Юрій Винничук

Усі делікатні почуття, прагнення, радощі, пристрасті, з одного боку, невиражальні – а з іншого, вони й самі прагнуть залишитись невиражальними
18.09.24 | | Дискурси
Чи можна навчити когось добре писати? Ні. Бо як нема вродженого таланту, нема непереборного бажання добитися чогось в літературі, то всі зусилля будуть марні.
11.09.24 | | Дискурси
На жаль, Львів ледь не щороку втрачає когось із своїх митців. Уже нема тієї яскравої плеяди, що була. Але їхні тіні завше будуть зі мною
04.09.24 | | Дискурси
«Служниці» – історії жінок без імен, прізвищ та облич, своєрідних «білих рабинь», які належали до найнижчої ланки службової ієрархії в довоєнній Польщі
28.08.24 | | Дискурси
Розпізнати правду може тільки брехня. Адже пізнання означає відокремлення об’єкта від суб’єкта, який через цей дисонанс фальсифікує те, в чому міг би, але не може існувати
21.08.24 | | Дискурси
Саморобних редакторів, що «покращують» хрестоматійні тексти, на гарматний постріл не можна підпускати до видання творів класики, бо це гріх.
14.08.24 | | Дискурси
Кобилянський був диваком, але саме він відкрив Осипа-Юрія Федьковича, переконавши його покинути писати німецькою і перейти на українську...
07.08.24 | | Дискурси
Кілька цікавих типажів до колекції львівських сьвірків інтеліґентних і нешкідливих початку і кінця минулого століття: відомих і невідомих.
31.07.24 | | Дискурси
Серед львівських сьвірків траплялися неабиякі інтелектуали, які потребували не лише читати, але й самі щось писали
24.07.24 | | Дискурси
Кожна книжка має свого духа, який живе в ній, невидимий, маленький, такий собі згусток порошинок, він добрий янгол книжки і живе з нею доти, доки живе вона
17.07.24 | | Дискурси