Вибори в Галичині скінчилися. Після вчорашнього голосування у другій турі бурмистерських виборів нині вже маємо цілком укомплектовану владу. У Львові третю поспіль каденцію керуватиме Андрій Садовий. В Івано-Франківську посада бурмистра потрапила до представника ВО «Свобода» Руслана Марцінківа. Тернопіль, нагадаємо, вирішив, хто буде міським головою, ще 25 жовтня — там цю посаду й далі обійматиме ще один «свободівець» Сергій Надал.
ЛЬВІВ: Ера «Самопомочі»
Чинний міський голова Львова Андрій Садовий пішов на рекорд — йому вдалося втретє поспіль перемогти на виборах. За попередніми даними Львівської міської виборчої комісії, чинний міський голова Львова здобув 61,06% голосів, тимчасом як його конкурент Руслан Кошулинський завоював підтримку 36,9% виборців, які прийшли на дільниці. До речі, явка була сподівано нижчою, ніж у першому турі, — на дільниці прийшли майже 39% мешканців Львова, які мають право голосу.
Два проміжні тижні між першим а другим туром виборів міського голови Львова перетворилися на суцільні сварки в реальному світі та соцмережах, накликання семи кар єгипетських за «неправильний» вибір і потік не надто дозволених прийомів аґітації та контраґітації. Обидві сторони підкреслили, що такого потоку чорного піару та бруду вони ще не бачили у своїй політичній кар'єрі, і водночас натякали, що все це справа рук конкурентів.
Зрештою, хіба геть далека від політики людина не могла передбачити, що в другому турі кандидатам буде не до лицарських реверансів, бо відступати не було куди. Андрію Садовому для перемоги 25 жовтня забракло зовсім трохи, і тепер він разом з командою мусив довести, що понад 49% голосів виборців не були примхою випадку.
Натомість Руслан Кошулинський розумів, що голоси виборців за інших кандидатів не перейдуть до нього автоматично. З одного боку, він мав надію на протестний електорат, який не хотів у другому турі голосувати за Садового, але потребував ще й голосів іншої категорії — виборців, які не хотіли голосувати ні за нього, ні за чинного мера. Це завдання вдалося виконати лише частково — частина тих, хто був проти чинного мера, поповнили лави підневільних прихильників Кошулинського, але притягнути другу частину виборців масово так і не вдалося. З іншого боку, аґресивна кампанія кандидата від «Свободи» реально мотивувала і штаб Садового, який мусив докладати зусиль для втримання результату. Різниця у понад 35% після першого туру насправді не допомагала, бо треба було тримати виборця в тонусі й апелювати до того, що результат першого туру треба захистити, а отже, кожен голос важливий і на вибори треба прийти. І львів'яни прийшли.
Кошулинський може тішитися з того, що в другому турі за нього проголосували 83,5 тисячі виборців, що у понад два рази більше, аніж у першому турі. Однак цього виявилося замало, бо навіть за набагато меншої фреквенції виборців учора Андрій Садовий практично зберіг свій показник з першого туру — 138 тисяч голосів проти 141 тисячі від 25 жовтня.
Золотий ключик
Очевидно, що завдання для Садового було легшим, але не можна заперечувати, що певна тривога таки охопила Андрія Івановича та його команду. Тим паче, що паралельно на Печерських пагорбах розгорталася геть не іграшкова боротьба за голосування за законопроекти, необхідні для отримання безвізового режиму. Садовий тримав паузу і витримав. Свідченням цього є, як він стверджує, несподівана для нього самого підтримка від партії президента, деякі представники якої не лінувалися за кожної нагоди згадати мера Львова незлим і нетихим словом. Джерела пояснюють таку зміну курсу президентської команди тим, що в парламенті почала утворюватися нова опозиційна група — «Батьківщина», Радикальна партія, мажоритарники від «Свободи», — і це ставило під сумнів не лише ефективність роботи парламентської коаліції, а й саме її існування. Відтак у лідера «Самопомочі» вкотре виявився у руках золотий ключик, так необхідний президенту та прем'єру.
При тому на пряме запитання про ймовірну коаліцію з БПП у міській раді Садовий після оголошення результатів екзит-полу відповів, що наразі не провадив жодних перемовин, але вірить у світле майбутнє, як той знаменитий анімаційний коцур.
«У Львівській міській раді ми будемо всі працювати разом — тут немає ні "Опозиційного блоку", ні колишніх "реґіоналів", ні комуністів. Тому всі мають працювати разом. Я хочу показати цей приклад для України, бо українці вміють сваритися, битися, а от не вміють працювати разом», — наголосив міський голова Львова.
Водночас він звернувся до тих виборців, які голосували за його опонента. Ці люди прагнуть змін і він також хоче змін, сказав Садовий, відтак закликав спільно працювати над тим, щоби запропонувати Львову нові горизонти.
Цей заклик радше стосується не до Кошулинського, який тепер, найпевніше, стане депутатом Львівської облради, а до його однопартійців у Львівській міській раді. Немає певності, щоби пас від мера Львова був результативним — «Свобода» разом з «Батьківщиною» та, ймовірно, УКРОПом, намагатиметься виступати єдиними опозиційним фронтом, мимоволі штовхаючи Садового та Адамика до нового політичного мар'яжу у стінах Ратуші, а відтак і до співпраці в обласній раді. Як зауважив аналітик Громадянської мережі ОПОРА Олександр Неберикут, ці союзи у двох радах Львівщини виглядають цілком відповідними. Та якщо Садовому 10 багнетів «Солідарності» вистачить для формування більшості в раді, то на Винниченка дві партії на букву «С» змушені будуть шукати третього, а може, й більше партнерів.
ІВАНО-ФРАНКІВСЬК: Ера «Свободи»
Після дев'яти років керування містом Віктора Анушкевичюса в Івано-Франківську настає час «Свободи». Мером там обрали Руслана Марцінківа, віддавши йому перевагу перед колишнім мером Калуша від «Солідарності» Ігорем Насаликом.
Хоча після голосування 25 жовтня все було навпаки. Адже за результатами голосування у першому турі лідером був саме Ігор Насалик, за якого проголосували 27,5% або 23 тисячі 393 виборці, а Марцінків посів друге місце, здобувши 19 тисяч 850 голосів або ж 23,34% голосів. Третім несподівано для багатьох став один з фаворитів перегонів, гендиректор «Буковелю» Олександр Шевченко, за якого віддали голоси майже 20% франківців.
А сьогодні вночі міська виборча комісія порахувала 100% протоколів і виявилося, що за Марцінківа тепер проголосували 37 тисяч 714 виборців (56,47%), а за Ігоря Насалика — 29 тисяч 77 виборців (43,53%).
Майже дві тисячі бюлетенів визнано недійсними. І серед них, за даними місцевих ЗМІ, є справжні шедеври народної творчості: франківці голосували за Ляшка, за Арагорна, за Оришко і реґулярно проти всіх, при чому багато виборців не лінувалися домальовувати третю графу «Проти всіх» і ставити відповідну позначку. Інші писали, що гідних немає, і голосували за народ.
Ігор Насалик замовив свій екзит-пол і призначив на недільний вечір прес-конференцію. Однак журналісти так і не дочекалися спілкування з кандидатом та оголошення результатів. Представники штабу після години очікування повідомили медіям, що не бачать сенсу в оприлюдненні результатів свого екзит-полу, а їхній телефон на якийсь час перестав відповідати на дзвінки.
Потім Ігор Насалик через сторінку у мережі Фейсбук привітав Марцінківа. «Сподіваюсь, що вибір 15 листопада піде на користь місту, яке ми любимо. Я вітаю Руслана Марцінківа з перемогою і бажаю, щоб за час його праці міським головою були виконані всі ті реформи і впроваджені всі ті ініціативи, яких потребує і на яких наполягає громада. Щоб за цей час Івано-Франківськ став більше, ніж містом».
Подарунок на день народження
Декотрі мешканці Івано-Франківська жартують, що голосування 15 листопада стало найкращим подарунком Руслан Марцінківу на майбутній день народження — 22 листопада новому бурмистрові виповниться 36 років.
За офіційними даними, Руслан Марцінків народився у місті Бобровиця на Чернігівщині в родині лікарів. Натомість вищу освіту здобув в Івано-Франківському університеті нафти і газу за фахом інженер-економіст. Але на посаду міського голови балотувався як керівник громадської організації «Центр розвитку міста».
Не можна сказати, що новий бурмистер не має управлінського досвіду, хоча, окрім роботи за спеціальністю, він також два роки очолював дитячо-юнацький пластовий центр Івано-Франківська. Але вже від липня 2005 року став помічником заступника міського голови Івано-Франківська, потім був обраний депутатом до обласної ради і чотири роки очолював молодіжно-спортивну комісію.
Реальний кар'єрний стрибок Руслана Марцінківа почався після місцевих виборів 2010 року, коли його обрали секретарем Івано-Франківської міської ради. А за два роки він став народним депутатом України за партійним списком «Свободи».
Перед цьогорічною кампанією заявляв, що своїм головним опонентом на виборах бачить олігарха, однак так і не назвав його прізвища, хоча і Шевченка, і Насалика можна було сміливо зарахувати до цієї категорії.
Під час кампанії він оприлюднив власний план розвитку міста до 2020 року, який має зробити Івано-Франківськ «містом для життя».
Уночі після виборів Марцінків заявив, що виборці розчаровані і це видно з того, що вони не хочуть ходити на вибори. «Люди розчарувалися у владі, у відсутності реформ. Тому більше не хочуть ходити на вибори. І тепер потрібно цю довіру повертати. Дати можливість відчути людям, що вони вирішують, що саме їх голос важливий», — вважає новий міський голова Івано-Франківська.
Обрання Марцінківа стало ще однією цеглинкою до зміцнення позицій ВО «Свобода» в Івано-Франківську. Адже на виборах до міськради ця партія здобула найбільше мандатів — 14 із 42.
16.11.2015