Від часу розвалу Польщі й створення Ґенерального Ґубернаторства з частини її земель зайшли значні демоґрафічні зміни на його території.   Польські офіційні переписи населення з р. 1921 і 1931, поминувши їх неточність й тенденційність в національній ділянці, не можуть нині творити ніякої підстави до якихнебудь приблизно точних обчислень. Як сказано вище, точна цифра українського населення на теперішній території Ґенерального Ґубернаторства нам зовсім невідома й мабуть не скоро будемо її знати.  

Розмова з о. прал. д-ром П. Вергуном, Апостольським Візитатором Великої Німеччини.   (Від нашого кореспондента)   Берлін, кінець січня 1941.  

Коротка розмова дир. О. Цісиком.   Автобус пристанув.   — Криниця-живець! — кличе кондуктор.   З автобусу вискакує гурт молоді, хлопців і дівчат, усі в святочних одягах і всі прямують у долину, в сторону віллі "Фоґля". З долини знову ж, від сторони залізничого двірця, заїзджає кілька пар санок теж з молоддю.   — Що це? — питаю перший стрічний гурт дівчат. — Чи може сьогодні в Криниці якесь зимове свято молоді, що приїхало стільки дівчат і хлопців?  

Краків, 30. листопада 1940.  

Минає більше року, як повстали в Кракові табори, спочатку при вул. Льоретанській, у будинку б. купецької школи, а пізній недалеко при вулиці Яблоновських, у великому будинку академічного дому з його сотнями кімнат. Хто перебував в одному чи другому таборі тієї зими, не скоро її забуде, головно ті, що прийшли найраніше, коли ще нічого не було зорґанізовано і всім опікувались офіціяльно сестри з НСФ, аж поки не передано самим українцям дбати за себе самих.  

В нас уже зима. Від кількох днів лежить сніг на полях і горах, мороз не пускає ні на мить — і так воно виглядає, якби той сніг мав щезнути вже аж на весну. Люди побоюються, щоб не прийшла зима така, як тамтого року, що так дуже далася всім взнаки.  

Малий фейлєтон   "Звіт з діяльности це справа дуже важна. Кожна шануюча себе делєґатура повинна такий звіт широко і машиново на час — зробити.   Очевидно — не кожній делєґат надається до такої наукової роботи. Деколи ці звіти бувають такі короткі і ляпідарні, що аж прикро слухати. Стає такий делєґат і каже:   "З ділянки суспільної опіки й опіки над родиною і молодю — в нас, так сказати б, ніякої діяльности не було. На тім як так сказати б, скінчив би".  

Коли приходить на світ перша дитина, спішать з побажанням приятелі та знайомі.   До нас зайшов перший Придніпрянський. Просто розсяяний.   — Ах вітайте, так би сказать!... Врешті діждались: ну і щоденник! Хтоб то подумав. Бачите, а в ще в зімку говорив, що все буде добре: привикнете! Мовляв і на іміґрації жить можна. Тільки, бачите у чому справа: Мудро писать... Усе писать, що попаде — писать і нікому, так би сказать, пощади щоб не було. Хтось скажімо, не по правді живе, хтось ледащий, пяничить, бешкити робить — зараз його по чубі...  

Проф. д-р І. Огієнко визнаний кандидатом на холмського єпископа      

  Провід над Головною Церковною Радою при Українськім Центральнім Комітеті у Кракові перейняв заслужений діяч на церковному полі проф. д-р Іван Огієнко. З цього приводу згадаємо бодай коротко декілька дат з його життя.