в україні колонка перша

Зміст законопроєкту «Про внесення змін до КПК у частині забезпечення реалізації функцій прокуратури» виказує його «бенефіціарів» – це керівники прокуратур, прокурори вищого рівня, іноді в цілому сторона обвинувачення, іноді НП, ДБР. То що ж приховує цей документ?
Після винайдення якихось дієвих пігулок чи заштриків від коронавірусу пасувало б світлим головам задуматися над мікстурою, що зменшувала б об’єми паскудства на планеті.
У Книзі Буття новий запис: 3 жовтня 2020 року відійшла у вічність Раїса Панасівна Руденко. Кажуть, перед смертю марила, розмовляла з Миколою Даниловичем. І вже їх більше ніхто і ніщо не роз’єднає, далі в них – вічність.
Часто, аби понизити температуру довкілля, вогнегасник треба використати не за прямим призначенням, а як ударний інструмент по тій частині тіла, де є рот.
Бунтарям так і не вдалося змусити політичну верхівку до докорінного оновлення. Вони проґавили компроміс, у якому минуле змогло домовитися із майбутнім – зійшлося «десь посередині».
Треба подолати комплекс колоніального суспільства, бо ми колонією не були – ми були співтворцями чужої імперії. Як тільки заберемо свій спадок, там залишиться сама орда.
Теза «як було колись, вже ніколи не буде» стала аксіомою – та навіть песимістам хочеться, щоб майбутнє хоч якесь, але було.
Апелювати треба не так до батьків й учнів, а до чиновництва, що змінює правила, орієнтуючись на політичний смак, чи, точніше, несмак монобільшості.
Колись норвезька депутатка запропонувала дати Нобелівську премію миру-2020 «народу Гонконгу» за захист «свободи слова і демократії». Тепер би пасувало на Нобеля висунути covid-19 – за виконання функцій іудейського Азазеля.
Росія втрутилася в багато речей у країнах, котрі не є Східною Європою, і ми мали безліч попереджувальних знаків – мішені попередніх атак попереджали нас.