Постановка «Фауста» Гуно в Мюнхені – метафізичний простір кінця світової цивілізації через війну, водночас, пошук сенсу продовження життя і моральної відповідальності за зруйнований світ.
Літературознавець Ігор Костецький застосував щодо Емми Андієвської термін “геній”, поставивши її в шерег таких славетних поетичних імен, як Елізабет Баррет Браунінг, Емілі Дікінсон, Една Сент-Вінсент Міллей.
Яким було дитинство Емми Андієвської, які обставини на початках формували її як особистість? Як у тих ледь контурно вловлюваних часах закладалися риси її упевнено-переможного характеру — творчобійцівського, свободожадібного, безкомпромісного?
Наші бесіди нагадують тиху, розмірену прогулянку. Прогулянку... пам'яттю. Я називаю це “зшиванням часу”... Кілька хвилин — і на моїх очах народжується етюд пані Емми “На щастя”!
Біль стає станом буття, що резонує з провідною звуковою ідеєю опери – напруження тиші, крізь яку невимовний крик душі зависає у просторі. Наче відголос втраченої краси музику Томаса Лархера обрамляли мадригали Монтеверді.
Музикознавиця Аделіна Єфіменко зустрілася з українськими співаками, задіяними в головних партіях Зарастро і Папагено у новій постановці «Чарівної флейти», і пропонує більше довідатися про цю «вічну історію» В. А. Моцарта
У момент написання твору на тлі руїн війни Штраус у назві опери означує любов як сенс людського життя. Музика утопічного «кращого світу» – про історію вибору на користь любові, а не золота, багатства, влади.
