
Сполучені Штати, Велика Британія, країни члени Європейської Унії виступають останніми днями з різким засудженням дій режиму Олександра Лукашенка, звинувачуючи його у міґраційній кризі. Бо ситуація на білорусько-польському кордоні стрімко загострюється. Прикордонні загорожі штурмують тисячі нелеґальних міґрантів з Близького сходу, яких білоруська влада спеціально доставляє до кордону з Польщею.
11 листопада члени Ради Безпеки ООН – Естонія, Франція, Ірландія, Норвегія, Велика Британія, США й Албанія – поширили спільну заяву за підсумками закритих консультацій. У документі засуджується «організована інструменталізація людей, чиї життя та благополуччя поставлені під загрозу на догоду політичним інтересам Білорусі». На думку підписантів, Мінськ має на меті «дестабілізацію ситуації на зовнішніх кордонах ЄУ і відволікання уваги від порушення прав людини всередині самої Білорусі».
Наше видання вже неодноразово писало про події на білорусько-польському кордоні, описувало кризову ситуацію з нелегальними міґрантами, яка починає наближатися до гуманітарної катастрофи. У Брюсселі, Вашінґтоні, Лондоні чимраз частіше починають вживати термін «гібридна війна» для характеристики цієї ситуації.
Нагадаємо, як розвивалася ситуація. Ще в червня цього року Лукашенко звинуватив колективний Захід, що той своїми санкціями «намагається вбити білоруську економіку». Виходячи з цього, він заявив, що більше не має наміру захищати Європу від нелеґальної міґрації, наркотрафіку та навіть контрабанди ядерних матеріалів.
«Сьогодні вони (країни Заходу) завили. Ах, білоруси їх не захищають. В Литву, Латвію і в Польщу кинулися тисячі і тисячі нелеґальних міґрантів. Вони вимагають від нас захистити їх від контрабанди, від наркотиків. Аж через Атлантику чути сигнал: допоможіть, як це було раніше, затримайте ядерні матеріали, щоб вони не потрапили до Європи. Так і хочеться запитати: ви що там, очманіли взагалі? Ви проти нас розв'язали гібридну війну і вимагаєте, щоб ми вас захищали, як і раніше?» – заявив Лукашенко в Брестській фортеці на церемонії, присвяченій 80-річчю нападу Третього Райху на СРСР.
Фактично офіційний Мінськ пригрозив, що не затримуватиме на своїх західних кордонах нелеґальних міґрантів, котрі мають намір прямувати в бік Європейської Унії, передовсім до Польщі та Литви. Причому білоруська влада вирішила не обмежуватися тим, щоби просто крізь пальці дивитися за іракцями, афганцями, сирійцями тощо, котрі мають намір порушити державний кордон, – вона фактично інспірувала цей процес.
Литовські і польські журналісти викрили й описали нехитру схему, як білоруська влада «піднімає міґраційну хвилю». Здебільшого це відбувається через іракські й сирійські туристичні аґенції, які мають відповідні домовленості з Мінськом. Вони вербують міґрантів на Близькому Сході, пропонуючи їм транспортування до Західної Європи за 7–10 тисяч доларів. Це трохи дорожче, ніж шлях через Туреччину й Егейське море, але значно безпечніше і простіше. «Туристи» летять до Мінська прямим рейсом з Багдада, Дамаска чи навіть Стамбула, а через кілька днів провідники відводять їх до кордонів – польського чи литовського. А що ж білоруські силовики? Вони не те що не затримують натовпи нелеґальних міґрантів, котрі рухаються до державного кордону, вони забезпечують їх інструментами для штурму прикордонних парканів: кусачками, сокирами, пилками тощо.
Лукавий Лукашенко звинувачує Захід у гібридній війні, яку сам же розпочав. Виникає питання: навіщо? Адже бацька, за всієї його екстравагантності, – не ідіот, не самогубця. А ця його жорстка міґраційна атака на Європейську Унію явно межує з політичним самогубством, враховуючи, що колективний Захід дасть не менш жорстку санкційну відповідь і дійсно поховає білоруську господарку.
Так, Лукашенко має і свою образу на Європейську Унію, а передовсім на Варшаву. Зокрема за підтримку акцій «протестунів», як він сам їх називає, що почалися після фальшування результатів президентських виборів улітку 2020 року, а також за санкції, які стали реакцією на жорстоке придушення опозиційних виступів. Можна припустити, що міґраційним тиском він намагається змусити західні країни скасувати обмежувальні заходи. Хоча зрозуміло, що таким чином він доб’ється діаметрально протилежного результату. Чи розуміє це білоруський диктатор? Думаємо, що так. То хто все ж стоїть за цим прикордонним конфліктом?
У західних столицях поки що обережно, але чимраз частіше почали говорити про причетність Кремля до нової міґраційної кризи. Відкрито й голосно про роль Москви поки що заявляє лише Варшава. Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравєцький, виступаючи цього тижня в Сеймі, заявив, що діями Лукашенка керує Путін.
«Слід чітко підкреслити, що по безпеці наших східних рубежів завдано цинічного удару. Ми вперше за 30 років стикнулися зі ситуацією, в якій непорушність наших кордонів зазнала такої жорстокої перевірки… Росія втілює в життя неоімперську стратегію. Ми чітко це бачимо, спостерігаємо за її вчиненими протягом довгого часу кроками. Одним із них стала атака Лукашенка. Він виступає виконавцем, а замовник перебуває у Москві – це президент Путін. Атака демонструє, що Кремль рішуче налаштований втілити у життя свій сценарій із відновлення російської імперії. Ми, поляки, маємо всіма силами цьому протистояти», — заявив керівник польського уряду.
Після сфальшованих торішніх президентських виборів Лукашенко фактично втратив будь-який контакт зі Заходом і повністю узалежнився від Путіна. Кремлівський шеф може віддавати будь-які накази білоруському васалові, й той повинен беззаперечно їх виконувати. Й актуальна міґраційна криза грає на руку саме Путіну. Він вдає, що нібито не причетний до неї, але водночас отримує від неї свої геополітичні бонуси. Про них розповів на своїй сторінці у Facebook експерт зі зовнішньополітичних питань, колишній віцеміністр закордонних справ України Данило Лубківський:
«Які можливі цілі Росії? По-перше, створення нової міґраційної кризи на сході ЄУ, яку можна використовувати як новий важіль тиску і водночас додатковий предмет торгу з багатьох політичних, енергетичних чи економічних справ. По-друге, посилення російської військової присутності на західних кордонах і по всій території Білорусі під приводом захисту від "агресії" НАТО – ми вже чуємо відповідні заяви Лукашенка і бачимо дії російських сил. По-третє, розширення театру оперативних дій на Сході і Півночі Європи і "гібридна" дестабілізація в нашому регіоні. Четверте – втягування України в цю серйозну проблему з розрахунком на негативні для нас безпекові наслідки, політичну і суспільну напругу. П'яте – загострення суперечностей в рамках ЄУ, що традиційно виникають на ґрунті таких криз».
Можна додати ще одну мету, якої добивається Кремль, інспіруючи міґраційну кризу. Адже Польщі для захисту своїх кордонів доведеться вдаватися до жорстких заходів. Зрештою, польські силовики вже використовують слозогінний газ, постріли в повітря, застосовують силу до міґрантів, котрі продерлися через прикордонну огорожу. Відтак кремлівські пропагандисти можуть закинути Польщі і ЄУ загалом, що та не здатна охороняти свої східні кордони. З одного боку. З іншого – можна виставити Варшаву й Брюссель безсердечними лицемірами, які не переймаються долею нещасних біженців, ігнорують власні ж загальнолюдські цінності. І в цій справі Кремлю досить сильно підігрують європейські ліві (навіть у самій Польщі), які виступають за те, щоб пропустити біженців через кордон. А Путінові з Лукашенком тільки того й треба. Тим більше, що це не розв’яже жодної проблеми, бо за кілька днів така ж, якщо не більша кількість нелеґальних міґрантів знову буде підігнана до кордону.
Сподіваємося, що в цьому контексті західноєвропейські політики по-новому поглянуть і на міґраційну кризу 2015 року. Принаймні перестануть розглядати як конспірологічну теорію заяви тих тверезих аналітиків, котрі вбачали в інспіруванні багатомільйонної міґраційної хвилі «руку Кремля».
