Українська диригентка Оксана Линів отримала відзнаку Oper!Awards від німецького оперного журналу як найкраща диригентка 2020 року.

У святковому концерті взяли участь запрошені виконавці: солісти Національної опери України Валентин Дитюк (тенор) та Сергій Магера (бас), запрошена солістка Метрополітен-опера і Паризької опери Ольга Кульчинська (сопрано) та українська диригентка Оксана Линів, яка з успіхом виступає на провідних європейських сценах.

Честь відкривати Ваґнерівський фестиваль у 2021 році прем’єрою «Летючого Голландця» отримала відома українська диригентка Оксана Линів, яка стане першою жінкою-диригентом в 145-літній історії Байройтського театру.

За підтримки Українського культурного фонду в Україні стартує унікальний проєкт, що поєднає традиційну і класичну музику, мультимедійні інсталяції і кінопродакшн, видання артбуку та інтерактивну гру. Цей концерт стане сучасною музичною візитівкою України.

«Аїду» в Люксорі 2019, яка наробила стільки галасу в українських медіа, але нікого не зацікавила у пресі європейській, варто віднести до одного з різновидів візіонерського типу творчості, а саме, місіонерського: диригентка Оксана Линів послідовно здійснює національну місію у світі, що притягує до її проектів талановитих агентів. 

Оксана Линів – одна з найзнаніших дириґенток світу. Про те, як це – бути дириґенткою в чоловічому світі дириґентів та чим жінки-дириґентки відрізняються від чоловіків, про її дитинство в Бродах та кар’єру, про рідну мову та чи можлива музика без політики і не тільки.

Твори Моцарта звучали не лише у концертних програмах, а й в інтерактивних дитячих концертах. Щороку LvivMozArt влаштовує справжнє музичне свято для наймолодших, пропонуючи діткам і їх батькам не просто послухати музику, а стати частиною великої музичної гри.

Задум уперше влаштувати масштабний концерт пам’яті Йозефа Рота у його рідному місті на сцені , спорудженій біля синагоги, отримав широкий розголос у колі дипломатів, австрійської преси, критиків, які спеціально прибули на цю подію.

Варліковський архаїзує сьогодення, щоб показати схожість психології модерної людини та героїв міфів. Самознищення античного роду режисер поставив у ситуацію часового континууму, а не паралелізму міфу і реальності. Прокляття повторюється від однієї до іншої сутички народів, диктаторів, родинних чи політичних кланів.

Дія його вистав подібна до шокової терапії. Феномен театру Варліковського інтеґрував на грані провокації і ритуалу театральні традиції експресіонізму, абсурду, постмодернізму і доповнив їх дослідницьким хистом вивчення первісних джерел людської натури.