Вже в другій декаді квітня компанія Fresh Production запускає у виробництво проект «Урсус», один з найбільших українських кінопроектів і один з найамбітніших. Зніматимуть частину фільму в Карпатах.

    І.   Перехід Сїчових Стрільцїв через Карпати 1915.   Над нами блискавки гармат, за нами рокіт грому; ми вихром линули з Карпат, бо линули до дому.   Нїколи ще гірський потік так не вдаряв о скелї; хто перед нами вчас не втїк, мав хвилї невеселі.   На жаль він вже не розповість своїх пригод родинї. Валятись буде біла кість по нїм на полонинї.   Не тямлю, хто в нас мав провід.

Перші днї грудня 1914. — Наш курінь стояв по угорськім боцї Бескида, в селї Вербяжі. Дві сотнї стояли завжди резервою на Бескидї в стрілецьких ровах, а дві йшли на стежі на галицький бік. — Се була одна з найповажнїйших хвиль боротьби з Москалями. Ворожа навала сунула ся наче лїтня повінь — і годї було її здержати. Австрійцї ще в падолистї посунули ся від Синевідська аж на Бескид і тут постановили здержувати ворога, а щойно з весною з новими підмогами підприйняти за ним погоню. По битві на Лисій горі й по останнїм приступі на село Тухольку стягнули Австрійцї всї свої сили на Бескид.

(Правдива подїя).   Стояли могучі, чорні, свідомі свого маєстату. Нїхто не заглядав в їх недоступне нутро, нїхто не бажав довше між ними мешкати. А коли загнав ся який відважний стрілець за ґемзою, що була їм одинокою товаришкою, то часто платив життєм за свою відвагу. Бо тодї зривала ся буря гнїву з їх високих вершків, зривав ся вихор, що в шалених, диких ударах зривав каміннє й валив у долини, ломив дерева та страшним гураґаном природи впадав на стрільця і вбивав життє так, що нїхто не знав, де, коли й як...  

  Дня 10 вересня минуло 12 місяцїв, відколи Українські Сїчові Стрільцї пішли в поле. Дня 3-го вересня 1914 зложили присягу в Стрию і виїхали до північної Угорщини, де закватирували ся у селах Ґоронда та Страбичів. З тої кватири виходили сотнї одна по другій у Карпати. Перша сотня удала ся на провал Перечки під проводом сотника Василя Дїдушка дня 10 вересня 1914. В побідній сутичцї з Москалями дня 28 вересня відбула сотня oгневі хрестини при Комарниках і здобула вози з амунїцією.  

Трета сотня першого куріня.   Користав я з того, що сотник Р.Дудинський був у Відни, бо привіз до матури 34 стрільцїв, і я попросив, щоби мені розповів дещо про долю своєї сотнї. Короткий та річевий начерк за час від 8 вересня до 31. грудня 1914. року подаю тут до відома.   Сотник Р.Дудинський обняв свою сотню в Страбичеві дня 8. IX. і належав до куріня д-ра М.Волошина. Курінь сей з причини хороби д-ра М. Волошина перейшов під провід почасти отамана Гр. Коссака, по части отамана д-ра С.Шухевича.

    В горах грім гуде, хоч зима паде, землю спороли гармати, гремить війна, дуднить луна, дрожать ранені Карпати.   Хто живий, вставай боронити край, вкритий огнем і мерцями! Не буде тобі сумно у борбі між сїчовими стрільцями.   Лютий кат прийшов проливати кров, взяти народ наш в неволю, і море слїз у край принїс, розбій і смерть і недолю.   Та вступив ся кат із верхів Карпат, втїк, наче вовк, манівцями, або тут і впав, як у бій попав

В понеділок 26. цьвітня відїжджало двох стрільцїв з Відня в Карпати. Один лїчив відморожені пальцї на ногах, другий рану від кулї на лївій руцї. Оба їхали вже здорові до боєвої лїнїї і спішили ся "на Москаля".   Той, що мав рану від кулї, се сьвідомий селянський парібок з Закомаря Лев Ів. Менї було інтересно слухати, з якою плястикою оповідав він про воєнні вражіня зі стрілецьких боїв.  

Виправа на село Т.   Наш курінь дістав приказ прогнати Росиян із села Т.   Ми вийшли в похід по півночи. Сотня за сотнею поринала в нічній пітьмі, розсьвітленій білим снїгом. Вершки гір відбивали срібно-сїрою краскою на темнавім тлї ночи. Коли ранна зоря глянула на гори, окрасила їх на ясно-зелено а краска лїсів в долинї переходила з чорної в темно-зелену. Сонце заяснїло над верхами і гори стояли в ясних, блискучих, срібно-кованих панцирах.  

Як визначилась сотня Ґутковського.   В Ґ., де закватирували були перше наші стрільцї, де вправлялись-муштрувались і звідки вирушили до бою, остало було понад 100 людий. Були се головно Гуцули, які приїхали пізнїйше, і слабші фізично стрільцї, призначені до легкої служби. Була се кадра.   З сеї то кадри утворив сотник Ґутковський нову сотню — 85 стрільцїв.