Люблю я пана радника Івана Кадильника — страх люблю! Він мене і десятої частини так не любить, як я його. І не покину його любити, чей він колись зглянеться й на мене і зробить мені ювілей. Бо він у нас майстер вигадувати всякі ювілеї, ніхто так не потрапить пошанувати та повеличати чоловіка, як він! Люди, що не вміють цінити доброї волі, кажуть, що він кадить тільки приятелям, від котрих мав і має  і хоче мати поміч; однак ці люди не зазнали, видно, ще ніколи величання з ювілейних приємностей, то вони й не знають ціни Кадильникові.

Цілий світ — інвалід, оттакий самий, як цей, що пішов до шпиталю з хлібом у мішку. Доборовся!...

Мужицьке "все одно", котре позваляє нашим людям жити денебудь: і на Поділлю і в Канаді і в Бразилії і в Азії? Що їм "все одно", а що ні? Що закорінилося в їх душах глубоким коріннєм, а що причепилося тільки злегка і зверха?

Священик Петро вертав з присілка від хорого. Ішов пішки, бо не було коней. Ніс дари божі, а хлопець дзвонив дзвінком перед ним.

Завелася в часописах предивна коротенька переписка між розлученими дітьми одного народу. Одні пішли на схід за Збруч і там мов у морі потонули, другі лишилися в Галичині без листів, без вістки від рідних.

"Правду кажу вам, що колиб ви уживали стільки розуму, сили і заходів на те, щоби добро творити, скільки розуму, сили і заходів спотребовуєте на те, щоби зло творити, то був би рай на землі".

Народні оповідання

    В горах грім гуде, хоч зима паде, землю спороли гармати, гремить війна, дуднить луна, дрожать ранені Карпати.   Хто живий, вставай боронити край, вкритий огнем і мерцями! Не буде тобі сумно у борбі між сїчовими стрільцями.   Лютий кат прийшов проливати кров, взяти народ наш в неволю, і море слїз у край принїс, розбій і смерть і недолю.   Та вступив ся кат із верхів Карпат, втїк, наче вовк, манівцями, або тут і впав, як у бій попав

(Наріканя і поради критиків Лїт.-Наукового Вістника. — Гадки давнїйших критиків в справі положеня нашої лїтератури. — Деякі висновки).  

Сими днями появили ся у Львові, накладом Костя Паньковского, "Поезиї Осипа Маковея", молодого талановитого нашого писателя, що здобув вже собі признанє своїми гарними оповіданями.