Відбулася друга пошукова експедиція "Вирію", що фіксувала спадщину українців, які мешкали на теренах сучасної південно-східної Польщі. ФОТОРЕПОРТАЖ

  “Гончара” знищили, “Перший хлібороб” безслідно зник у Варшаві, алегоричні скульптури з фасаду Національного музею безпощадно збили молотами, навіть церкву у рідному селі, в яку він вклав всю свою душу підірвали після війни. Якщо оглянути списки робіт одного з культових львівських скульпторів початку XX століття Григорія Кузневича, то здається, що сама доля вирішила затерти за ним усі сліди… Але їй не вдалось.  

На території сучасної Польщі можна побачити чимало занедбаних старих цвинтарів, церков, придорожніх хрестів посеред поля чи лісу. Історія немов зупинилася, закарбувалася в написах на камені. Минуло понад півстоліття, з дороги не видно пишних садів, не галасують діти на вулиці, не чути дзвонів, які закликали би на недільну службу.   Село Суха Воля на фрагменті мапи 1938 року    

Життєві долі понад 1000 священиків, 12 тисяч унікальних фотографій, понад 100 тисяч опрацьованих архівних документів, сотні інтерв’ю зі свідками пережитих репресій і їхніми родинами – все це джерельна база книжки історика, ректора Українського Католицького Університету о. Богдана Праха «Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини». За словами автора, цей двотомник, матеріал до якого він збирав понад 20 років, є пам’ятником духовенству, яке віддало своє життя за Церкву та народ.  

  Від часу розвалу Польщі й створення Ґенерального Ґубернаторства з частини її земель зайшли значні демоґрафічні зміни на його території.   Польські офіційні переписи населення з р. 1921 і 1931, поминувши їх неточність й тенденційність в національній ділянці, не можуть нині творити ніякої підстави до якихнебудь приблизно точних обчислень. Як сказано вище, точна цифра українського населення на теперішній території Ґенерального Ґубернаторства нам зовсім невідома й мабуть не скоро будемо її знати.  

Краків, дня 23. вересня 1940.   Є думки, що їх ніколи не буде зайво повторити, думки, що раз зясовані, стають для нас аксіомою. Такою думкою — аксіоматичною правдою є заєдно повторювані і заєдно нові і заєдно важні слова німецького фільософа, Ляйбніца: "Дайте мені в руки виховання, а я перетворю світ".  

Краків, 11 вересня 1940.   Важко писати про справу, що заторкує одну з найважніших ділянок нашого національного життя.   І коли редакція часопису одержує ряд доказ її великої актуальности.