І.   Недавно тому принесло "Дѣло" на око нїби то вельми сензаційну вість, що Єго Святість Папа римскій рішив спір Тучапскій на некористь руско-католицкого обряду, і додало до неї на разї такій короткій коментар: "Тучапяне вже латинники!... Руско-католицка церков, знищена в Россії в користь православія, тратить тепер в Галичинї цїлу одну парохію в користь церкви латиньскої... Перелом зроблено... Що то буде дальше?!...  

Маловідома сторінка боротьби галичан за українську мову – на прикладі одного з повітів.

Холм, у квітні.   Наші сусіди мешкали на мало врожайній землі і часто з цієї причини нападали на сусідні східні урожайні землі. Ними були в першу чергу наші північно-західн. окраїнні землі — теперішня Холмщина з Підляшшям, яких територія, замешкала нашим населенням, сягала тоді значно дальше на захід, як нині. Для оборони перед напасниками повстала над середущим Бугом по його західній стороні ціла система оборонних городів, своєрідний вал Зіґфріда, — що довгі віки берегли цих впадових воріт до українського запілля.  

 

  Іван Головка ледь-ледь переклигав оцю зиму. Думав, що весни не діжде. Але якось діждав. Весняне сонце витягнуло його з хати на подвіря, сів під тином на лавочці, що торік собі сам змайстрував. Йому добре тут було до сонечка вигріватись. Але якось невесело йому.   Онде на горбочку граються діти, веселі та безжурні, а йому чогось так важко на серці, немов би його привалив тяжкий камінь.   Головка хотів би ще пожити трохи: от хочби тому, щоб побачити, як війна скінчиться.  

 

Є одне-єдине село лівобіч Сяну в Лежайщині, яке досі задержало вповні свій український характер. Це — Дубно (по-польськи: Дембно). Лежить воно при битому шляху Лежайськ-Ярослав, десять кілометрів на південний схід від Лежайська, в місці, де Вислок вливається до Сяну.  

Із записок учителя   І.  

Лежайськ мало кому цікавий, та як мало цікавий сусідній Переворськ чи Ланьцут. Тихий і сірий як і вони. Врешті, що таке Лежайськ (місцеве населення каже — Лежаньск) для постороннього? Декілька мурованих будинків, трохи понищених і порожних пожидівських мурованих домів у середмісті, широко розкинені передмістя, а далі поля, гаї, левади, соснові бори і піски понад берегами срібнолентого Сяну. Типове галицьке тістечко на тлі краєвиду, що подекуди нагадує Галичину, а місцями вже недалеку Холмщину.  

Холм, 5. серпня 1940.   "Еst ist eine alte Geschichte, doch bleibt sie immer neu"