[Іван Франко. На лоні природи і инші оповіданя. У Львові, 1905. З друкарнї Наукового Тов. ім. Шевченка під зарядом К. Боднарського. С.161 –185]     (Із моїх споминів.)   І.   В житю мов у довгій дорозї: що з воза впало, те пропало. А спомини, мов затурбований хозяїн, ідуть по довгих лїтах тою дорогою і шукають-питають давно загубленого.  

[Новий громадський голос, 1905, № 1 (1.I); с.4–6]   Казка.   Ученик станув перед учителем весь запаленїлий, весь тремтячи з обуреня.   — Учителю, — мовив він ледво переводячи дух. — Ти післав мене між людий і велїв жити серед них десять лїт і брати участь у їх житю і придивляти ся їх дїлам.   Він урвав задихавши ся.   — А ти приходиш по роцї і як бачу, не дуже задоволений, — мовив учитель усьміхаючи ся лагідно.  

[Іван Франко. На лоні природи і инші оповіданя. У Львові, 1905. З друкарнї Наукового Тов. ім. Шевченка під зарядом К. Боднарського. C. 126—150]   І.  

На лонї природи і инші оповіданя. Львів, 1905. З друк. Наук. Тов. імени Шевченка.  Зміст На лоні природи. Микитичів дуб. Яндруси. Дріада. Щука. Odi profanum vulgus . Мавка. Під оборогом. Мій злочин. У столярні. Поєдинок. Поки рушить поїзд. Сойчине крило.  

  Із записок відлюдка.   Завтра новий рік і заразом сорокові роковини моїх уродин. Подвійний празник. А бодай подвійний памятковий день. І я надумав стрітити його незвичайно, празнично.  

Замісь ювилейної сильветки.  

Лїтературно-науковий вістник, 1905, т. 30, ч. II, с.11 - 19

[Лїтературно-науковий вістник, 1904, т. 25, кн. 1, с.13–39; кн. 2, с.105–120]   І.  

[ЛНВ, 1904, т.27, кн. 8, c.123–145]   І.   Раз якось у двох ріжних селах східної Галичини, але одного й того самого року, одного й того самого дня, а власне в провідну або так звану Томину недїлю вродили ся два хлопчики. Оттим то обох їх охрещено іменем Хома.  

[Кіевская старина, 1904, т. 87, кн. 11, с.296–335. Окр. відб.: К., 1905. 40 с.]