Про демократичну підзвітність суддів і не тільки

Тут піде мова про інституційну спроможність держави. Її складниками є повага до гідності і прав людини, верховенство права, демократична підзвітність і підконтрольність влади.

 

 

Михайло Савчин,

доктор юридичних наук, професор Ужгородського національного університету, віцепрезидент Світового конгресу українських юристів

 

На контраверсійне рішення Конституційного суду із серенчливим номером 130р/2020 щодо поновлення суспільної довіри до КС канцелярія Президента вирішила дати «адекватну» відповідь у вигляді законопроекту №4288.

 

Все розпочалося формуванням інституцій, які я називаю антикорупційним корпусом органів влади. Йде мова про Національне агентство запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро, Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру та Вищий антикорупційний суд. Хоча я особисто вважаю, що це можна було вирішити у рамках внутрішньої спеціалізації органів правопорядку та загальних судів. Насправді запобігання корупції досягається зниженням втручання держави в економічні свободи, якісними адміністративними послугами та здатністю судів гарантувати додержання контрактів та вирішувати справедливо комерційні спори.

 

Всі діють дуже просто.

 

Конституційний Суд, посилаючись на засаду верховенства права, у цьому рішенні зазначив, що нібито обов’язок декларування суддів та проведення розслідування органами посягає на їхню незалежність. При цьому було допущено доволі невдалий і недоречний плагіат, не пославшись на першоджерело – на 78-й лист Федераліста. Я лише за цитування класиків у рішеннях конституційної юстиції, але це має здійснюватися із повагою до авторського права і верховенства права. І таке цитування має бути доречним, а не стрільбою по потятам з канона (по пташках із гармати).

 

Протести під будівлею Конституційного Суду України. 30 жовтня.

 

До речі, предмет розгляду жодним чином не стосувався незалежності суддів як компонента верховенства права. Адже обов’язок суддів є їхня демократична підзвітність і підконтрольність громадянському суспільстві. А декларування їхніх доходів та видатків є складовою моральної цілісності (moral integrity), оскільки суддя має демонструвати стиль життя, гідний його високого звання як вершини юридичної професії. І не може суддя КС набувати у власність нерухомість в окупованому Криму, здійснюючи офіційні процедури в Росії – країні, яка воює з Україною. Це має стати предметом розслідування та адекватної реакції з боку органів правопорядку.

 

Рішення КС №13-р/2020 прикметне ще й недоречним цитуванням висновку Консультаційної ради європейських суддів №21(2008), в якому якраз і обґрунтовується доречність діяльності антикорупційного корпусу органів влади НАЗК-НАБУ-САП-ВАКС. Компетентні юристи з юридичної аргументації, за виразом професора Володимира Буткевича, судді ЄСПЛ у відставці, це називають тактикою рибака.

 

Про цитування рішень Європейського суду з прав людини я вже промовчу, і воно називається, за влучним виразом професора Університету Ґраца Берндта Візера, тактикою бортового залпу.

 

Що пропонує президентська канцелярія натомість?.. А там ще гірше. Там вирішили все рубати з плеча, з кондачЪка.

 

У стилі офісу простих рішень вирішили просто розпустити Конституційний Суд і сформувати його новий склад. Законопроєкт назвали конгеніально – про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства.

 

Протести під будівлею Конституційного Суду України. 30 жовтня.

 

Урядовим рішенням поновлено функціонування і доступ до е-декларацій посадовців і суддів. Адже була ніби загроза приведення до присяги новообраних голів у громадах, що могло внести деякий хаос у функціонування публічної влади.

 

Нагадаю, що згідно із чинним законодавством, для призначення на посади претенденти мають пройти перевірки щодо їхньої доброчесності, зокрема щодо даних, які вони оприлюднили у своїх е-деклараціях про доходи і видатки.

 

По суті, це є конституційна інфляція, і ми можемо опинитися на порозі конституційної кризи. При цьому кризу викликає не стільки рішення КС, як доволі неадекватне рішення канцелярії Президента та відсутність розуміння алгоритму дій на майбутнє.

 

Тому тут я буду говорити про цей алгоритм.

 

По-перше, затверджене указом Президента рішення РНБО тут не вельми володіє ступенем демократичної легітимності. Ще раз підкреслюю, що тут предметом атаки була інституційна спроможність держави в аспекті підзвітності та підконтрольності публічної влади, зокрема посадовців та суддів.

 

По-друге, слід невідкладно готувати законопроєкт про зміни у пакет законів, які регулюють питання електронного декларування та звітності публічних службовців та суддів. Але це лише тимчасовий захід.

 

По-третє, він має бути підкріплений конституційними засобами. Необхідно доповнити статтю 67 Конституції частиною третьою, в якій вказати обов’язок посадовців публічно звітувати про свої доходи і видатки, зокрема у формі е-декларування, а також у статті 126 і 149 про відповідний обов’язок суддів загальних судів і Конституційного Суду.

 

Оскільки останнім часом КС використовується як інструмент підриву юридичних засад незалежних регуляторів, у розділ VI, що регулює виконавчу владу, слід додати нові дві статті, які визначають гарантії незалежності та бесторонності публічних службовців та про правовий статус незалежних державних агентств з гарантіями незалежності від уряду та бізнесових кіл. Йде мова про інституції на кшталт національних комісій з телебачення і радіомовлення, енергетики і комунальних послуг, цінних паперів і фондових ринків, фонду гарантування вкладів тощо.

 

По-четверте, стосовно доброчесності суддів КС. На сьогодні КС має вакансії, які так і не заповнені органами влади. Їхнє заповнення може змінити дискурс у самому суді. Але це мають бути авторитетні професори у галузі публічного права.

 

Просто розпускати КС, як це пропонує офіс простих рішень, неприпустимо.

 

Протести під будівлею Конституційного Суду України. 30 жовтня.

 

Це неприпустимо з огляду на конституційний баланс у системі стримувань і противаг. Україна належить до континентальної системи права, організація влади в якій забезпечується через діяльність спеціалізованого суду sui generis, який покликаний захищати верховенство Конституції.

 

За таких обставин мають бути проведені компетентні розслідування обставин порушення засад доброчесності конституційними суддями, і такі мають бути звільненими при наявності достатніх підстав. Це питання вирішує сам Конституційний Суд при відстороненні суддів, щодо яких ведеться розслідування.

 

І, нарешті, про установчу владу. Ми маємо завершити конституційні перетворення, які стосуються децентралізації влади та гармонізації обов’язків держави у сфері прав людини згідно із міжнародними зобов’язаннями України.

 

І маємо пам’ятати: конституційні засоби не мають використовуватися на шкоду Конституції. Адже Конституція є соціальним контрактом про спільнотворення щодо обмеження влади і забезпечення прав людини, результатом чого є людське щастя.

 

30.10.2020