За брудними вікнами першого поверху можна побачити невеличке приміщення. Потрапити в середину можна лише з 15 до 17. Іноді на папірці А4 при вході можуть з’явитися інші цифри. 2 години на день – рівно стільки працює Центр Сучасного Мистецтва у Франківську – місце, де на відкриттях виставок по шкірі пробігають мурахи від застиглого у повітрі стогону митців, в якому вчувається увесь їх жаль за «золотими» минулими часами.

В такий важкий для країни період мистецтво стає ближчим, приходить до людей, намагається нести позитив, попри всі незгоди, тривоги, розпач – давати поштовх рухатись уперед і натхнення жити далі. А самі митці розуміють, що їхня праця тепер, як ніколи, важлива і потрібна, тому – максимум простоти, актуальності та доступності.      «Майдан» на проході    

    Без малого 60 років тому річку Млинівку, яка протікала через тодішній Станіслав (а нині Івано-Франківськ), з’єднали каскадом озер із велетенським котлованом. Будова тривала понад рік, і штучну водойму тогочасна радянська преса гучно охрестила «Станіславським морем». Розташування велетенського водного плеса поруч із центральним міським парком передбачало перетворення такого комплексу на велику відпочинкову зону. Але…    

Продати душу дияволу – та запросто! Зрештою, та й що воно таке, та душа? Щось ефемерне, нереальне і малозначиме, безтілесне, згусток енергії без реальних форм та контурів. А якщо це допоможе уникнути найвищої форми страти, спалення, а її купують в обмін на життя? Фізичне, справжнє існування, коли можна насолоджуватися тілесними утіхами, не зважати на суспільні норми і правила, жити в своє задоволення. Це вічне протистояння чорного і білого, добра і зла, балансування на межі дозволеного, боротьба з цілим світом і з самим собою.

Що першим спливає на думку, коли мова йде про Туреччину? Розкішні курорти по той бік Чорного моря, із комфортними готелями, дорогими ресторанами, чистими пляжами, гламурними бутіками зі шкіряними та ювелірними виробами, вишколеним персоналом і смаколиками в режимі «все включЩо першим спливає на думку, коли мова йде про Туреччину? Розкішні курорти по той бік Чорного моря, із комфортними готелями, дорогими ресторанами, чистими пляжами, гламурними бутіками зі шкіряними та ювелірними виробами, вишколеним персоналом і смаколиками в режимі «все включено»... ено»...

  Лідія Осталовська. Акварелі. Переклад з польської Андрія Любки. – Чернівці: «Книги – ХХІ», 2014.  

Ця неоголошена війна двох наддержав – СРСР та США – стартувала ще на початку 1950-х воєнними діями у Кореї і тривала аж до кінця 1980-х, коли контингент радянських військ вивели з Афганістану. Жертвами протистояння стали тисячі солдатів радянської армії – молодих хлопців, призваних до війська у мирний час в «миролюбній» країні.  

  Ернст Юнґер. В сталевих грозах / Пер. з нім. Ю.Прохасько. – Чернівці: Книги ХХІ, 2014  

Україна — одна з найбільших постачальниць робочої сили в країни Європи. Але серед заробітчан є чимало нелеґалів. А серед нелеґалів — рабів у буквальному розумінні цього слова. Трапляється рабство — примусове використання безправних людей та торгівля ними — і всередині самої України. Але 60% усіх зафіксованих серед українців випадків сталися у Росії. Міжнародна організація з міґрації, коли говорить про постраждалих від торгівлі людьми українців, оперує цифрою 120 тисяч — саме стількох за період від 1991 до 2014 року офіційно визнано такими, що перебували у рабстві.

  Літопис самовидців. Дев’ять місяців українського спротиву. – Київ: «Комора», 2014.