[«Великий шум». Повість. (Передрук з „лїтературно-наукового вістника“). Київ, 1907]   І.  

Нове, перероблене виданє.   I.  

Антін Володиславич, Орли, Комедія в 4 діях. Львів, накладом Українсько-руської видавничої спілки, 1907, стор. 148.  

[ЛНВ, 1906, т. 33, кн. 1–3, с.5–21, 224–243, 444–457]   І.   Юра Шикманюк прокинув ся з глубокого, важкого сну. Заспаними, підпухлими очима він почав поводити нагадуючись, де він і що з ним дїєть ся.  

[Місія. Чума. Казки і сатири. Львів, 1906, с.138–148]   — Що нам там займати ся науковими питанями, філософією, економією, науками природничими ! Наша публїка того не любить!   — Годї нам вдавати ся в остру критику нових лїтературних появ. Одно те, що познеохочуємо молодих письменників, а друге те, що й наша публїка  кривить ся читаючи надто остру критику.  

[Місія. Чума. Казки і сатири. Львів, 1906, с.45–88]   I.   Пріор єзуїтського манастиря в Тернополї, вернувши зі спільної манастирської їдальнї, злегка позїваючи лагодив ся прилягти і віддихнути після доброго обіду; а що день був лїтнїй та горяченький, то зняв чоботи і реверенду; коли в тім хтось застукав до дверей єго келїї. Пріор наморщив чоло, скривив ся неприємно і мовчав хвилину, і тілько після другого стуку сказав:   — Прошу війти!  

[Місія. Чума. Казки і сатири. Львів, 1906, с.1–44]   I.  

[Іван Франко. Місія. Чума. Казки і сатири. Львів, 1906. Накладом Українсько-Руської видавничої спілки. С. 97—123]   І.  

[Іван Франко. Місія. Чума. Казки і сатири. Львів, 1906. Накладом Українсько-Руської видавничої спілки. С. 165—171]  

[Місія. Чума. Казки і сатири. Львів, 1906, с.91–96]   Бо аджеж десь вони мусять бути! Пан Богдан Дїдицький, що правда, сказав колись, що         Рôкъ старый уже пропалъ       Въ мори вѣковыхъ временъ, —