І.   Руки до праці й праця для рук   Холм, 6. червня 1940.  

(Постанови зїзду "organizac-ій narodow-их" у Львові і "wszechdzielnicow-oгo" конґресу Р.S.L. у Варшаві.)

"Ziemia dla "swoich" we "wschodniej Małopolsce'' — під таким наголовком містить краківський "Przewodnik Kółek rolniczych" в 4. числі з 25 січня ц. р. відозву.

Чи у перелюдненій східній Галичині, де поверх пів міліона родин безземельних і малоземельних місцевих рільників, голодних землі, жде нетерпеливо на якусь поправу своєї долі, — є ще місце на якісь кольонізації якимнебудь позамісцевим елєментом, — не треба й говорити.

"Що-ж стало ся сеї ночи" — питаю святого? "Маґістрат щось придумує" — чую відповідь важку, як із каменя добуту.

(Гроза польонізування української землі).

Ми явилися в ректораті і там нам заявили: На університет можуть вписуватися "obywatele", які сповнили обовязок що до військової служби.

Всякі концесії на річ України в нашім краю були в очах цих польських політиків не тільки зменшенням польського "стану посідання", але й непотрібною провокацією могучої царської Росії!

  Чого ви кричите? Ми віримо, панове, Що перлою для вас був до сьогодня Львів. З часу, як вас сюди ваш Казимір привів, Було в нім серед нас життє для вас шовкове.   Чого бажалось вам, знайшли ви тут готове. Що дня тут кождий з вас до сита пив і їв, Руками нашими собі доми строїв, Руками нашими на нас кував окови.   І Бог вість, доки ще не браклоби вам паші, Колиб не наша кров, що на окови ваші Так довго капала, аж з'їла їх іржа.   Розкована рука відкинула покору.

  (Або як і чим воюють Поляки проти Українцїв).   Приходить одного разу до канцелярії Української Громади в Білій на Підляшу запрошеннє від місцевої інспекції дати відповідь про національність села Жабинка, кобринского повіту на Полїсю. І одночасно було додане проханнє до жабинської місцевої командатури від одного з місцевих мешканцїв про відкриттє в сих місцевостях білоруської школи та спровадженнє в сїй цїли вчителя-Білорусина з білоруської учительської семінарії з міста Слонїма.