Справа римо-католиків на українських землях, зокрема у Львові, в найбільшому осередку наших західних земель така важна, що мабуть ніколи не буде забагато нею цікавитися, займатися і про неї говорити та писати. Це зачинають уже розуміти чимраз ширші кола українських громадян, це усвідомлюють собі і деякі наші церковні чинники, свідомість ваги цієї справи переходить і на наше покоління. Справді: вага, латинників на наших землях, найпаче ж у Львові, така велика, що при розумному поставленні та вмілому переведенні нашої акції в цій справі ми могли б у розмірно недовгому часі довести до того, що не тільки вся наша вужча батьківщина, але і її столиця стали б настільки українськими, що для нашого терену зникли б раз назавжди всяка польська загроза з нутра.
Перша передумова для того, щоб могти приступити до якоїнебудь плянової акції в справі латинників, це точна статистика. Без точних даних про число латинників на наших землях і то в кожному місті, містечку і селі зокрема, годі нам просто рушитись. А вже конче мусимо мати у всіх місцевостях нашого краю якнайдокладнішу статистику наших людей, що з таких чи інших причин покинули в останніх десятиліттях ряди нашої церкви і нашого народу, пepeйшовши в римо-католицький (польський) табор. Така статистика бажана і потрібна очевидно від найдавніших часів, та коли годі її тепер зробити у деяких місцевостях за всі часи (з уваги на відсутність потрібних метрикальних та інших виказів), то мусимо здобути конче такі дані принайменше за останні польські часи, себто за рр. 1919-1939. Щойно маючи ці дані в руках, можна думати про дійсно поважну й успішну акцію в цій преважній і далекосяглій справі.
Виходячи з цього заложення, подаємо сьогодні нові цифрові дані про виступи наших людей з греко-кат. церкви у Львові, де, як загально відомо, гр.-кат. церква і тимсамим наш нарід стратили впродовж 600 літ стільки своїх синів і доньок у користь чужого елементу; що рим.-кат. (польське) нaселення осягнуло в останніх десятиліттях повну пеpевагу в місті. Ця обставина мала між іншим виpiшний вплив на некорисний для нас вислід українських визвольних змагань у рр. 1918-19, що велись тоді не тільки за сам Львів, але Й за всі наші західні землі.
І. ВТРАТИ ПАРОХІЇ СB. ЮРА
Нові цифрові дані (хоч і не зовсім повні), що їx ми тепер роздобули, відносяться до парохії при церкві св. Юра. Це найбільша у Львові пароxiя, що обіймає не тільки значну частину міста, але й розлогі сумежні передмістя: Янівське, Городецьке, Вульку і навіть значну частину Кульпаркова. (До часу створення окремих парохій у Левандівці, Богданівці-Сиґнівці і Клепарові належали до святоюрської парохії також ці передмістя). Скільки греко-католиків живе на терені парохії, не відомо. Коли приглянутися ближче числу тих, що з нeї щорічно виступали, і порівняти дотичні цифри з цифрами переходів у інших наших львівських парохіях, де число вірних менш-більш устійнене, то можна сміло прийняти, що за Польщі на терені святоюрської парохії жило 20-25 тисяч греко-католиків. Ясно, що наша найбільша парохія виказує і найбільші числові втрати своїх вірних. Коли дивитись по рокам, то виступи з пapoxiї св. Юра, як це показують викази з львівського маґістрату та з усяких галицьких староств присилані до неї, представляються так:
В році 1919 виступило 525 осіб
В році 1920 — 220 осіб
В році 1921 — 211 осіб
В році 1922 — 148 осіб
В році 1923 — 247 осіб
В році 1924 — 169 осіб
В році 1925 — 67 осіб
В році 1926 — 46 осіб
В році 1927 — 57 осіб
В році 1928 — 182 осіб
В році 1929 — 256 осіб
В році 1930 — 285 осіб
В році 1931 — 16 осіб
В році 1932 — 183 осіб
В році 1933 — 178 осіб
В році 1834 — 244 осіб
В році 1935 — 226 осіб
В році 1936 — 232 осіб
В році 1937 — 359 осіб
В році 1938 — 168
В році 1939 — 1 осіб
Разом за рp. 1919-35 виступило 4.020 осіб.
Отже за минулих 20 літ нашої приналежности до Польщі парохія при церкві св. Юра у Львові виявляє втрату 4.020 душ*).
Та це ще не все. Ми вже згадали, що у списках, які зладжено щойно в останніх днях, є поважні пропуски, бо багато виказів за деякі роки бракує. (А може, ще віднайдуться?). Коли приглянутись уважно поданим вище цифрам, побачимо, що дані за деякі роки далеко неповні, а за деякі не зовсім певні. Так не дуже певні дані за рр. 1925-27. Ось у р. 1925 виступило з святоюрської партії 67 осіб, у 1926 — 46, у 1927 — 57, коли в усіх попередніх і пізніших роках втрата її кожного року йде в сотні. Чи аж так ослаб би у тих трьох роках польський натиск, не знаємо. Та це лишаємо на боці. Зате напевно сильно зукомплектований список з 1931 р., що виказав тільки 16 відступників, коли попередній за 1930 рік виказав 285 відступників, а список за 1932 — 183 відступників. Можна прийняти, що в списку відступників за 1931 р. бракує яких 200 осіб. Та найгірше виглядає справа в двох останніх роках існування Польщі: 1938 і 1939. З перегляду подібних списків по інших парохіях Львова виходить, що натиск на наших людей, щоб змінили обряди і виказувались римо-кат. метриками, почав діяти з особливою силою від 1934-35 рр. і зростав ступнево з кожним роком аж до останніх днів Польщі (вересень 1939 р.). В тих роках зростало прогресивно в усіх наших львівських парохіях число відступників, зростало воно і на парохії св. Юра. Тимчасом у р. 1938 покинуло святоюрську парохію нібито тільки 168 осіб, хоч у попередньому 1937 р. число відступників дійшло там до 359 оciб. А вже зовсім неправдоподібне число відступників у 1939 р. Найгірший же тиск і найбільше переходів було, як відомо, напередодні німецько-польської війни, себто в перших 8-ох місяцях 1939 р. У деяких парохіях за цих 8 місяців перейшло більше осіб, як за попередній цілий рік! А тимчасом у списку відступників із святоюрської парохії за 1939 р. фігурує тільки одно прізвище. Ясно, що тут є великий пропуск, бо за тих 8 місяців бракує там просто кількасот виказів.
Коли все вище сказане візьмемо під увагу, себто коли дорахуємо відповідні пропущені цифри за рр. 1931, 1938 і 1939, то мабуть не зробим помилки, коли число тих, що виступали з свято-юрської парохії за рр. 1919-39, заокруглимо до 5 тисяч. А це становить 20-25 відсотків всього її стану. Це й буде ця втрата, що її зазнала найбільша львівська парохія за 20 років польського панування.
Лишалось би сказати ще кілька слів про самих відступників. Це, як і по інших паpoxiях, люди переважно залежні, отже всякого роду залізничники, трамваєвики, поштовці, в'язничні сторожі, тощо, далі робітники різних міських підприємств, всякі ремісники (між ними багато кваліфікованих) та нижчі службовці в державних і комунальних установах. З жінок є багацько домашньої прислуги, є теж дуже численні швачки, модистки, кельнерки, санітарки і т. д. Дивно вражають теж численні прізвища нар. учителів(льок), а також студентів вищих та учнів середніх шкіл. Людей з вищими студіями, людей на становищах, у списках дуже мало, але трапляють ся і такі. З усього видно наглядно, що натиск на наших людей за зміною обряду йшов усюди, що противник не перебирав у засобах та не спинявся перед ніким і нічим.
Скільки ж праці, скільки енергії, зусиль і часу треба тепер присвятити на те, щоб усіх тих людей привернути назад до рідного пня?
*) Під рукою маємо також далі про виступи зі святоюрської парохії за рр. 1913-18, які виглядають так: в р. 1913 виступило з неї 18 осіб, в році 1914 — 66, в р. 1915 — 27, в р. 1916 — 43, в р. 1817 — 30, в р. 1918 — 40. Разом за тих 6 літ утратила святоюрська парохія 224 душі.
[Краківські вісті]
07.04.1943