15 листопада, тобто ледь більше як за тиждень часу, в двох найбільших містах Галичини — у Львові та Івано-Франківську — відбудуться другі тури виборів на посаду міського голови. У Тернополі, нагадаємо, в першому турі переміг «свободівець» і чинний бурмистер Сергій Надал. У Львові вибір постав між чинним міським головою Андрієм Садовим, який 25 жовтня отримав підтримку 49,16% містян, і представником ВО «Свобода» Русланом Кошулинським, результат якого 12,25%. У Франківську один з претендентів — теж представник ВО «Свобода» і теж Руслан, але Марцінків — отримав 23,34%. Інший — репрезентант Блоку Петра Порошенка Ігор Насалик з незначною стартовою форою щодо опонента, адже його результат 27,5%.
Напередодні «Z» збадав настрої у штабах, поцікавився тактикою провадження кампанії, проаналізував завдання, які ставлять собі на цей короткий відтинок часу кандидати, й загрози, яких їм варто остерігатися.
Львів: Садовий vs Кошулинський
106 тисяч 55 осіб — це на стільки більше львів'ян 25 жовтня віддали свій голос Андрію Садовому (його підтримали 141 тисяча 255 виборців), аніж його теперішньому візаві Руслану Кошулинському (підтримали 35 тисяч 200 виборців). Різниця на користь чинного бурмистра аж надто переконлива, проте в його оточенні перед другим туром нервують. Натомість у міському осередку ВО «Свобода», де працює і штаб кандидата у міські голови Руслана Кошулинського, чистий спокій — кому-кому, а їм тут втрачати нема чого.
«Я візьму у другому турі 50% і один голос», — заявляє нам Руслан Кошулинський. Виявилося, що у нього є більше часу на розмову із «Z», аніж у керівника власного штабу. Але ця заява на самому початку нашої зустрічі виглядає як передвиборче кокетство. «Може, вам нагадати розподіл голосів під час голосування 25 жовтня?» — питаємо ми. «Якби я не вірив і не сподівався на перемогу, то навіщо взагалі було б оце все починати», — відповідає Кошулинський. Більшість питань, які опускають його на землю реальності, кандидат називає некоректними. Ще одна його амбітна заява: «За мене проголосують у другому турі абсолютно всі ті, хто у першому турі голосував не за Садового». Які він має підстави стверджувати, що весь (!) електорат усіх (!) кандидатів-аутсайдерів автоматично перетече до нього, — невідомо. Каже, що це логічно, однак жодних досліджень думки львів'ян «Свобода» після 25 жовтня не робила.
«Я служу у війську. Взяв відпустку і проводив активну передвиборчу кампанію лише три тижні. Пройшов у другий тур. Отримав 12,25%. Це дуже добрий результат, якщо зважати, за який короткий час я його досягнув», — провадить далі Кошулинський. Утім не має він відповіді на питання, чого ВО «Свобода», яка у часі кампанії не була обмежена, пройшла у Львівську міську раду ще з меншим результатом — 9,5%. «Ну, так буває», — філософує він. Натомість мають на це питання ґрунтовнішу відповідь його штабісти. «Різниця між відсотками Кошулинського і "Свободи" в межах статистичної похибки (що має це поняття — як функція розміру вибірки і генеральної сукупності — з царини соціологічних досліджень до виборів, лишилось незрозумілим. — «Z») — менше трьох відсотків. Взагалі наш результат мав би бути значно кращим, бодай таким, як у Франківську (23,34% у кандидата на міського голову, 27,06% — ВО «Свобода» у міську раду. — «Z»). Але то все вина Садового. Відтоді як він мер, то присвоює собі всі позитиви, які відбуваються у місті, а всі неґативи скидає з себе на інших. І це не свідчить про його політичну вправність. Ні. Він є недоолігарх з купою медійних і фінансових ресурсів. Звідки ці ресурси у нього — питання до правоохоронних органів», — кажуть вони «Z».
Штаб Кошулинського — це, по суті, міська організація ВО «Свобода». Щоранку за адресою вул.Чайковського,17 збираються керівники районних осередків партії, прес-секретар, особа з посадою «відповідальний за медіа», юристи. Обговорюють поточний стан справ, планують дії кандидата, ухвалюють щодо кампанії тактичні рішення. Жодних залучених фахівців з PR тут немає. «Я на виборчих кампаніях зуби з'їв. Знаю, що і як робити, краще за інших», — пояснює Кошулинський. Цього тижня він виступав перед Громадською радою Львова. Туди приїхав на запрошення і Андрій Садовий. Після зустрічі ВО «Свобода» заявила, що то були дебати й перевагу здобув Руслан Кошулинський. Насправді назвати те дійство дебатами — велике перебільшення. Чинний бурмистер навіть не чув виступу опонента, бо приїхав до обласної держадміністрації (місце збору Громадської ради) із запізненням. Справжні ж дебати попереду, а якщо точно, то нині — о 19.30 півторагодинну дискусію між кандидатами на посаду міського голови Львова транслюватиме Перший національний канал.
У ВО «Свобода» знають, що в очній розмові Садовий зазвичай має перевагу, знає не тільки, що сказати, але і як, гарно тримається на публіці, добре виглядає у кадрі — тривалі тренінґи з відповідних вмінь дали результат. Але штаб Кошулинського тим всім не переймається. До дебатів кандидата не готують спеціально. «Руслан доросла людина. З досвідом. Він покаже себе достойно», — переконаний прес-секретар львівської «Свободи» Олесь.
«Я не кращий за Садового. І не гірший. Я — інакший. В мене інші підходи до управління. Інші принципи», — виголошує Кошулинський на наше пряме питання про те, чим його евентуальне бурмистерство буде кращим за бурмистерство Садового. З програмних речей, які презентує на зустрічах із виборцям, нам виділяє чотири пункти: «тарифний щит» (задіяти ресурс міста для зменшення тарифного навантаження на громадян); залучення серйозних інвестицій, через поліпшення інвестиційного клімату; убезпечення львів'ян від криміналу, через співпрацю міської влади з правоохоронцями; долання корупційних схем, через прозорість ухвалення рішень.
Щодо кампанії опонента між першим і другим турами виборів «свободівці» встеклі. Вважають дії команди Садового нечесними і непорядними, окреслюючи їх словом «чорнуха». «Лиють бруд на Руслана», — кажуть штабісти від «Свободи». «Побачили, що партія наша набрала менше відсотків у міську раду, ніж я , і тепер "прив'язують" мене до партії», — каже сам Кошулинський. Йдеться тут насамперед про свіжий випуск газети «Самопоміч». Опублікований у ній матеріал місить відомості з відкритих джерел, які свідчать про зв'язок «Свободи» і Кошулинського безпосередньо з конкретними представниками кримінального світу. Висловлено в газеті також припущення щодо кадрових призначень, які у львівському маґістраті зробить Кошулинський-бурмистер. Ексцентрична пані Фаріон, Ігор Кривецький, Володимир Дідух, Олег Махніцький, Андріян Гутник та Олег Тягнибок — ці люди, згідно з публікацєю в «Самопомочі», впливають на Кошулинського і, треба розуміти, саме вони в разі перемоги цього кандидата керуватимуть містом.
«Чому це "чорнуха"? В газеті просто розповідається про кандидата те, що він сам про себе розповідати не хоче. Всі наведені в газеті "Самопоміч" відомості узяті з відкритих джерел. Ніщо із опублікованого нами не є брехнею. Найбільше "свободівців" обурило згадування там Володимира Дідуха. Так, в газеті лише нагадали, що дідух сам розповідав, що дав "Свободі" 48 мільйонів доларів. Вони обіцяли подати на нього в суд, але не подали. Більше того, штаб зробив це абсолютно відкрито, не ховаючись за чужі спини, не розклеював вночі "чорнуху", як це роблять опоненти Садового, а опублікував інформацію у своєму офіційному виданні. Це нормальна практика виборчих кампаній в усьому світі»», — каже дорадник міського голови Львова Остап Процик. Саме в нього «Z» розпитував про плани і настрої в штабі Андрія Садового перед другим туром виборів.
Команда Садового, яка допомагає у провадженні кампанії перед другим туром виборів, — це насамперед його радники і, як розповів Остап Процик, новообрані депутати міської сади від «Самопомочі». Їх, нагадаємо, є 24. «Обрані депутати від "Самопомочі" одразу взяли і пішли на свої округи. Надрукували візитки, роздають людям і встановлюють контакт. Мешканці здивовані, бо такого ще не було, аби депутати приходили після виборів. Переважно з'являються на окрузі за декілька місяців до», — розповідає Остап Процик.
Виглядає, що тут до визначального дня 15 листопада готуються ґрунтовніше, аніж в опонента. Встигли вже зробити дослідження громадської думки, втім оприлюднювати його результати не вбачають для себе доцільним. Остап Процик сказав лише, що прямого перетікання голосів від кандидатів першого туру до Кошулинського чи Садового не спостерігається: «Трохи більше Кошулинському відходить від Добродомова. А так приблизно рівномірно: щось Садовому, щось Кошулинському».
Засвідчило опитування іншу річ — містяни мало поінформовані про другий тур, і це те, що штабістів Садового справді турбує. Ще нижча явка, як це звикло трапляється на усіх виборах в дві турі, може зіграти визначальну роль — фатальну, власне, для Садового. «Електорат "Свободи" дисциплінований. Їхня явка на виборах більш певна», — каже Процик. Окрім того, кількісний розрив між кандидатами у першому турі певною мірою демотивує виборців саме Садового. «Є таке відчуття, що виборці Садового вже вирішили, що справу зроблено і вибори виграні. І другий тур — це лише формальність. Але так не є. Треба захистити свій вибір», — міркує радник.
Отже, забезпечити добру фреквенцію 15 листопада — це і є тепер головне завдання кампанії Садового. «Про самого кандидата відомостей більш ніж достатньо. Програма до виборців теж донесена. Тепер треба просто, щоби люди взяли у виборах участь», — пояснює Процик. До речі, у Садового сприкрені новою нормою виборчого законодавства, яка зобов'язує трактувати як волевиявлення зіпсуті бюлетені. «Взагалі в чому полягає вибір людини, яка свідомо зіпсула бюлетень? Вона за кого? Вона проти всіх, за анархію? Чому платники податків мають витрачати купу грошей на другий тур, бо хтось не зумів правильно заповнити бюлетень або написав там матюк? Це дивна норма закону», — висловлює подив Остап Процик, хоч зауваження, що взяті до уваги зіпсуті бюлетені компенсують відсутність графи «проти всіх», визнає слушним.
Річ у тім, що саме ці зіпсуті бюлетені 25 жовтня зіграли злий жарт із Садовим. Нагадаємо, що зі 100% виданих бюлетенів (абсолютна кількість 287 тисячі 373) галочка навпроти прізвища чинного бурмистра стояла у 49,16% випадків. Натомість якби зіпсовані бюлетені не враховували, то 100% було б цифрою меншою на 8 тисяч 486, а саме: 278 тисяч 881. Попросту це означає, що для перемоги в один тур вже 25 жовтня Садовому через норму про врахування зіпсованих бюлетенів забракло 2 тисячі 430 голосів. А якби цієї норми не було, то він навіть перебрав від мінімально необхідних 50% + 1 голос аж на 1 тисячу 812 — його відсотковий результат становив би 50,6%.
Отже, нарікати на недосконалість нового закону — за такого розкладу річ зрозуміла й природна. Хоча готовість до другого туру Андрій Садовий висловлював одразу. Навіть тоді, коли ВО «Свобода» зчинила ґвалт у відповідь на заяву «Самопомочі» про паралельний підрахунок голосів, який засвідчував абсолютну перемогу чинного бурмистра з результатом 50,88% за підсумком опрацювання 93% протоколів. Що це тоді було: чи свідома маніпуляція, чи помилка — достеменно не відомо, але після екзит-полів, які пророкували другий тур, з таким результатом спокійно спочити на лаврах панові Садовому точно не дали б.
Другий тур — доконана реальність. Багато хто, втім, важитиме дебати як такі і, ясна річ, кількість осіб, які за ними спостерігатимуть. «Z» планує детально проаналізувати висліди з нинішньої (6 листопада) очної зустрічі опонентів, бо більше (найближчим часом принаймні) разом для порівняння їх не побачимо. Остап Процик повідомив «Z», що у Садового не бачать сенсу перетинатися з кандидатом-конкурентом.
Івано-Франківськ: Насалик vs Марцінків
У тайм-ауті між двома турами виборів міського голови Франківська напрочуд спокійно: аґітаційні намети вже не захаращують вуличний простір, передвиборчі газети вже не сипляться на голову стихійним лихом. Кандидати на посаду міського голови, а це Ігор Насалик (27,5%) та Руслан Марцінків (23,34%), зараз готуються до вирішального стрибка. Їхні біл-борди тут і там оптимістично вітають місто, натякаючи на власний тріумф. Тривають «камерні» зустрічі з виборцями. Аґресія першого туру якось ніби вивітрилася.
А в місцевих ЗМІ почалася кампанія «переможені підтримують переможців». Так, місцева Організація Українських Націоналістів, що в першому турі підтримувала Олександра Шевченка, тепер завзято аґітує за Ігоря Насалика. Паралельно всеукраїнська ОУН спільно з УВО (Українською Військовою Організацією) стали на бік кандидата від «Свободи» Руслана Марцінківа.
Чимало франківців вважають, що виборці Марцінківа вже цілковито себе проявили. Вони знову дисципліновано прийдуть на вибори, але їх не стане більше. Натомість прихильниками Насалика у другому турі можуть стати виборці Олександра Шевченка, Віктора Анушкевичуса чи Володимира Чорноуса. До речі, останній ще перед першим туром оголосив, що закликає виборців голосувати саме за колишнього калуського мера. До армії Насалика належить зарахувати увесь адмінресурс БПП, чиновників різних ранґів і директора місцевої телекомпанії, яка й за цим разом змінила політичні уподобання. Хоча чим не адмінресурс для Марцінківа комунальні підприємства міста?
Попри різні біографії та вік, потенційні франківські бурмистри різняться ще багато в чому. Ігор Насалик ніколи не прибіднявся, відкрито носячи дорогі годинники, обираючи неймовірно дорогі автомобілі. Життям ступає так, немов, кажучи мовою його гасел, «дає людям право на життя». Руслан Марцінків, зовні скромний, вже витратив на свою кампанію більше грошей, ніж будь-хто з кандидатів, хоча не поспішає зізнаватись, за чий кошт свято. Декларує своє тривале безробіття. Знаний серед містян як призвідник масових акцій, така собі «людина-мегафон».
Що переможе: привид безкоштовної медицини чи обіцянка комунального раю — покаже 15 листопада. Що становлять зі себе івано-франківські кандидати, читаємо з їхніх біографій.
Ігор Насалик. Народився 25 листопада 1962 р. в м. Олександрія Кіровоградської області, дитинство минуло в Рогатині.
У 1989 році закінчив фізичний факультет Львівського державного університету імен Івана Франка за фахом інженер оптоелектронних систем.
Від березня 1998 до квітня 2002 р. — народний депутат України 3-го скликання. Голова підкомітету з питань нафтової промисловості і нафтозабезпечення Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.
Від квітня 2002 до березня 2005 р. — народний депутат України 4-го скликання, обраний у виборчому окрузі № 86, Івано-Франківська область. Голова підкомітету з питань нафтової промисловості та нафтопродуктозабезпечення Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.
Діяльність позначена кількома переходами по фракціях: «Наша Україна ,«Реґіони України», Українська Народна Партія, фракція Блоку Юлії Тимошенко .
Був міським головою міста Калуша Івано-Франківської області. Головним досягненням вважається запровадження в Калуші широкого спектру безкоштовних медичних послуг.
Від 2011 року — голова Політичної Ради Української партії.
Набрав найбільше голосів на дочасних виборах до ВРУ у 2014 році.
Разом з дружиною Гюзель виховують двох синів — Максима та Ігоря.
Руслан Марцінків. Народився 22 листопада 1979 на Чернігівщині в родині лікаря. За освітою маґістр державного управління.
2010–2012 рр. — депутат Івано-Франківської міськради, від листопада 2010 р. — секретар Івано-Франківської міськради.
Народний депутат України 7-го скликання від партії Всеукраїнське об'єднання «Свобода». Уповноважений парламентської фракції ВО «Свобода» у Чернігівській області.
Одружений, виховує сина Святослав (2002).
Дебати між Насаликом і Марцінківим теж передбачені. Відбудуться вони у вівторок (10 листопада) на місцевому телеканалі «РАІ» о 19.45 в прямому ефірі програми «Прикарпатські дебати».
06.11.2015