Манїпулянтка і иньші оповіданя. Львів: Накладом А. Хойнацкого; З друк. Наук. Т-ва ім. Шевченка, 1904. – 196 с. Львів: Накладом Україн-сько-руської Видавничої Спілки; З друк. Наук. Т-ва ім. Шев-ченка, 1906. – 194 с. – (Лїтературно-наукова Біблїотека. Серія 1; Чис. 102, ч. 108). [друге видання] Зміст: Манїпулянтка; Лесишина челядь; Між добрими людьми; Чи вдуріла?    

[З бурливих лїт. Львів, 1903, с.39–179]   I.   Було се зимою, незадовго перед пущанєм памятного 1846-го року.  

[Дубове листя. Альманах на згадку про П. О. Куліша. К., 1903, с.73–80]   Нарысъ.   Ни, не выдержу! Не можу довше выдержаты! Мушу прылюдно прызнатыся до гриха, хочъ знаю напередъ, що на души мени не буде лекше видъ того. Адже жъ видплата тутъ неможлыва, бо яка жъ видплата може вынадгородыты невынно пролыту кровъ, вернуты замордоване жыттє?  

[З бурливих лїт. Львів, 1903, с.VII–XVI]   Передмова  

[З бурливих літ. Львів, 1903, с.1–37]   Лист Маньки з Городецкого до Касї з Янівського передмістя. Фельдтин, серпня 1846.    Дорога Касуню!  

[Коли ще зьвірі говорили: Казки для дїтий. 2-е побільшене вид. – Львів, 1903. – 146 с.] Передмова.  

[Малий Мирон і інші оповідання. Львів, 1903, с.1 –16]   І.  

[Поступ, 1903, № 27–30 (4(17).VI–25.VII (6.VIII)), с.2–4, 2–3, 3–5]   I.   Тюремний шпиталь! Кожде з тих двох слів містить у собі пекло, а злучені разом вони — куточок раю, тиха пристань, до якої тужать сотки душ натомлених та зболїлих. Тут вони знаходять пільгу в своїх болях або бодай хвилеву переміну своєї сїрої, нестерпної вже через саму монотонність недолї.  

[Малий Мирон і інші оповідання. Львів, 1903, с.61–72̑]  

[Малий Мирон і інші оповідання. Львів, 1903, с.163–188]   Присьвячую д-ру Ів. Копачови.       Борис Граб був хлопська дитина. Батько його, заможний ґосподар у підгірськім селї Д. коло Добромиля віддав його, свого найстаршого сина, до школи спершу до Лаврова до Василіян, а потім до Перемишля до ґімназії. Борис учив ся дуже добре і вчасно почав заробляти собі на хлїб лєкциями. Батько бажав, щоб син скінчивши гімназию йшов до духовної семінарії, але Борис упер ся і пішов до Відня на медицину.