©Аделіна Єфіменко

Поетична метафора єднання зі Соколом окрилює. Це означає проблиск надії для персонажів, що були психічно понівеченими, та тепер можуть вирватися зі стану внутрішньої ізоляції і вперше відчути свободу, нехай лише на мить, але цією миттю вони насолоджуються.
Чим приваблює Кирила Карабиця музика Федора Якименка, твори якого називали «зоряними», «астральними», «містично налаштованими», а композитора – «музичним астрологом», який у серафічних уявленнях музики небесних сфер і космічних вібрацій зблизився зі Скрябіним, будучи водночас езотериком, символістом, імпресіоністом, модерністом та фольклористом?
Поновлена історична версія «Трістана і Ізольди» німецького режисера Герберта Адлера з найкращими ваґнерівськими солістами ошелешила участю Київського симфонічного оркестру під батутою видатного німецького диригента Лотара Заґрозека.
Томас де Гартман був близьким другом художника Василя Кандинського у Мюнхені. Митці разом експериментували і творили дивовижні, радикальні для свого часу перформанси. Завданням диригента Теодора Кухара на фестивалі у Львові стало виконання творів композитора та їх записи на компакт-диски.
Йонасу Кауфману імпонує нова постановка Кшиштофа Варліковського, він зауважує чутливість режисера до музики, співаків, переваги внутрішньої взаємодії над зовнішньою, тому на сцені вокаліст чується креативно і впевнено в надскладній партії Трістана.
У Лондонській Королівській опері прем'єра опери «Фіделіо» відбулася незадовго до всесвітнього локдауну. Постановку здійснив Тобіас Кратцер, котрого фаховий оперний журнал Opernwelt за результатами опитування п'ятдесяти провідних німецьких музичних критиків оголосив «Режисером Року 2020».
Орландо – людина неймовірної зовнішньої краси в статі чоловіка і жінки. Композиторка Ольга Нойвірт знайшла для художнього слова Вірджинії Вулф відповідне інтонаційне відтворення: міняється стать – міняється голос, спочатку переважає низький глибокий регістр мецо-сопрано, потім – високий. Душа Орландо прагне творити, та в усі часи відчуває тиск соціальних стереотипів.
Живемо в добу Regietheater, коли мистецтво опери залежить уже навіть не від музики, не від співаків, а від концепції режисера та сценографа. Якщо сценографія яскрава, декорації естетичні, цікаві ідеї і динамічний рух захоплюють – успіх виставі гарантований.
Зальцбурґ не побоявся відкрити в серпні всі двері Фестшпільгауса, незважаючи на небезпеку поширення вірусу, в той час, як більшість театрів світу перебувають у стані летаргії. Стояти перед лицем смерті для Зальцбурґа – не кураж, а величезна відповідальність за життя мистецтва і за життя митців. 
«Аїду» в Люксорі 2019, яка наробила стільки галасу в українських медіа, але нікого не зацікавила у пресі європейській, варто віднести до одного з різновидів візіонерського типу творчості, а саме, місіонерського: диригентка Оксана Линів послідовно здійснює національну місію у світі, що притягує до її проектів талановитих агентів.