Вікторія Амеліна

  Моя бабуся мусила читати мені вголос про Пітера Пена більш ніж тридцять разів. Ні, я все зрозуміла з першого разу, просто дуже любила цю книжку — вже навіть і не можу згадати, за що. Але це уже й неважливо. Просто, здається, я, як Пітер, відмовилася дорослішати, і чомусь надто часто пишу історії від імені хлопців. Венді ж була надто непереконливою, та й моє дитинство у Львові дев'яностих більше нагадувало піратський острів, аніж добрий англійський дім.  
20.06.16 | |
Коли паралельні міста перетинаються, стаються аварії   ​   Керувати автомобілем тепер немодно: корки, повітря забруднюється, парковок не вистачає. А ти любиш відчувати ритм цього Міста ще й так, на колесах, ловити його швидкоплинні настрої — за швидкістю цих нервових потоків, за різкістю рухів, за градусом недовіри одне до одного.  
12.04.16 | |
  Наслідки насильства різноманітні й переважно страшні, але не всі з них є очевидними. Реакція на трагедію в Парижі минулого тижня змусила мене думати не лише про нашу беззахисність, але й про те, що нового мимоволі приносить з собою сучасне насильство.  
17.11.15 | |