Російське «перезавантаження», яке заповідав американський президент Барак Обама на початку своєї першої каденції, зазнало цілковитого краху. І справа не лише у політичних конфронтація через Тихий океан, Росія нині для американських громадян стала однією з найменш симпатичних держав світу.    

Боснія і Герцеговина знову у вогні. Картинки силових протистоянь відсвіжують в пам’яті буремні 90-і, коли в краю бушувала нещадна громадянська війна. Про вбитих, на щастя, ще не надходило повідомлень, а от число поранених вже перевалило за дві сотні. Багато експертів назвали вуличні сутички в містах країни «антикорупційною революцією».    

Минулого вікенду відбулася традиційна Мюнхенська конференція з питань безпеки. Цьогорічний захід став епохальним саме завдяки українському питанню. Раніше передбачалося, що тема політичної кризи в Україні фіґуруватиме на конференції поруч з сирійським та іранським питаннями. Утім реально українська тема стала безапеляційно провідною, затінивши всі інші. І вже одне це можна вважати перемогою Євромайдану, хоча його успіхи на тому не завершилися.      

Під здавалося б вічним президентом Узбекистану Ісламом Карімовим захиталося крісло. Тихий, мирний і стабільний Узбекистан почало нівроку лихоманити внаслідок боротьби за владу між представниками різних політичних кланів. Чи радше одного клану, який розколовся – карімівського. Найсмішніше, що змагаються між собою  дві красуні-доньки президента – Гульнара і Лола – зрозуміло, з потужними групами підтримки. Сторони протистояння вихлюпують у пресу найгостріший компромат один на одного.

Угорське керівництво, наражаючись на чимраз суворішу критику Брюсселя через надмірний крен управо, чимраз успішніше знаходить підтримку з боку Москви. Минулого тижня Угорщина й Росія підписали угоду про співпрацю в галузі ядерної енергії.    

У той час, як українська влада воює з власним народом, намагаючись силою затягнути його до Євразійського союзу й позбавити будь-яких європейських перспектив, учорашній ворог Заходу – Сербія – здобуває шанс стати 29-ю країною-членом Європейської  Унії. Цього тижня почнуться переговори про вступ між Брюсселем і Белградом. Хоча шлях Сербії до об’єднаної Європи не буде простим: Косово все ще залишається величезним каменем спотикання.  

Офіційні взаємини Єревана й Брюсселя дуже нагадують українську ситуацію. Президент Серж Саргсян теж довго й палко розповідав про той історичний шанс, який здобуде Вірменія, підписавши Угоду про асоціацію з Європейською Унією. Але врешті-решт учинив усе навпаки, не надто обтяжуючи себе поясненнями.    

Новорічної ночі в Європейській Унії відбулися три, хоч і прогнозовані, але від того не менш значущі події. Латвія вступила в єврозону, Греція перебрала від Литви головування в Раді ЄУ, а громадяни Румунії й Болгарії отримали право без обмежень працювати у всіх країнах Унії. Яких чекати вислідів від двох останніх подій — поки що говорити зарано. А от перші підсумки кількох днів перебування латишів у євроленді можна підбити вже зараз.    

Молдова, яка досі залишається найбіднішою європейською країною, місяць тому стала фаворитом європейської інтеґрації, забравши майку лідера в Києва. Нині навіть невреґульованість придністровського конфлікту не мала б завадити підписанню восени наступного року Угоди про асоціацію з ЄУ. Принаймні про це заявив президент ради ЄУ Герман ван Ромпей.    

Раніше чи пізніше це мало статися. Після Вільнюського саміту стало зрозумілим, що відкрита сварка між Європейською Унією і Москвою – неминуча. І вона відбулася цього тижня у Брюсселі, на зустрічі міністрів закордонних справ країн-членів ЄУ. Аби висловити все, що вони думають про міжнародну політику Кремля шефи європейської дипломатії запросили до Брюсселя й свого російського колегу Сергія Лаврова.