І.
Перехід Сїчових Стрільцїв через Карпати 1915.
Над нами блискавки гармат,
за нами рокіт грому;
ми вихром линули з Карпат,
бо линули до дому.
Нїколи ще гірський потік
так не вдаряв о скелї;
хто перед нами вчас не втїк,
мав хвилї невеселі.
На жаль він вже не розповість
своїх пригод родинї.
Валятись буде біла кість
по нїм на полонинї.
Не тямлю, хто в нас мав провід.
В руцї він мав характер,
бо як всадивсь в козачий пліт,
то сам його на мак тер.
Оглянутись не мав коли,
чи йде йому підмога.
В одно кричав лиш: бий! пали!
І мав підмогу в Бога.
Нїяк було ставати нам,
тож не було в театрі!
Загрів з нас кождий руки там,
Ще лїпше нїж при ватрі!
Хто з нас на хвильку там приляг,
Не встане вже нїколи.
Робивсь що раз вільнїйший шлях
для нас із гір на доли.
Ми вихром линули з Карпат,
бо линули до дому.
Над нами блискавки гармат,
за нами рокіт грому!
ІІ.
З трьох тижнїв під Львовом 1914.
Три тижнї! хто з нас роздягавсь,
як рев гармати розлягавсь
три тижнї!
Ледви води напитись міг,
хто бачив дику повінь їх
...три тижнї.
За валом вал, за лїсом лїс,
і плив і ріс, і плив і ріс
три тижнї.
Котивсь Урал, котивсь Кавказ,
котились товпи всяких рас
три тижнї.
А в нас вже не було й підмог,
Удержував нас тільки Бог
три тижнї.
Від світу дня до пізня в ніч
тягар борби не спав нам з плїч
три тижнї.
За кождий шмат землї, за цаль
о груди щербила ся сталь
три тижнї.
І вже не йшло тодї о Львів,
бо кров лилась за кождий рів
три тижнї.
Хто цїло вийшов, той щось варт,
Від Бога брав він добрий гарт
три тижнї.
Хто цїло вийшов, той щось варт,
Від Бога брав він добрий гарт
три тижнї.
Три тижнї гарту! Божий дар!
його не знищить чорт нї цар
в три тижнї!
[Дїло]
11.06.1916