Для мене не так важливо, що саме розповідати, для мене набагато важливіше, як розповідати. І що ця розповідь робить з тим, хто розповідає, і з тим, хто слухає.

У стереотипі щодо себе, можна розгледіти, як в певному дзеркалі, уламок правди про себе (якщо в цей час тебе не вбивають)

Багатьох тримала віра. Вони відганяли тривогу, недобрі передчуття, знову і знову пригадуючи собі самим і одне одному, що пливуть до омріяного краю.

 

  — Мамо, — запитала шестирічна дівчинка, допитливо округлюючи очі. — Чому тут всі так роблять?   Катя вже багато років живе в Берліні. Цього літа вона привезла доньку до львівських дідуся з бабусею на канікули і, перш ніж повернутись до Німеччини, провела з дівчинкою кілька днів, показуючи їй місто. Вони їхали у маршрутці, коли донька посмикала маму за рукав, щоб з'ясувати незрозуміле.   — Як роблять? — перепитала Катя.  

 

 

  Якось ми з донькою ходили до музею популярної науки і техніки “Експериментаріум”. Ми опинилися перед стіною з двома дверима — входом і виходом. Розташовані зовсім поруч одне від одного, вони були поєднані лабіринтом, схованим за стіною. Ми увійшли до одних із дверей і зробили кілька кроків у темряву. Всередині стояла задуха, а повітря було насичене випарами напружених людських тіл. У скляних стінах тьмяно поблискували рядки червоних лампочок, від яких темрява ще більше згущувалась.

  Люди можуть десятиліттями жити разом, народжувати одне одного, щодня зідзвонюватись і, тужачи, чекати приїзду на свята — і так не зустрітись ніколи. Можуть ціле життя носити чийсь образ у діафрагмі чи шлунку, як новоутворення або, навпаки, як затискач, забутий у рані легковажним хірургом, нездатні ані викинути його з себе, ані засвоїти, неспроможні перетворити, наприклад, на додатковий серцевий клапан, що пожене кров венами з новою силою.  

  Щоранку та сама картина: нудна й одноманітна, і, в залежності від настрою і погоди — або депресивна, або заспокійлива. Бо парадокс у тому, що нудні й одноманітні, тривіальні і рутинні речі й події здатні як вганяти на дно безнадії і розпачу, так і дарувати вмиротворення, спокій і відчуття безпеки.