Докладно про перші 4 дні LvivMozArt: Музика і література як наскрізна тематика фестивалю, музична династія Моцартів та їх літературні вподобання, та наймасштабніша подія у Бродах, присвячена письменнику Йозефу Роту.
Музично-літературний салон.
9 днів, 10 локацій, більше 25-ти подій, близько 1000 артистів і незліченна кількість сторінок партитур: LvivMozArt, що відбувається третій рік поспіль, залишається одним з найбільших фестивалів класичної музики не лише в Україні, а й у Європі.
Його важливий міжнародний статус цього року був підтверджений прийняттям фестивалю (і України) до організації «European Mozart Ways», що об’єднує туристичні місця, місцеві організації, фестивалі, інші події, які відбуваються у тих місцях, містах чи країнах, що їх свого часу відвідував Вольфганг Амадей Моцарт. А у випадку Львова – його молодший син Франц Ксавер (сам Вольфганг Амадей у Львові ніколи не був).
Однак, фестиваль LvivMozArt «живе і дихає» не лише творчістю Моцарта (а точніше – Моцартів), а й незмінно пропонує слухачам широкий вибір музичних і мистецьких подій: від оперного Гала-концерту до сучасної музики, дитячих подій до виконання української музики, авангардних постановок до театралізованих вуличних дійств, від презентацій книг до концертів народної музики.
Події, акценти і контексти підсумовано у щоденнику Третього фестивалю LvivMozArt, що тривав у 2019 році з 3 по 11 серпня.
День 1. Династія Моцартів, музика і література
Міжнародний симпозіум для науковців та Виставка у Палаці Потоцьких щорічно відбуваються у рамках фестивалю. Однак тематика цих подій щоразу різна: на LvivMozArt-2019 провідною темою було обрано поєднання музики і літератури. Вона стала наскрізною для багатьох концертних програм (про що не раз згадаємо згодом). А от в контексті симпозіуму, а точніше – Музично-літературного салону, та Виставки розкриття тематики поєднання музики і літератури отримало кілька вирішень:
«Літературна» творчість Моцартів – їхні трактати, листи, щоденники;
Жанр пісні в творчості Моцартів – до текстів яких поетів зверталися композитори, створюючи свої вокальні твори;
Творчість австрійського письменника Йозефа Рота, адже цього року припадає подвійний ювілей письменника – 125 років від дня народження (а народився він у Бродах на Львівщині) та 80 років після смерті.
Виставка. Фотокопії та прижеттєві видання пісень Моцартів.
Чому прізвище Моцарт тут постійно вживається в множині? Річ у тім, що Моцартів-композиторів й музикантів було троє: Леопольд Моцарт, його славетний син Вольфганг Амадей , молодший син Вольфганга Амадея (внук Леопольда) Франц Ксавер. Зазвичай, прізвище Моцарт знаємо завдяки всесвітній славі композитора Вольфганга Амадея. Львів’яни вже добре встигли познайомитися, зокрема, завдяки фестивалю LvivMozArt, з постаттю і творчістю його молодшого сина Франца Ксавера, який на початку ХІХ століття тривалий час мешкав у Львові. А от з постаттю Леопольда, 300 років від дня народження якого виповнюється цього року, відвідувачів щонайкраще познайомила Виставка «Династія Моцартів: музика і література» у рамках фестивалю.
Саме до ювілейної дати Леопольда Моцарта велика експозиція була влаштовна у Зальцбурзі, і завдяки сприянню фундації Моцартеум (організації, що займається збереженням та дослідженням спадщини Моцарта) частину експонатів виставки привезли до Львова.
Яке насправді значення постаті Леопольда Моцарта в історії музики? По-перше, він був першим Моцартом-композитором і музикантом, засновником музичної династії, адже сам Леопольд походив із родини палітурника. По-друге, на час народження його славетного сина, Леопольд здійснив блискучу кар’єру скрипаля і педагога, а у 1756 році видав трактат «Фундаментальна школа скрипкової гри», що став одним із найважливіших посібників зі скрипкового виконавства того часу, а для сучасних дослідників – джерелом розуміння музики доби класицизму.
Виставка. Леопольд Моцарт «Фундаментальна школа скрипкової гри».
Цю працю Леопольда Моцарта, численні її переклади (а трактат за життя Леопольда перевидавався багатьма європейськими мовами) можна було оглянути на виставці, таким чином поглибити знання і розуміння, у якій саме родині всесвітньому генію Вольфгангу Амадею пощастило народитися.
Представлені були також фотокопії щоденника Франца Ксавера Моцарта, що його він вів під час тривалих гастролей Європою, покинувши майже на три роки вже «рідний» для нього Львів.
Повертаючись до тематики фестивалю «Музика і література», на Виставці були також представлені фотокопії та прижиттєві видання пісень Моцартів (Леопольда, Вольфганга Амадея та Франца Ксавера), а їхні поетичні вподобання (адже обраний текст для пісні чи Кантати – це теж віддзеркалення літературних смаків композиторів) були окреслені у виступах доповідачів Симпозіуму – директора бібліотеки «Товариства друзів музики» у Відні доктора Отто Біби та наукового співробітника фундації Моцартеум у Зальцбурзі Йоанни Ґеанти. Вперше до Львова, спеціально на Симпозіум прибув багатолітній директор Німецького Моцартівського товариства професор Фрідріх Брусняк, доповідачами також були науковці і літератори з Польщі та України – Йоанна Субель (Вроцлав), Любов Кияновська (Львів), Лідія Мельник (Львів – Інсбрук), Аделіна Єфіменко (Львів – Мюнхен), Юрко Прохасько (Львів), Мирослава Новакович (Львів), Ірина Драч (Харків), Марина Черкашина-Губаренко (Київ). І хоч наукові симпозіуми не стають центром уваги широкої аудиторії фестивалю LvivMozArt, щороку тут виступають визначні музикознавці Європи, і це рідкісна нагода для українських колег поспілкуватися з ними.
День 2. Під знаком Йозефа Рота
Звернення до творчості австрійського письменника Йозефа Рота на фестивалі LvivMozArt, яке розпочав першого дня на Музично-літературному салоні своїм есе Юрко Прохасько, отримало найяскравіше втілення на концертах 2-го та 3-го дня фестивалю.
Концерт пам'яті Йозефа Рота. Сцена біля руїн синагоги.
Чому музичний фестиваль звернувся до постаті цього письменника? Назвемо бодай три причини: по-перше, вже згаданий подвійний ювілей письменника – 125 років від народження і 80 років після смерті; по-друге, місце його народження – містечко Броди на Львівщині, де і був влаштоваий найбільш масштабний концерт фестивалю LvivMozArt цього року; по-третє, 2019-ий – це рік української культури в Австрії: Йозеф Рот вважається австрійським письменником, хоч народився на Львівщині в єврейській родині, отже фестиваль таким чином «відповів взаємністю», акцентуючи на важливій для австрійської культури постаті і підкреслюючи разом з тим міжкультурні зв’язки.
«Концерт пам’яті Йозефа Рота» відбувся у Бродах на спеціально збудованій сцені біля руїн синагоги. До цієї синагоги свого часу з родиною приходив Йозеф Рот у ранньому віці. Унікальний задум – вперше провести масштабний концерт пам’яті Йозефа Рота у його рідному місті – отримав широкий розголос у колі дипломатів, австрійської преси, критиків, які спеціально прибули на цю подію.
Важлива деталь: містечко Броди є також рідним містом для засновниці й ініціаторки фестивалю LvivMozArt, диригентки зі світовим іменем Оксани Линів. Здійснення такого великого задуму – це також її данина рідному місту. Не дарма концерт розпочинався «музичним сюрпризом», а саме солоспівом «Родимий краю» галицького композитора Віктора Матюка у виконанні хору «Боян», яким керував батько Оксани – Ярослав Линів. Проводячи паралель з Моцартами, зауважимо, що часто відомі музиканти народжуються в музичних родинах, і атмосфера спільного музикування огортає їх зі самого дитинства.
Концерт пам'яті Йозефа Рота.
Під орудою самої Оксани Линів цього вечора прозвучали «Kyrie eleison» сучасної львівської композиторки Богдани Фроляк для хору та оркестру, дві пісні з супроводом симфонічного оркестру запрошеного скрипаля, вокаліста і композитора зі США Абраама Броді та масштабна Симфонія №3 «Кадіш» Леонарда Берстайна для читця, сопрано, хору та оркестру. Виконавцями виступили львівські колективи – Академічний симфонічний оркестр «INSO-Львів», Чоловіча хорова капела «Дударик» (керівник – Дмитро Кацал), а також зірки світової сцени – сопрано з Південно-Африканської Республіки Пумеза Мацікіза та швейцарська акторка Сунні Мелез.
Кілька акцентів цієї програми: по-перше, попри різноманітність жанрів – це сфера духовної музики (найяскравіше з обраних композицій втілена у творі Богдани Фроляк); по-друге, підкреслене звертання до традицій, трагедії та історії єврейського народу (кадіш – це єврейська молитва; автор Симфонії – славетний американський диригент і композитор Леонард Бернстайн був сином єврейських емігрантів з тепер українського міста Рівного; єврейські мотиви були використані і в мелодиці твору Абраама Броді), по-третє, у всіх цих творах рівноцінними і рівно важливими є музика і слово, що продовжує тематику фестивалю «Музика і література» не тільки у присвяті концерту письменнику Й. Роту, а й обраними композиціями для цього концерту.
Доки в Бродах тривав концерт, завершившись аж по опівночі, у Львові тим часом у Львівській національній філармонії відбувався концерт «Перша скрипка». Програма його була на противагу – камерна (твори суто для скрипки і фортепіано), однак задум – не менш амбіційний, адже цього вечора на одній сцені виступали молоді українські скрипалі та піаністи, які прославляють Україну своїми перемогами на найпрестижніших міжнародних конкурсах. Почути їх на одній сцені – вже велика удача для українського слухача, і приємно, що попри складність програми і значну тривалість концерту, в залі був аншлаг. Організатором концерту виступив український фонд Vere Music Fund, який надає гранти та стипендії молодим музикантам для участі в міжнародних конкурсах та майстер-класах.
Перша скрипка. Єва Рабчевська і Данило Саєнко.
Розгорнуту рецензію на концерт Z вже публікував. Додам лише, що обрана програма – Скрипкові сонати Прокоф’єва, Форе, Равеля, Пуленка – це не просто віртуозні композиції, це твори які потребують неабиякої витримки та ґрунтовного підходу виконавця до інтерпретації. Тут музикант постає не тільки як майстер гри, він також розкриває драматургію, задум, часто – історію написання того чи іншого твору, стильові, соціально-політичні впливи та обставини, в яких перебував композитор. Такий підхід проявляється у партії не лише соліста, а насамперед у взаємодії двох музикантів – скрипаля та піаніста. На нашу думку, виконавців – скрипалів Юлію Ван, Романа Холматова, Василя Заціху, Єву Рабчевську, Дмитра Удовиченка, піаністів Артема Ясинського, Романа Лопатинского та Данила Саєнка вирізняє на міжнародних сценах не лише їх віртуозність, а й глибина думки; як от після виконання Другої сонати Сергія Прокоф’єва скрипалькою Євою Рабчевською (наймолодшої Лауреатки Конкурсу Королеви Єлизавети у Бельгії) у фортепіанному супроводі Данила Саєнка була така рідкісна кількасекундна пауза після закінчення твору – ознака не простого здивування, а бажання ще трохи побути в тиші, осягнути щойно «сказане».
Окремо відзначимо дует вундеркіндів – Маргариту (8 років, скрипка) та Єлизавету (12 років, фортепіано) Почебут, які виконали віртуозний твір Сарасате «Циганські наспіви». Слідкуємо за новинами та іменами цих талановитих дівчат, у них є всі задатки, щоб, як їх старші колеги, прославляти Україну у всьому світі.
День 3. Тексти Рота та (його) «Йов»
Йозеф Рот – автор романів «Марш Радецького», «Гробівець капуцинів», «Йов» та інших, увійшов в історію ще й численними журналістськими текстами – фейлетонами, есе, репортажами, які він створював для різних видань, об’їздивши чимало європейських країн. Захопившись його розповідями про країни, культуру, звичаї, музику, людей, українські перекладачки Олеся Яремчук та Христина Назаркевич готують до друку книгу «Міста і люди» з текстами Йозефа Рота. В контексті багатьох, насамперед, музичних подій фестивалю LvivMozArt, присвячених Й. Роту, було цікаво почути і дізнатися про різноманітні грані його творчості, які хвилюють, цікавлять, об’єднують українських літераторів, перекладачів, редакторів навколо цієї постаті.
Тріо Австрійської Народної музики.
Ідучи на головний концерт цього дня до Трамвайного депо, не можливо було не зупинитися біля входу до Ратуші, щоб послухати просто неба колектив, що прибув на фестиваль із Австрії. Народна музика з гірського регіону країни – Штирії звучала у колоритному виконанні австрійського тріо музикантів на цимбалах, гармоніці та контрабасі. Цей open-air виступ, що привернув увагу туристів та вуличних перехожих, продовжив традицію фестивалю безкоштовних концертів та перформансів на вулицях Львова.
Ще однією найбільш незвичною, але постійною локацією фестивалю є Трамвайне депо, на початку вул. Сахарова. Тут відбуваються найбільш незвичні, експериментальні виступи, перформанси, оперні постановки.
Опера-реквієм IYOV.
Однією із найбільш очікуваних подій фестивалю була опера-реквієм «IYOV» від українського проекту «Nova Оpera» − режисера Влада Троїцького та композиторів Романа Григоріва та Іллі Разумейка. Опера «IYOV» торік ввійшла до переліку 10 кращих сучасних опер світу, і львівські слухачі мали вперше можливість оцінити, чому вона здобула таке визнання. Через нашарування біблійної історії про Йова, звернення до роману «Йов» Йозефа Рота та структури такого музично-духовно-ритуального жанру як Реквієм; через мінімум виконавських засобів (голос – хор – віолончель – «підготовлене» фортепіано (у якому різні предмети, підкладені під струни, змінюють барву тембру) та ударні) і максимальну взаємодію виконавців між собою та з глядачем; через використання музичного матеріалу з різних епох та століть – від просвітленої, мінімалістичної Lacrimosa до рок-музики чи то рок-опери в Credo, окрім того – госпел, бітбокс, прозора хорова вертикаль та суцільна імпровізація; через вражаючий візуальний ряд та сценографію; через режисуру – розповідь цієї музичної історії від кількох персонажів, з кількох світів – небесного та земного, лінією перетину яких наче слугує рояль… Ось чому за проектами «Nova Оpera» варто стежити, відвідувати і не переставати дивуватися їх творчості, здійсненій в Україні (нещодавно відбулася прем’єра опери “GAZ”, яка «трансформує» виставу Леся Курбаса в Київському театрі «Березіль»).
День 4. Перший підсумок: Моцарти, музика пам’яті
Четвертий день фестивалю LvivMozArt повернув слухачів до тематики і присвяти фестивалю, а саме до творчості Моцартів. На концерті-лекції «Моцарт. Зв’язок поколінь» у виконанні українських музикантів – скрипалів Андрія Мурзи та Леоніда Дацюка, піаністки Дарії Атаманенко прозвучали скрипкові твори усіх трьох представників музичної династії (Дует для 2-ох скрипок Леопольда Моцарта та дві Скрипкові сонати Вольфганга Амадея та Франца Ксавера). Музичній частині цього вечора передувала лекція директора відділу досліджень Фундації Моцартеум, доктора Ульріха Ляйсінґера. Він дуже детально розповів про діяльність Леопольда Моцарта як музиканта та його трактат «Фундаментальна школа скрипкової гри».
Після концерту-лекції «Моцарт. Зв’язок поколінь». Зліва направо: Андрій Мурза (скрипка), проф. Ульріх Ляйсінгер, Дарія Атаманенко (фортепіано), Леонід Дацюк (скрипка), Габрієла Рамзауер (директорка Фундації Моцартеум).
Дві інші події цього дня також не виходили за рамки камерної музики.
У Дзеркальному залі Львівської національної опери відбувся концерт «2+2» з творів для фортепіано в 4 руки. Виконавцями стали подружжя піаністів – Катерина Тітова (українська піаністка, яка вже тривалий час живе у Німеччині) та Едгар Вірсоцкі (Білорусь – Німеччина). Програма їхнього концерту охоплювала твори Е. Гріга, С. Рахманінова, К. Дебюссі, А. П’яцолли, турецького композитора Ф. Сейї, була приємною для сприйняття і очікувано зібрала повний зал.
Концерт «2+2».
Майже паралельно відбувався концерт «Соколов і друзі» у Будинку камерної та органної музики. І це була кардинально інша атмосфера, адже твори, що звучали у лункій акустиці цього залу, сповіщали про трагедію їхніх авторів – чеського піаніста і композитора єврейського походження Ервіна Шульгофа, який загинув у нацистському концтаборі, та Дмитра Шостаковича, який постійно зазнавав утисків та переслідування з боку радянської влади. Зокрема, його знаменитий Струнний квартет №8 з присвятою «жертвам фашизму і війни», дослідники (на основі листів композитора та спогадів сучасників) вважають реквіємом композитора самому собі, через цитування багатьох власних творів і «зашифрування» Шостаковичем в музиці своїх ініціалів.
Концерт «Соколов і друзі».
Український всесвітньовідомий скрипаль Валерій Соколов був автором задуму цього концерту. На ньому він жодного разу не виступив у ролі соліста-віртуоза, виконуючи усі твори в рамках ансамблів, де кожна партія рівнозначна – чи то в Дуеті для скрипки та віолончелі, струнному Секстеті Шульгофа, Струнному квартеті Шостаковича. «Друзями» по сцені Валерія Соколова в цей вечір стали Софія Грабовська, Максим Грінченко (скрипка), Зенон Дашак (альт), Олексій Шадрін та Артем Полуденний (віолончель). Таким чином цей камерний концерт, звуки і відголос якого публіка слухала часто затамовуючи подих, продовжив і завершив серію «пам’ятних концертів», що стали важливими подіями цьогорічного фестивалю LvivMozArt.
Фото: із офіційного сайту фестивалю LvivMozArt
20.08.2019