В Івано-Франківську відбувся 13-й міжнародний фестиваль MitOst, що має назву однойменної громадської організації, яка сприяє культурному та мовному обміну в країнах Центральної, Східної і Південно-Східної Європи, Середньої Азії та Південного Кавказу. Франківськ обрали, бо саме тут нині перебуває чимало переселенців з буремного українського Сходу, а мирне і розмірене життя галицького міста може стати відображенням того, як належить знову повертатись до миру, співіснування культур і толерантності в усій Україні.  

Івано-Франківська міська рада стала лідером цьогорічного рейтинґу відкритості, який ось уже три роки поспіль визначає громадянська мережа ОПОРА. Зазначимо, що у 2015 році всі міські ради України стали більш відкритими у співпраці з громадянами та публічнішими в поширенні інформації. Однак жодна з них не може похвалитись званням справді відкритої. Для цього їй треба було б набрати 81% в індексі публічності, а навіть Франківська міська рада набрала лише 71%.

 

Висування Андрія Садового майже вбило інтриґу на виборах міського голови Львова. Хіба що когось цікавить, чи оберуть чинного міського голову в першому турі, чи знадобиться два. А щодо львівської міської ради, то головне питання залишається незмінним — чи вдасться Садовому створити лояльну до нього більшість, чи міськрада й надалі залишатиметься форпостом опозиції до міського голови.   Знимка Alex Kovalchuk   Один тур чи два?

Попри те, що до місцевих виборчкомів партії ще не подали документів потенційних кандидатів, які боротимуться за посади голів міст, селищ та сіл, передвиборча війна іде на повну. Тернопіль — не виняток.    

Зі стартом виборчої кампанії у місцеві ради всіх рівнів політичну мапу Івано-Франківщини поряд із всеукраїнськими «старими» й тими, що вже пройшли одні вибори, брендами заповнюють і нові політичні сили: УКРОП, «Народний контроль», «Наш край», «Авто-Майдан», Українська галицька партія, «Громада і Закон». Чи мають вони шанс зайняти своє місце у владі — 25 жовтня вирішить виборець, а от про те, як політики цього виборця схиляють на свій бік, поговоримо вже.  

Без дому, без роботи, без підтримки друзів і родини. В такому становищі серед нас тепер є багато людей. Ці люди — переселенці. І суто теоретично вони викликають співчуття та бажання допомогти. А практично — роздратування, злість, подеколи навіть страх. Вони — інакші, й інакші не завжди так, як нам пасує. І що маємо робити з такими своїми емоціями: працювати над собою чи спробувати змінити тих, хто рятується у нас від війни або потужного соціального тиску?

Пора молитися на дощ. Аномально посушливим у Галичині видалося це літо й початок осені. Катастрофічно обміліли річки. Аграрії не можуть розпочати посів озимих. В деяких селах немає жодної криниці з водою – пощастило лише тим, хто пробурив собі незвичайно глибоку свердловину. Невпинно падає рівень у водосховищах і є реальна небезпека виникнення проблем із водопостачанням міст.

Вже майже два місяці на Святоюрській горі стоїть пам'ятник митрополиту Андрею Шептицькому. І стільки само часу площа довкола чекає на завершення реконструкції. Як вже писав «Z», у міській раді хочуть встигнути з будівництвом нової дороги попри стіни Львівської  Політехніки до кінця жовтня. Щоправда, досі немає порозуміння між владою та громадськими активістами, чи потрібна ця дорога.

​ У Бучачі, в монастирі Воздвиження Чесного Хреста Господнього, мешкає монах-василіянин Доротей Шимчій. З-під його пера побачили світ десятки книг, а з вуст вийшли тисячі проповідей. Сьогодні, 16 вересня 2015 року, йому виповнилося 100 років.