Юрій Винничук

Коли я кажу, що в нас мало читають, мені не вірять. Буцім в книгарнях повно молоді. Це не аргумент. Бо є лише один аргумент: кількість виданих книжок
30.10.24 | | Дискурси
Доля письменниць рідко буває щаслива – неукраїнські приклади. Любовні історії українських письменниць будуть опубліковані хіба через 50 років
23.10.24 | | Дискурси
Росію бойкотують усі знані світові книжкові ярмарки. Frankfurter Buchmesse протримався два роки і таки пустив імперію зла під свій дах.
16.10.24 | | Дискурси
Станом на 1926 рік у Курщині проживали 403 тисячі українців, були школи, бібліотеки, періодичні видання. Але вже з 1929-го все стали закривати...
09.10.24 | | Дискурси
Вороніжчина в значній частині була колонізована українцями. Московити, що заселяли ці землі, до сталінських часів ніколи з ними не змішувалися
02.10.24 | | Дискурси
Ще кілька цікавих типажів до колекції львівських сьвірків: «пан фільозоф», Куркєвіч без імені, Сєнюта «не будь такий моцний» та вайхач кривий Альойзи
25.09.24 | | Дискурси
Усі делікатні почуття, прагнення, радощі, пристрасті, з одного боку, невиражальні – а з іншого, вони й самі прагнуть залишитись невиражальними
18.09.24 | | Дискурси
Чи можна навчити когось добре писати? Ні. Бо як нема вродженого таланту, нема непереборного бажання добитися чогось в літературі, то всі зусилля будуть марні.
11.09.24 | | Дискурси
На жаль, Львів ледь не щороку втрачає когось із своїх митців. Уже нема тієї яскравої плеяди, що була. Але їхні тіні завше будуть зі мною
04.09.24 | | Дискурси
«Служниці» – історії жінок без імен, прізвищ та облич, своєрідних «білих рабинь», які належали до найнижчої ланки службової ієрархії в довоєнній Польщі
28.08.24 | | Дискурси