«Ну скільки можна обирати тих самих!» — розпачливо коментують результати місцевих виборів ті, хто не задоволений сучасним станом справ у своїх містах та селах й вважають, що владу треба міняти. Справді, протягом усього минулого тижня стрічки новин густо повідомляли про переобрання на повторний термін голів багатьох населених пунктів. «Z» зробив підрахунок на Львівщині, й виявилося, що кількість повторно обраних справді критична. Із 62 міст та селищ, у яких вже офіційно зафіксовані результати (загалом 74), 42 (!) залишаються під старим керівництвом. Буде і 43-тє, оскільки всі шанси залишитися на посаді після другого туру виборів має й міський голова обласного центру Андрій Садовий.
З погляду простої людської психології такий результат пояснити не важко. Зміни — це щоразу певний ризик, і на цей ризик треба мати сміливість зважитися. «Аби не гірше» — такий основний принцип, який спонукає людей до консервування ситуації. Керуватися цим принципом змушують два фактори — вік (що старша людина, то менше бажання щось міняти) і стан тривоги. Щодо віку, то найбільш ризикована й активна у своїй готовості до змін частина громад — молодь — з цих виборів зрезиґнувала. «Консерватори» опинилися у більшості. А про рівень тривожності в умовах економічної нестабільності та війни все зрозуміло і без додаткових пояснень.
Утім мають своє бачення причин «феномену чинних» й політологи. «Те, що старі голови міст і селищ у більшості залишилися на своїх посадах, пов'язане з відсутністю політичного процесу та політичного суспільства в Україні. Тобто реально політичні відносини є способом артикуляції якоїсь зовнішньої політичної рамки, в яку, на превеликий на жаль, не вміщається контекст, в якому політика, політичні вибори та політичні альтернативи є виразом реального життя, реальних місцевих відносин», — коментує нам ситуацію завідувач відділу соціологічної антропології Інституту народознавства НАНУ Ігор Марков. Його погляд подамо детальніше трохи далі. А зараз погляньмо на результати виборів міських та селищних голів Львівщини зблизька.
Старий кінь борозни не псує
Рекорд тривалості перебування на посаді маємо у Стрию, де чинний міський голова Роман Шрамов'ят набрав понад 49% голосів і суттєво випередив усіх інших претендентів. Для нього це буде вже третій бурмистерський термін — Роман Шрамов'ят керує містом близько двох десятків років.
Також залишається на посаді, але вже у ранзі повноважного голови Борислава Ігор Яворський, який ішов на вибори від партії «Самопопоміч». За нього проголосували майже 26% виборців міста.
На другий термін переобрала чинного міського голову громада Новояворівська. За кандидатуру Василя Муравля було віддано найбільше голосів виборців з-поміж 11 претендентів.
Протягом наступних чотирьох років чинні бурмистри керуватимуть у Жовкві, Бродах, Буську, Золочеві.
Жовківчани обрали на другу поспіль і третю загалом каденцію Петра Вихопня, який за відгуками місцевих мешканців реально взявся наповнювати міську скарбницю.
Мешканці Буська також віддали перевагу чинному міському голові, кандидатові від ВО «Батьківщина» Ростиславові Сліпцю.
Бурмистер Золочева Ігор Гриньків теж далі працюватиме на посаді. Кілька років тому він став знаменитим після того, як першим в області перевів усі бюджетні установи з газу на альтернативні види палива.
А бурмистер Бродів Анатолій Белей показав переконливий результат на виборах, отримавши підтримку 87% виборців.
Крім того, збережуть бурмистерські посади посади Володимир Левко в Жидачеві, Олег Коцовський в Ходорові та Ярослав Ройко у Великих Мостах на Сокальщині.
Натомість на рівні селищ, а більшість із них у процесі децентралізації вже незабаром стануть центрами нових громад, посади зберегли чинні керівники. З-поміж 25 селищ, дані щодо яких вже є на сайті ЦВК, лише у п'яти місцевостях обрали нових голів, а решта керівників залишаються на нову каденцію.
Нові люди у владі
Нового голову обрали у Дрогобичі. Ним став військовий медик Тарас Кучма, який випередив кандидата від «Свободи» Олега Хруща. Але досі в місті панувало певне безвладдя, до якого спричинилася дочасна відставка попереднього міського голови Олексія Радзієвського.
Бажання змін перемогло обачність в головах виборців Трускавця. Чинний міський голова Руслан Козир посів на виборах аж третє місце. Відтепер містом керуватиме висуванць «Самопомочі», медик за фахом Андрій Кульчинський.
Матиме нового бурмистра Самбір — замість Тараса Копиляка на чолі міста наступні чотири роки буде кандидат від партії «Воля», викладач місцевого технікуму економіки та інформатики Юрій Гамар.
На виборах у Яворові з-поміж 10 кандидатів лідерує секретар міської ради Павло Бакунець, який практично головував у місті після смерті у грудні минулого року міського голови Степана Венгерака.
Ще одним секретарем, який став бурмистром, є лідер перегонів у Рава-Руській. За даними місцевих ЗМІ, кандидат від ВО «Свобода» Микола Зінько переміг конкурентів.
Нових голів матимуть й шахтарські міста Львівщини. У Червонограді екс-заступник міського голови Андрій Залівський здолав Ігоря Чудійовича, який обіймав цю посаду від 2002 року. А в Сокалі замість чинного очільника міста, Богдана Зарічного, також керуватиме його заступник Вадим Кондратюк, який після мобілізації у травні минулого року служив снайпером в зоні АТО.
Замість ще одного бурмистра-старожила Миколи Савки в Городку керуватиме самовисуванець Роман Кущак.
Натомість у Старому Самборі міським головою обрали висуванця УРП Ігоря Трухима, який на момент реєстрації кандидатом був тимчасово непрацюючим.
Нового голову матимуть й прильвівські Винники. Замість Сергія Уварова, навколо якого останнім часом не вщухали розмаїті скандали, керуватиме містом Володимир Квурт, який не так давно обіймав посаду секретаря Львівської міської ради.
Скандалом супроводжувалися вибори міського голови Сколе. ВО «Свобода» в суді вимагає визнати вибори міського голови недійсними, оскільки в бюлетенях комісія припустилася вагомої помилки — там виявилися два кандидати на цю посаду від ВО «Свобода». Попри те міська виборча комісія вирішила проводити голосування, лідером якого став чинний керівник міста Володимир Москаль.
Партії contra самовисування
З дев'яти міст обласного значення на Львівщині результат виборів відомий у восьми. У Львові другий тур виборів міського голови призначено на 15 листопада.
Три кандидати у бурмистри були самовисуванцями і перемогли. Це Роман Шрамов'ят у Стрию, Андрій Залівський у Червонограді та Андрій Мелешко у Новому Роздолі. В останньому випадку склалася трохи дивна ситуація: кандидат є членом БПП «Солідарність», однак на вибори партія його не висувала. Натомість діаметрально протилежна ситуація у Моршині — безпартійний кандидат Руслан Ільницький став висуванцем президентської партії і переміг.
«Свого» бурмистра отримала партія «Воля», передбачливо висунувши на посаду міського голови Самбора безпартійного Юрія Гамара. «Народний контроль» не помилився з Тарасом Кучмою у Дрогобичі.
Двох міських голів провела «Самопоміч» — Ігоря Яворського в Бориславі та Андрія Кульчинського в сусідньому Трускавці. Якщо Андрій Садовий втримає у другому турі перевагу над Русланом Кошулинським, то ця партія матиме першість за кількістю бурмистерських крісел у великих містах Львівської області.
Та все ж серед новообраних бурмистрів найбільше самовисуванців. З-поміж 21 переможця, внесеного на цей час у базу ЦВК, 10 у виборчій кампанії покладалися на власну харизму, а не на партійний авторитет.
Одначе не можна твердити, що партії геть не мають популярності серед виборців. Наприклад, три політичні сили дістали по два бурмистри в містах області. Зокрема, в Буську та Стебнику місцеві громади обрали міських голів від ВО «Батьківщина». ВО «Свобода» також може похвалитися двома бурмистрами — в Дублянах та Раві-Руській. У Миколаєві і Великих Мостах перемогли кандидати від НРУ.
Натомість у Глинянах керуватиме міський голова від УКРОПу, у Кам'янці-бузькій — від «Громадянської позиції», у Старому Самборі — представник Української республіканської партії, в сусідній Турці — кандидат від партії «Воля». Матиме мера й БПП «Солідарність» — як вже зазначалося, «президентський» кандидат переміг у Винниках.
Приблизно така сама ситуація і серед селищних голів. Серед 27 селищ, дані щодо яких вже зафіксовані на рівні ЦВК, лише один переможець був партійним кандидатом від «Громадянської позиції» — у Новому Яричеві. Всі решта йшли на вибори самовисуванцями.
КОМЕНТАР
Завідувач відділу соціологічної антропології Інституту народознавства НАН України
Ігор МАРКОВ:
Політичні відносини на рівні місцевого самоврядування відсутні
«Те, що старі голови міст і селищ у більшості залишилися на своїх посадах, пов'язане з відсутністю політичного процесу та політичного суспільства в Україні. Тобто реально політичні відносини є способом артикуляції якоїсь зовнішньої політичної рамки, в яку, на превеликий на жаль, не вміщається контекст, в якому політика, політичні вибори та політичні альтернативи є виразом реального життя, реальних місцевих відносин.
І, власне, вибори повинні їх поправити. Цього, на жаль, не відбувається. Якщо ви стежили за виборчою кампанією, то могли помітити, що фактично ця виборча кампанія, як сказав один київський професор, була безсенсовною в сенсі того, на що вона була спрямована. Це були місцеві вибори, але на цих виборах майже ніде не відбувалося якихось дискусій щодо того, в який спосіб мають розв'язувати найбільші місцеві проблеми. Навіть не було озвучення переліку цих місцевих проблем та їх черговості, які могли би бути узагальнені на державному рівні політичними партіями.
Тобто ці проблеми не артикулювалися ані знизу, у вигляді їх переліку та постановки найбільш гострих питань, які потребують структурно-системних змін, ані на рівні політичних партій, які би у такий спосіб намагалися завоювати електорат. Йшлося виключно про якісь загальні гасла на кшталт контрактної армії, недопущення незаконного ухвалення Конституції, проти політичних репресій і тд.
Обрання всіх старих на керівні посади в місцевих радах засвідчує кричущий факт відсутності політичних відносин на місцевому рівні, тобто місцевої самоорганізації та постановки місцевих проблем з рівня щоденних відносин людей на рівень управлінських рішень. І цей зв'язок мав би здійснюватися через політичні партії та участь громадян у місцевому самоврядуванні та впроваджуватися на виборах. Тому проблема відсутності реальних політичних відносин на рівні місцевого самоврядування, громадянського суспільства, на рівні міста та сіл є найбільшою проблемою української політики, про яку ніхто не говорить і яка найбільше була помітна на цих виборах, бо у багатьох випадках або не було альтернативи, відтак вибирали тих, котрі при владі уже по три–чотири каденції, або вибирали нові бренди, які не мали жодного відношення до місцевої політики чи лідерів, про яких ніхто не знав, які ніде ні про що не дискутували, не проходили ніяких праймеріз на місцевому рівні. Вони просто проходили в контексті загальнопартійних гасел».
03.11.2015