В нас уже зима. Від кількох днів лежить сніг на полях і горах, мороз не пускає ні на мить — і так воно виглядає, якби той сніг мав щезнути вже аж на весну. Люди побоюються, щоб не прийшла зима така, як тамтого року, що так дуже далася всім взнаки.
Щож поза тим нового? Є дещо: в Крампній, селі, що лежить при шляху, що веде зі Жмигороду до словацької границі, м. ін. у дуже мальовничому положенні — в кітловині, оточеній верхами, основується перша на наших землях у Ґен. Ґубернаторстві — кооператива здоровля. Очевидно — не з ініціятиви самих лемків — борони Боже! — попросту "віднайшов" таку місцевість директор сяніцького Союзу Кооператив п. Яців, "відкрив" у Крампній пригожі для цього два великі будинки, — вибудувала їх для своїх "цілей" "Страж погранічна" — і зміркував, що будинки, великі, муровані, з обширними салями — могли б прекрасно надаватися на лікарню для лемків. Тимбільше, що до всякої лікарні (до Ясла чи до Горлиць) тутешнім лемкам направду далеко, а навіть до звичайніського лікаря треба їхати 20-30 км. Думка прекрасна — а дир. Яціву повинні вмурувати за те золоту таблицю.
Справа "Кооперативи здоровля" в Крампній набрала завдяки п. Яціву доволі острого темпа. Під цю пору їздить по гірських селах пропаґандистка, вислана Сяніцьким Союзом — а на 10. листопада визначені основуючі загальні збори. На перших інформативних зборах (перед двома тижнями) був приявний і голова "Крайсавсшусу", що заявив усяку готовість урядових чинників підпомагати в такому ділі, яка то підмога виявилася, вже хочби в тому, що "Крайсавсшус" віддав до розпорядимости майбутньої "К. З." згадані два будинки. Сподіємося, що діло піде.
Ідучи по черзі — слід згадати, що в новому шкільному році в двох селах тутешньої округи відчинилася 5-а кляса, як перший етап до семиклясівки, — а саме в Перегримці і Святковій Великій. Це теж здобуток поважний. Досі була тут тільки семиклясівка в Жмигороді, очевидно польська, призначена для поляків — і для польщення лемків. Відчинилася 5. кляса теж у Дуклі — взагалі є вже можливість підготовляти нарибок на майбутніх працівників і орґанізаторів Лемківщини.
Ще кілька дрібних справ: у Жмигороді відчинив Сяніцький Союз гуртівню для кооператив Жмигородщини, точніше: переніс завдаток такої гуртівні, що досі був у Крампній, до Жмигороду. Взагалі забрався сяніцький Союз врешті і до нашого глухого кута, розіслав усіх своїх (7) ревізорів по тутешніх кооперативах, ревізори забралися енерґійно до того смітнища, сподіємося, що вслід за тим піде новий розмах.
Чекаємо одної речі: може врешті вдасться наладнати на нашому терені якслід — згідно з урядовими напрямними — господарську справу, справедливий розподіл між тим, що лемко має дати — і тим, що йому належиться. Досі все ще, так як за польських часів — ті справи "реґулюють" поляки з Ясла, докладніше "Рольнік". У висліді — ціла купа нарікань. Легче верблюдові перелізти крізь ухо від голки, як лемкові дістати якийсь "бецуґшайн" на керпці, на запасчину, чи на ряфи на колеса. А континґентів валиться на лемка така маса, — поза збіжевими й іншими, ще звізка дерева до тартаків — і до того в такій разячій диспропорції до польських сіл, що лемко доходить до слушного висновку, що тут треба звільнитися від "ляхів". Ця справа — головно тепер під зиму — така пекуча, така актуальна, така нагла — що апелюємо в цій справі до всіх тих, що мають тут якийсь голос і можуть щось порадити.
***
Осьтакий скромний білянс наших "досягнень" за останні місяці. Поза тим все по старому. В останньому часі знову померло тут кількох людей від затроєння "ханьджою" (в Довгім, Клопітниці, Свіртовій і ін.). В Довгім померло трьох нараз — на стипі, яку справили свояки, допивали таки ту саму "ханьджу", що їх небіжчики не вспіли випити. Тепер прийшла нова біда — жорна позабірали. Можливо, що деінде ці жорна справді грають ролю у господарській пляномірності — але тут ні. Лемко й при жорнах не мав хліба вже від Різдва. Хліба тут все бракувало, все докуповувалось — ніодин лемко не має хліба на "експорт". А тепер важкий клопіт без жорен: до млина лемко ніколи не возив, до того млинів нема — десятки кільометрів, автім у млинах навіть не мелють такої мішанки: трохи жита, трохи ярцю, трохи сушеної бандурки — спеклося з того хлібець для дробу, а того дробу в кожній лемківській хаті, славити Бога, є! — лемки дуже плодовиті — і так воно йшло. А тут зразу така катастрофа...
В таких умовинах важко думати про якусь більшу культурно-освітню, чи господарську роботу. Того підйому, що про нього ми вичитуємо в "Кр. В." на інших українських землях Ґен. Ґубернаторства — тут ані сліду. Десь відбуваються якісь пропаґандивні імпрези, "свята книжки" то-що, тут та акція не доходить. Все по старому, "покус" собі попиваємо "ханьджу", латаємо старі керпці, печемо "бандуряники", а вечором ходимо до кооперативи на балачку. Найфантастичніші речі можна почути вечором в кооперативі — лемко живе бандуряниками і сплетнями.
В той запущений ґрунт — треба вложити багато праці.
*) Докладніше — зі Жмигородщини і сумежних сіл Ясельщини.
[Краківські вісті]
13.11.1940