95 років тому, 25 лютого 1919 року у Львові почалися перемови про перемир’я між командуванням Української Галицької Армії (УГА) та польськими військами в Галичині за посередництвом французького генерала Жозефа Бартелемі (Barthélemy, в деяких публікаціях подається прізвище Бертелемі чи Бартельмі). Це була реальна спроба завершити польсько-українську війну, але на дуже невигідних для ЗУНР умовах.   Галицький політик, дослідник та публіцист Михайло Лозинський писав:

Все, що коїться нині в Україні, має «майданний» підтекст. Щоправда, іноді процес розбавляють змаганнями в Сочі.  

Сто років тому, 14 лютого 1914 року, Галицький сейм нарешті ухвалив реформу Крайового статуту та виборчої ординації до законодавчого органу Галичини. Цьому передувало десятиріччя запеклої політичної боротьби та пошуків компромісу.  

Сто років тому, 6 лютого 1914 року, народився відомий правник, діяч ОУН і меценат Омелян Антонович. Він прожив довге життя й боровся за Україну і словом, і ділом,  не шкодуючи для добрих справ зароблених тяжкою працею коштів.  

Напевно, лише заокеанський бабак знає, чому в Україні революції трапляються взимку. Але навіть він не пояснить інших ліґумінок, які відбуваються у нас.    

Для Західної України найцікавіші інформаційні викиди давали з-поза її меж. Вийшло ефектно, хоча й неефективно   Вдягніть кондотьєра в камуфляж «морського котика» і матимете міфічного українця  

Станом на нині під народним контролем уже всі три обласні адміністрації Галичини. Однак на цьому розгнівані діями влади люди не зупиняються – блокують автошляхи, захоплюють райадміністраці, тощо… Завтра у Тернополі, Львові та Франківську формуватимуть Народні ради     Народовладдя по-франківському  

«Люди, вставайте! Їдьте на Київ! Не сидіть дома!», – з цими закликами колона автомашин з гучномовцем 19 січня знову піднімала львів’ян на «революцію». Львів переживає чергове дежа в’ю: 11 грудня та 30 листопада львівські активісти-автомобілісти вночі мобілізували людей на Київ точно так само.    

На Західну Україну часто кажуть, що то правдива Європа, а решті держави треба брати з неї приклад. Але трапляються випадки, коли на наших теренах коїться така азіатчина, що і Тамерлан втішився б.  

Другий день поспіль політична ситуація в Україні знову на межі. Епіцентр громадського спротиву, звісно, у столиці. Галичина ж у стані повної мобілізації: всі хто може гуртуються і вирушають до Києва. У кого такої можливості нема, «тримають оборону» на місцях, блокуючи тутешні військові частини, аби не допустити ймовірного залучення армії у вирішення конфлікту між народом і владою.