Оксана Линів – одна з найзнаніших дириґенток світу. Про те, як це – бути дириґенткою в чоловічому світі дириґентів та чим жінки-дириґентки відрізняються від чоловіків, про її дитинство в Бродах та кар’єру, про рідну мову та чи можлива музика без політики і не тільки.

«Коли прозвучав останній акорд, пам’ятаю неймовірне тремтіння всього тіла, але не від втоми – від колосального емоційного потрясіння»

 Її вражає саме сила його духу, його аскетизм, його інша віра. Вона готова віддати Іоканаану всю себе. Цілком імовірно, що вона би сприйняла і нову релігію у призмі своєї відданості.

Штраус створює в оркестрі не фактуру, не канву, яка розповідає сюжет, а живі образи, підсвідомі емоції, боротьбу жадань із реальністю. Усе це забезпечує неймовірну драматургічну напругу, важливим зерном якої стають лейтмотиви.

Першу австрійську прем’єру «Саломеї» – експресіоністський експеримент Штрауса «в галузі сексуальної патології» – здійснила Опера Ґраца. Нині тут вона відновлена в репертуарі – під батутою Оксани Линів