За 48 годин до Калінінґрада… на танку

За дві доби російські війська дійдуть до Риги, Вільнюса, Таллінна, Бухареста й Варшави. Так нещодавно нахвалявся президент Росії Володимир Путін перед українським колеґою Петром Порошенком. Коли ці слова дійшли до польських військовиків, ті лише посміялися, що, мовляв, у твердженні кремлівського зверхника більше фраєрського хизування, ніж реальної оцінки можливостей. «А от ми справді могли б дійти до Калінінґрада за 48 годин», — запевняють офіцери Війська Польського.

 

 

Заява офіцерів пролунала не як дешеве вихваляння, а як наслідок справжнього аналізу військових потенціалів обох сторін. Цей аналіз викладено на шпальтах польського міліарного часопису Dziennik Zbrojny.

 

Отже, яким військовим потенціалом володіє Польща у сусідньому з російським кордоном реґіоні? Попри постійне зменшення тактичних з'єднань, гарнізонів, військових підрозділів на польській Вармії і на Мазурах, збройні сили РП зберігають порівняно високий потенціал боєздатності. Це пов'язано з потребами військової ізоляції Калінінградської області, охорони оперативного розгортання мобілізованих військ вглибині країни, а також із завданням у разі потреби підтримати союзницькі війська Північноатлантичного Альянсу в балтійському реґіоні.

 

В межах 60-кілометрової зони від польсько-російського кордону дислокуються  командування 16-ї Поморської механізованої дивізії (містечко Ельблонг), 9-та Панцеротанкова кавалерійська бриґада (Бранево — за декілька кілометрів від кордону), 15-та Механізована бриґада (Гіжицко і Ожиш — за 30–60 км від кордону), 20-та Механізована бриґада (Бартошице — за 15 км від кордону), 11-й Артилерійський полк (Венгожеєво), 14-та Протитанкова дивізія (Сувалки), 15-й Зенітний полк (Голдап), 9-й Розвідувальний полк (Лідзбарк-Варміїнський — за 20 км від кордону), 15-й Саперний батальйон (Ожиш, у складі 15-ї Механізованої бриґади), 16-й Командний батальйон (Ельблонг), 16-й Ремонтний батальйон (Ельблонг).

 

 

Звичайно, не варто піддаватися магії лічби підрозділів. Треба здавати собі справу з того, що більша частина цих військових частин є кадрованими (з незаповненими вакантними посадами) і потребують зміцнення. Утім дислокація якраз коло кордону, а також вже відоме з кримських та східноукраїнських подій використання прикордонних навчань для інвазії дають гарні шанси успішно атакувати російські сили на Калінінградщині. Тим більше, що поблизу кордону існує полігон Ожиш-Бемово Піскє, який дуже добре пасує для реалізації такого плану.

 

Для цього варто створити 4–5 батальйонних тактичних формувань, оснастити їх відповідною панцеротехнікою, посилити  артилерією і забезпечити підтримку протиповітряної оборони. На практиці, як стверджують польські військовики, операцію реалізовували б майже без застосування авіації, зважаючи на великий потенціал російського ППО в реґіоні. Утім ця обставина не дуже знизить динамічність і боєздатність наступальних військ.

 

Таке угруповання мало б бути досить ефективним і без ускладнень виконати свою стратегічну місію. Адже шлях від кордону до міста Калінінград — лише якихось 40 кілометрів. Варто зазначити, що потенціал російських збройних сил в реґіоні не аж такий високий.

 

Наземні сили області складаються з 79-ї Моторизованої бриґади (в містечку Гусєві), 336-ї Бриґади морської піхоти (Балтійськ) і 7-го Мотострілецького полку (Калінінград). З огляду на «синдром Маріуполя» (необхідність прикривати більший і престижніший адміністративний центр, порт, військово-морську базу), існує висока ймовірність того, що основна частина російських збройних сил (за винятком 79-го Моторизованої бриґади) займе позиції в самому Калінінграді або на підступах до метрополії.

 

Зрозуміло, що Москва намагатиметься оперативно перекинути до балтійського анклаву додаткові війська. Але це буде вельми непростою справою. Військово-транспортні літаки наражатимуться на вогонь польських військово-повітряних сил, які диспонують новітніми американськими винищувачами, а також засобів ППО. Не менша небезпека чатуватиме й на кораблі супротивника, яким для прибуття до калінінградських берегів доведеться робити добрий гак, щоб не потрапити у територіальні води балтійських держав.

 

Ще раніше Володимир Путін лякав Європу розміщенням на Калінінградщині ракет з ядерними боєголовками. І для такого залякування є підстави: плацдарм для ракетних обстрілів там справді дуже вдалий. Але як цитадель оборони від конвенційних військ, яка ще й відірвана від «великої землі», Калінінградська область є програшним варіантом. Це, до речі, не раз демонстрували й російські війська, коли захоплювали Східну Прусію, починаючи від XVIII століття.

 

Тому якби польський президент Броніслав Коморовський, втративши притаманну для нього стриманість, почав послуговуватися манерою розмови російського колеґи, то міг би легко розкидатися заявами про «48 годин» і «Калінінград». І мав би на те набагато більше підстав, ніж Путін.

 

 

17.10.2014