Три дни я їхав з Відня, щоби дістати ся до наших стрільців. Поїзд ставав по стациях годинами і роздумував, чи їхати дальше, куди їхати і кого з собою взяти.
Минали нас поїзди повні вояків, що завзято сьпівали піснї, повівали чорно-жовтими і біло-зелено-червоними прапорцями. На ваґонах виднїли рисунки білою крейдою: чарок, фляшок, шабель, армат і написи: Nieder mit den Russen! — Die Serben müssen sterben! — Österreich hoch! Москаль, коби здох!