Івано-Франківськ

  Я все частіше називаю свою малу батьківщину «містом ІФ». Адже називати її «Івано-Франківськом» якось не випадає – многа лішніх букафф. Називати «Франеком» услід за місцевими любителями креденсів і філіжанок також не хочеться. Літер менше, зате некликано з’являється якийсь лівий фацет Франек – чи то барига з речового ринку, чи то торчок, що мешкає десь на Зосиній Волі.
Івано-Франківську міську раду в народі називають «білим домом». Асоціація, ясна річ, пов'язана з кольором стін фасаду її будівлі. Але, як казав уславлений анімаційний капітан, як ви човник наречете, так він вам і попливе. Одне слово, в Івано-Франківській мерії бавляться у велику політику. Настільки велику, наскільки великим є вплив, та й, зрештою, постаті тих, хто становить собою орган місцевого самоврядування.    
Україною ходить привид революції. Кого не спитай, усі відчувають його присутність. Але жодних ознак, що цей привид матеріалізується, і революція в Україні станеться, нема. Є хаотичні спалахоподібні реакції людей на ту чи ту несправедливість. Є організоване парламентськими опозиційними партіями так зване «народне повстання», завершальний етап якого, до речі, запланований на ці вихідні. Та от нема відчуття, що все це вкупі переросте у зміну панівної системи чи бодай людей, які цю систему уособлюють.   
Потреба справедливості є такою ж базовою, як потреба їсти, пити, спати… Цікаво, що це так навіть для тварин. Психотерапевт Роман Кечур розповів «Z» про експерименти, які на цей предмет проводилися з вищими приматами. Двом мавпам у присутності одна одної доручали завдання, за виконання яких винагороджували бананами. Одній давали банан, іншій — два. Наступного разу обділена мавпа відмовлялася від виконання завдання. Тоді тій іншій мавпі давали пів банана, а тій що заcтрайкувала — цілий, і вона знову бралася до роботи.
Виставка «МоЯ ТАЄМНИЦЯ» відомого івано-франківського концептуаліста і перформера Мирослава Яремака в галереї «Арт на мур» Івано-Франківського ТЦ «Бастіон» здивувала більшість відвідувачів вернісажу своєю провокативною ніжністю.    
«Франківськ, місто янголів» – під такою назвою у березні стартував соціально-літературний проект від літературної агенції «Дискурсус» та інтернет-порталу «Типовий Франківськ».    
І наступних півроку буде літо. Буде тепло і ясно. Є весна. Білі і чорні стіни на двох боках однієї вулиці – залежно від того, як ляже сонце. А сонце ляже безжально.
Психобіографічна трилогія українського письменника Степана Процюка  – «Троянда ритуального болю» про Василя Стефаника, «Маски опадають повільно» про Володимира Винниченка та «Чорне яблуко» про Архипа Тесленка, що впродовж останніх років вийшли у видавничому центрі «Академія» в серії «Автографи часу», спричинили резонанс та дискусії у літературних колах. Тож спеціально для «Збруча» про новий погляд на класиків української літератури та про все, що пов’язано з цим непростим жанром, зі Степаном Процюком розмовляла Марія Микицей.  
Івано-Франківщина — лідер за кількістю самогубств у Галичині. Лише за останні два тижні в області 10 осіб вкоротили собі віку. А з початку року в регіоні вдалися до суїциду 62 особи. На Тернопільщині ця цифра сягає 30 осіб, а на Львівщині ...     - Пані Зіновіє, до Вас потрапляють пацієнти, які зробили невдалу спробу суїциду. Скажіть, будь ласка, які основні причини їх до цього спонукають?