Діяти для піднесення власного престижу та популярності й формування позитивного іміджу (визначення терміну «пабліситі») варто делікатно. Щоб не вийшло, як у Шуфрича
Українці майже звикли до періодичних блекаутів і освоюються в «Пунктах незламності», а росіяни звикають до статусу громадян країни-терориста і готуються до нових «жестів доброї волі» свого керівництва.
Російська агресія впритул наблизилася до того, що прийнято називати цивілізованим світом, натворила там біди; але ніякі відповідні статті статуту НАТО не спрацювали – бо, як кажуть в Україні, не на часі.
Поки в Кремлі шукають, за допомогою якої тавлинки (підкажемо, що автентична зберігається в Ермітажі) повторити події 24 березня 1801 року, Україна звільняє Херсон, а тутешні стіни стають арт-об’єктами
З дитинства ми знаємо, що не помиляється той, хто нічого не робить. З часом до нас доходить мудрість Конфуція: «Єдина справжня помилка — не виправляти своїх минулих помилок».
Національна ідея, сформульована Подерв’янським, «Від…біться від нас» наразі не актуальна, бо довкола України обертається час, простір і Ілон Маск зі Starlinkом
