©Аделіна Єфіменко

Йонасу Кауфману імпонує нова постановка Кшиштофа Варліковського, він зауважує чутливість режисера до музики, співаків, переваги внутрішньої взаємодії над зовнішньою, тому на сцені вокаліст чується креативно і впевнено в надскладній партії Трістана.
У Лондонській Королівській опері прем'єра опери «Фіделіо» відбулася незадовго до всесвітнього локдауну. Постановку здійснив Тобіас Кратцер, котрого фаховий оперний журнал Opernwelt за результатами опитування п'ятдесяти провідних німецьких музичних критиків оголосив «Режисером Року 2020».
Орландо – людина неймовірної зовнішньої краси в статі чоловіка і жінки. Композиторка Ольга Нойвірт знайшла для художнього слова Вірджинії Вулф відповідне інтонаційне відтворення: міняється стать – міняється голос, спочатку переважає низький глибокий регістр мецо-сопрано, потім – високий. Душа Орландо прагне творити, та в усі часи відчуває тиск соціальних стереотипів.
Живемо в добу Regietheater, коли мистецтво опери залежить уже навіть не від музики, не від співаків, а від концепції режисера та сценографа. Якщо сценографія яскрава, декорації естетичні, цікаві ідеї і динамічний рух захоплюють – успіх виставі гарантований.
Зальцбурґ не побоявся відкрити в серпні всі двері Фестшпільгауса, незважаючи на небезпеку поширення вірусу, в той час, як більшість театрів світу перебувають у стані летаргії. Стояти перед лицем смерті для Зальцбурґа – не кураж, а величезна відповідальність за життя мистецтва і за життя митців. 
«Аїду» в Люксорі 2019, яка наробила стільки галасу в українських медіа, але нікого не зацікавила у пресі європейській, варто віднести до одного з різновидів візіонерського типу творчості, а саме, місіонерського: диригентка Оксана Линів послідовно здійснює національну місію у світі, що притягує до її проектів талановитих агентів. 
Якими мотивами керуються матері, щоб піднести синів до трону? Напевно, у часи бароко такою могла бути прихована форма жіночої емансипації. Через посередництво чоловіків і синів жінки володарювали і реалізовували свої державні і особистісні інтереси.
У постановці «Засіб Макропулоса» Дмитро Черняков розповів нову історію, народжену з духу музики опери Леоша Яначека. Героїня Чернякова – артистка, жінка, яка живе, співає і вмирає на сцені – ефектно, трагічно, під оплески публіки.
07.10.19 | Цюрих | Штука
Постановка «Нюрнберзьких майстерзінґерів» у Байройті інтенданта Берлінської Komische Oper, відомого режисера і громадянина світу Баррі Коскі не просто радикальна і, водночас, історична. Вона унікальна і відзначена переважною більшістю музичних критиків як геніальний доробок сучасної оперної режисури. 
Публіка не просто змирилася із сюжетними, сценічними, ба навіть політичними актуалізаціями класичної оперної спадщини. Набирає обертів процес розуміння того, що оперна постановка є результатом колективної творчості. Нині опера стала одним з найпотужніших комунікативних явищ у царині культурної дипломатії та демократичного руху.