Біль стає станом буття, що резонує з провідною звуковою ідеєю опери – напруження тиші, крізь яку невимовний крик душі зависає у просторі. Наче відголос втраченої краси музику Томаса Лархера обрамляли мадригали Монтеверді.

Музикознавиця Аделіна Єфіменко зустрілася з українськими співаками, задіяними в головних партіях Зарастро і Папагено у новій постановці «Чарівної флейти», і пропонує більше довідатися про цю «вічну історію» В. А. Моцарта

У момент написання твору на тлі руїн війни Штраус у назві опери означує любов як сенс людського життя. Музика утопічного «кращого світу» – про історію вибору на користь любові, а не золота, багатства, влади.

Його внесок в історію сучасної режисерської опери є унікальним феноменом: через фрайєрівську систему повторювальних жестів, міміки, лейтрухів герої ілюструють музику як діалогічну взаємодію між душею і тілом, творцем і творінням у нескінченній містеріальній єдності Універсуму.

Навіщо ставити таку оперу під час війни, навіщо зараз потрібна комедія про добрих завойовників, закоханих дезертирів, наївних мирних людей, які розпинають опудало ворога і потім щезають зі сцени історії?

У цій постановці йдеться про пошук «людяності» в технократичному світі через звернення до прекрасного – до музики Генделя. Це актуальний заклик до свідомості сучасної людини вчасно  усвідомити небезпеку втрати межі між реальним і віртуальним світом.

Минулорічні військові невдачі України й відносні перемоги Росії похитнули віру світових лідерів в українські звитяжні перспективи. Це відчувалося на цьогорічні Мюнхенській конференції з безпеки.

Українська композиторка Олена Ільницька ніколи не закінчує свої твори трагічно, бо пише музику про той світ, у якому хоче жити. Симфонічна поема з вокальним секстетом «To Victory» є її внеском у Перемогу.

Жодні переконання для зацікавлення зарубіжних артистів виконувати українське не допоможуть, поки ми самі не будемо виконувати цю музику. І всі наші державні культурні установи мають робити для цього все необхідне.

Наша місія спільна – вижити, жити, щоб показувати усьому світу нашу культуру, нашу обізнаність, ерудованість, доводити, що ми європейці, маємо високий рівень культури і освіти, що виступаємо як кращі з кращих поряд з європейськими колегами.