Люди, виховані в російському середовищі, ніколи не змиряться з Гемінґвеєм і з тим, що англійське H звучить як наше Г. А новітні словотвори вражають тим, що беруть своє походження з російської. Наприклад, «молочка». Ось такий термін, як дроновод, – це слово російське. По-нашому мало б бути «дронар».
«Редакторка Ольга Васильєва викотила допис про те, що слово "кав’ярня" – полонізм, треба казати "каварня" і ніяк інакше, – обурився Денис Мандзюк. – Мені знадобилося 15 хвилин, щоб відшукати щонайменше чотири випадки вживання слова "кав’ярня" в українській мові 100 і більше років тому. І то не тільки у "сполонізованому" Львові, а й у легальній київській пресі. Ну і так, Борис Грінченко у своєму словнику згадує лише "кав'ярню", жодних "каварень". Словом, не слухайте усяких редакторок, слухайте мене».
Не за 15 хвилин, а за одну я знайшов безліч випадків вживання цього слова в галицькій пресі:
Телефон і каварня. Діло №73 від 30.03.1939, сторінка 9
Жінка і каварня. Діло №199 від 06.09.1928, сторінка 2
Каварняна астрономія. Діло №182 від 17.08.1924, сторінка 3
У львівській каварні. Діло №161 від 21.06.1935, сторінка 7
Громадська думка №175 від 30.07.1920, сторінка 2 «За час війни голова забула каварню».
Український доброволець №57 від 17.06.1944, сторінка 4 «Ні в ресторанах, ні в каварнях сидіти в пальті є непристойно».
Львівські вісті №119 від 02.06.1942, сторінка 3 «Найбільше одначе сприяє каварня виміні творчих думок».
В «Правописному словнику» Григорія Голоскевича (1929) читаємо: «Кав’ярня; треба каварня».
Словник за редакцією А. Кримського: Кофейня – каварня, (зап.) кав’ярня. І подають приклад: В кав’ярні було затишно (Коцюб.). Однак цей приклад уже з совєтських видань, бо в оригіналі – ЛНВ за 1902 рік – було «В каварнї було затишно».
Далі: Содержатель кофейни – каварник, кофейница – каварниця. Относящийся к кофейне – каварний, каварняний. Пустое времяпровождение по кофейням – каварняне марнування часу. Завсегдатай кофеен – каварняник.
Іван Верхратський у «Знадобах для пізнаня угорско-руских говорів» (1899) чітко вказує: «каварня (польск. kawiarnia)».
Євген Онацький у своїй «Українській малій енциклопедії» (1957) тлумачив «КАВАРНЯ: приміщення, де люди п'ють каву та ріжні інші напитки».
Безліч українських письменників вживали саме «каварня»: Ярослав Окуневський, Іван Франко, Андрій Чайковський, Богдан Лепкий, галицька преса «Зоря Галицька», «Зоря», «Літературно-Науковий Вістник», а в наш час «Сучасність» і автори в діаспорі.
Так, у виданнях на Великій Україні переважала кав'ярня, зокрема в газеті «Рада», але не всюди.
В перекладі роману «Париж» Еміля Золя, опублікованому в ЛНВ (1898 №8–9): «Перед пишною каварнею якісь два високі, лихо одягнені і дуже брудні бідолахи». А вже у новому перекладі видання 1930 р.: «Перед розкішним кафе».
Ну, то галичани, а ось в оповіданні Михайла Коцюбинського «На камені» читаємо: «З одинокої на цїле татарське село каварнї дуже добре видно було і море й cїрі піски берега». Згадана вже перша публікація в ЛНВ 1902 р., друга в збірці «Поєдинок» 1903. Володимир Винниченко у своїх щоденниках і в романі «На той бік» теж всюди вживав «каварню», як і Віктор Домонтович та інші.
Чимало сучасних перекладачів вживають саме «каварню». Вольфґанґ Шивельбуш «Смаки раю» (2016): «каварня вже невдовзі переросла в діловий осередок морського страхування».
В сучасному видання збірки творів Івана Франка «Маніпулянтка» (Vivat, 2024) навіть у видавничих примітках бачимо: «каварня, власником якої в адресних книгах міста Львова значився Францішек Суперле. Саме в цьому будинку з кінця 1970-х років розміщується культова львівська каварня "Вірменка"».
В «Літературознавчих обріях» (2005) – «каварня також відіграє свою роль у долі героїв. Саме вона є місцем першої зустрічі Вер та доктора Серафікуса».
Траплялися й цікаві винятки в радянські часи. У третьому томі творів Петра Козланюка (1960) натрапляємо кілька разів на «заборонене» слово: «порадили мені знайти пана редактора в каварні "Віденській"» (ст. 360).
У перекладі Володимира Митрофанова в оповідання Гемінґвея «Чиста, ясно освітлена місцинка» (збірка оповідань «Сніги Кіліманджаро», 1968) нова несподіванка: «в каварні зостався тільки один старий», те саме і там само в оповіданні «Столиця світу». Не зайве вказати, що редагував книжку блискучий знавець мови, відомий перекладач Ростислав Доценко. Але вже у чотиритомнику пильна цензура, яка боролася з застарілими словами, поправила на кав'ярню. Тож ті, хто так гаряче кинулися боротися за це слово, зайняли позицію совєтської цензури.
А ось і сучасні автори. Таня Малярчук «Забуття» (2016): «Зазвичай українське товариство Кракова, в якому неформально головував професор Лепкий, збиралося в каварні Мрожинського на Ринку». Є це слово і в Юрія Андруховича: «з балькону каварні цісар оглядав ілюмінацію Львова на його честь».
В Галичині і в діаспорі прийнято було писати «каварня», хоча в ХІХ ст. дуже рідко траплялася в українських виданнях «кавярня» (саме так, без апострофа – наприклад, в словнику Желехівського 1886 року: «Кавярня: Kaffeehaus; Café»), зате її широко вживали москвофіли і їхня преса. Вживали також і росіяни у всі часи.
Та що цікаво. Остап Українець, який обізвав редакторку поганими словами, в перекладі роману «Покора» Щепана Твардоха вживає це гидке слово: «Я ніколи раніше не пив каву і не бував у каварні. Не лише тому, що правильник нашої гімназії забороняв ходити в такі заклади. Просто це годі було помислити, щоби хтось такий, як я, син такого, як мій батько, пішов до каварні та й сидів собі, такий маленький і чорний». Ба більше. У своєму романі «Дискордія» він пише «десь у каварні в середмісті»...
Але з чого стався гармидер? Адже редакторка, справедливо назвавши це слово польським, запропонувала синонім. Але ж ті, хто накинувся на неї, словників не читають. Бо 20-томовий ТУМ подає обидві версії.
КАВАРНЯ, і, ж. Те саме, що кав’ярня. Вони побачили за групою дерев якийсь дворик, маленьку каварню і.. побігли до неї, шукаючи захисту (І. Франко); — Треба обміркувати справу. От якась каварня. Зайдемо? (В. Винниченко); Власники каварень розважали відвідувачів вечірніми концертами, танцями, авторською музикою (із журн.).
КАВ’ЯРНЯ, і, ж. Невеликий ресторан, де подають відвідувачам каву, а також чай, закуски і т. ін.; кафе. Кав’ярня велика і з великим комфортом. Дзеркала блистять по стінах, і всього тут доволі (А. Чайковський). В кав’ярні музика грає. Прислуга в білих фартухах вино і тіста [тістечка] розносить... (Б. Лепкий).
Однак обидва приклади невдалі.
Вже не раз це видання критикували за ріжні бздури. Ось і тут відбулося невелике фальшування. Бо в обох виданнях спогадів Чайковського (1930 і 2002) – таки каварня. Те саме у збірці Лепкого «От так собі» 1926 р. – теж каварня, а в сучасних перевиданнях – кав'ярня.
До такого самого фальшування вдалися і в «Наукових записках» НАУКМА (2006), стверджуючи буцім слово «кав'ярня» вживали Франко, Коцюбинський, Кобилянська, Олесь, бо не зазирали в оригінали.
Я особисто у своїх творах вживаю «каварня», бо так воно логічніше і не асоціюється зі словом «кав'яр», яке, до речі, теж пора витягнути зі словників і повернути до ширшого вжитку.
15.10.2025