Україна — одна з найбільших постачальниць робочої сили в країни Європи. Але серед заробітчан є чимало нелеґалів. А серед нелеґалів — рабів у буквальному розумінні цього слова. Трапляється рабство — примусове використання безправних людей та торгівля ними — і всередині самої України. Але 60% усіх зафіксованих серед українців випадків сталися у Росії. Міжнародна організація з міґрації, коли говорить про постраждалих від торгівлі людьми українців, оперує цифрою 120 тисяч — саме стількох за період від 1991 до 2014 року офіційно визнано такими, що перебували у рабстві.

  Літопис самовидців. Дев’ять місяців українського спротиву. – Київ: «Комора», 2014.  

Юні музиканти з дитячого етно-панк-рок колективу «Петрос» дивують публіку щирістю, відвертістю, безпосередністю та неординарністю. І талантом, який не викликає сумніву. Перше, що вражає – всі учасники з однієї родини. Невже таке буває, щоби в сім'ї, де ніхто не займається музикою, раптом з’явилося стільки талановитих музикантів нараз? Так, раз за разом доводять маленькі виконавці виступами на великій сцені. Вони вже самостійно на хліб заробляють. І професію до душі обрали самотужки, до того ж у шість років!

В Івано-Франківську відкрили перший в Україні громадський ресторан Urban Space 100. Унікальність його в тому, що прибуток йтиме виключно на проекти з розвитку міста. Це своєрідний соціальний проект благодійного фонду «Тепле місто», середовища, яке об’єднує людей ідеєю сталого розвитку Івано-Франківська і творення кращого міста. Символічно, що ресторан розташований саме навпроти будівлі міськради.

Володимир Єшкілєв. Шлях Богомола. Імператор повені. – Харків: Фоліо, 2014. – 411 с.  

 

​ Рівно рік тому на Вічевий майдан в Івано-Франківську зібрався Євромайдан. Тоді ж таки чітко визначилися і яскраві лідери-активісти, серед них Максим Кицюк, родом із Севастополя (він здобував у Івано-Франківську вищу освіту) та Сергій Сивачук, голова місцевого осередку «Патріот України».      Так починався Франківський Євромайдан  

«Для мене результат – це проект», – акцентує в своєму інтерв’ю для «Z» директорка нового Центру польської культури і європейського діалогу у Івано-Франківську Марія Осідач.  

    Безмежні простори широкого степу, відкрите блакитне море й реалії українського бездоріжжя... Традиції рибальства, самотність, яку можна відчути на дотик, і кохання ледь не з першого погляду... Відчуття втрати, бажання боротися з обставинами і падіння на саме дно, з якого може витягнути лише рука близької людини...

  «Вчорашній день вже не мій. Завтрашній день ще не мій. Але нинішній день мій. Отже, кожний нинішній день стараюся проживати всю повноту злуки з Богом, з Його святою волею і, де можливо, творити добро й уникати зла. Це філософія мого життя», — казав якось владика Софрон Мудрий. Нині (2 листопада) його поховали у крипті Архикатедрального собору Святого Воскресіння в Івано-Франківську. На площу перед Собором зійшлося море людей. Архиєрейську Літургію очолив Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук). Що й казати — греко-католицька громада зазнала великої втрати…