[Іван Франко. Місія. Чума. Казки і сатири. Львів, 1906. Накладом Українсько-Руської видавничої спілки. С. 149—153]   Лежала свиня в баюрі тай ось як хрюкала-балакала сама з собою:   — Господи, якби то менї роги! Я-б їм задала, я-б їм задала! Всїм, усїм, хто тілько коли будь кусав мене, з буряків вигонював, собаками тровив або хоч би тілько поза-оча обмовляв і висьмівав, усїм би я дала себе знати!  

[Місія. Чума. Казки і сатири. Львів, 1906, с. 172–176]   Відома приповідка говорить: „Коли два скажуть тобі, що ти пяний, то лягай спати". Два шляхетні польські ґрафи, Баденї і Пінїньський, доказали менї дуже досадно, що я не належу на полїтичну арену. Отже я поклав ся на — історію лїтератури, етноґрафію та иньші подібні подушки, і „слухаю чмелїв“, як говорить ся у нас.  

[Місія. Чума. Казки і сатири. Львів, 1906, с.183–210] І.   Раз якось у двох ріжних селах східної Галичини, але одного й того самого року, одного й того самого дня, а власне в провідну або так звану Томину недїлю вродили ся два хлопчики. Оттим то обох їх охрещено іменем Хома.  

[Місія. Чума. Казки і сатири. Львів, 1906, с.177–182]   Ученик станув перед учителем весь запаленїлий, весь тремтячи з обуреня.   — Учителю, — мовив він ледво переводячи дух. — Ти післав мене між людий і велїв жити серед них десять лїт і брати участь у їх житю і придивляти ся їх дїлам. —   Він урвав задихавши ся.   — А ти приходиш по роцї і як бачу, не дуже задоволений, — мовив учитель усьміхаючи ся лагідно.  

Місія. Чума. Казки і Сатири. Львів: Накладом Українсько-руської Видавничої Спілки; З друк. Наук. Т-ва ім. Шевченка, 1906. – 210 с. (Лїтературно-наукова Біблїотека. Серія І; Чис. 101). Зміст: Місія; Чума; Казки і сатири: Куди дївають ся старі роки; Як пан собі біди шукав; Як Русин товк ся по тім сьвітї; Наша публїка; Свиня;

Символічно-психологічне оповідання Івана Франка з 1906 року — чи не найкращий зразок його філософської прози.

Оповіданє.   I.   Що ви так дивите ся на мої руки? Ну, годї вам, покиньте! Не гарні вони, ще з мозолями. Панове у дївчат таких рук не люблять. Ви не думайте, що я на легкім хлїбу виросла і так собі, з легким серцем на легкий хлїб пустила ся! Ну, цур його з серцем ! Не хочу про нього говорити — і не питайте! І згадувати не хочу.   А про давнїйше житє що вам розказувати? Се така нецїкава і звичайна історія, яких тисячі можете побачити.  

[Манїпулянтка и иньші оповідання. Львів, 1906. Накладом українсько-руської видавничої спілки. с. 109—133]   I.  

I.   Целя збудила ся рано, пункт о пів до семої.   Збудила ся з привички. Що другий день у неї передполуденна служба на почтї, де вона служить експедиторкою. Передполуденна служба починає ся о семій і треває до другої по полудни. Целя, совісна і точна в сповнюваню своїх обовязків, як загалом усї женщини допущені до якої будь публичної служби привикла від давна будити ся о пів до семої, чи того треба, чи нї, і нї за що в сьвітї вже опісля не може заснути.

[Іван Франко. На лоні природи і инші оповіданя. У Львові, 1905. З друкарнї Наукового Тов. ім. Шевченка під зарядом К. Боднарського. C. 192—198]   — Черепаха їде!