В. Щурат

    І.   Перехід Сїчових Стрільцїв через Карпати 1915.   Над нами блискавки гармат, за нами рокіт грому; ми вихром линули з Карпат, бо линули до дому.   Нїколи ще гірський потік так не вдаряв о скелї; хто перед нами вчас не втїк, мав хвилї невеселі.   На жаль він вже не розповість своїх пригод родинї. Валятись буде біла кість по нїм на полонинї.   Не тямлю, хто в нас мав провід.
11.06.16 | Карпати |
    1.   Стефан Цвайґ.   Коли один пійдеш в сьвіти незвісні І станешся чужинцем для людий; Тобі акорд із житєвої піснї Подасть той тон, що сплив з твоїх грудий.   В струю часїв спустись тодї глубоко, Нехай тебе у собі погребе; А сильний дух знїме тебе високо, До вічности перенесе тебе.   2.   Павло Барш.   Скрізь тихо, глухо. Шпиль гори В імлї південної жари.  
09.05.14 | |
З нагоди промови Пуришкевича в Думі.  
26.03.14 | |
Плила по небі хмаронька — / Над гаєм опинилась; / Зівялий лист побачила — / В слезу перемінилась.
23.11.95 | | в 1893-у
Дивний той чортківскій повіт! — думав я нераз. Скажи менї хто, що там вівця вовка їсть, я мабуть повірив би в се скорше, як в те, що там наш брат Поляка русчить.
15.06.95 | | в 1893-у
Полуднувати гадало вже сонце, коли Михайло Званич лїнивою рукою протер заспані очи і, посваривши ся з подушкою, почав натягати на ногу дїраву, спітнїлу скарпитку. Єго товариш спав єще солодким, супокійним сном.
20.02.95 | | в 1893-у
З поезій.   Я рад би в души всї думки всї піснї Сховати перед світом; Як довго плітка скрита вод блакитом, Так довгі й житя єї днї.   Будь плітцї в водї і безпечно, — так нї, Їй хочесь сонця й гине; Нехай же к сонцю й думка мчить ся — лине, Най мчать ся, най линуть піснї.   З циклю "Пісень ночи".   І.   Неприязні, лїниві, темні тїни, Неприязної ночи звістуни, Я рад вам, дїти темної країни,
06.10.94 | | в 1893-у
Між думками про Шевченкові твори, що их виявили менше і більше визначні критики, можна було подибати давнїйше дуже часто й такі: "Шевченко переспівує україньску народну пісню".
18.07.94 | | в 1893-у