Кожна постановка Нойєнфельса – тріумфальна чи скандальна – закарбувалася в історії театру і опери як гранична подія, криве дзеркало будь-якого лицемірства – політичного, соціального, релігійного і особистісного.

10 лютого 2007 року на весь світ пролунала сумнозвісна мюнхенська промова Путіна. Фактично з того моменту політологи ведуть відлік нової «холодної війни». Через 15 років вона ризикує перетворитися на «гарячу».  

Поетична метафора єднання зі Соколом окрилює. Це означає проблиск надії для персонажів, що були психічно понівеченими, та тепер можуть вирватися зі стану внутрішньої ізоляції і вперше відчути свободу, нехай лише на мить, але цією миттю вони насолоджуються.

Чим приваблює Кирила Карабиця музика Федора Якименка, твори якого називали «зоряними», «астральними», «містично налаштованими», а композитора – «музичним астрологом», який у серафічних уявленнях музики небесних сфер і космічних вібрацій зблизився зі Скрябіним, будучи водночас езотериком, символістом, імпресіоністом, модерністом та фольклористом?

Поновлена історична версія «Трістана і Ізольди» німецького режисера Герберта Адлера з найкращими ваґнерівськими солістами ошелешила участю Київського симфонічного оркестру під батутою видатного німецького диригента Лотара Заґрозека.

Один із найавторитетніших інтерпретаторів музики бароко та класицизму, професійний художник, композитор, флейтист, музикознавець, живописець, гравер, автор-сатирик, який періодично публікується в журналі «Vernacoliere»,Федеріко Марія Сарделлі є головним диригентом Accademia Barocca di S.Cecilia.

Томас де Гартман був близьким другом художника Василя Кандинського у Мюнхені. Митці разом експериментували і творили дивовижні, радикальні для свого часу перформанси. Завданням диригента Теодора Кухара на фестивалі у Львові стало виконання творів композитора та їх записи на компакт-диски.

Партиципальність публіки була його метою. Ґрем Вік мріяв про подальше втілення концепції опери майбутнього. Вторгнення смерті від наслідків Covid-19 зупинило багато планів режисера.

Йонасу Кауфману імпонує нова постановка Кшиштофа Варліковського, він зауважує чутливість режисера до музики, співаків, переваги внутрішньої взаємодії над зовнішньою, тому на сцені вокаліст чується креативно і впевнено в надскладній партії Трістана.

Оперу Дж. Сінополі «Лу Саломе», що втілює «принцип утопії і принцип надії», можна називати ментальним театром, меланхолійною фантасмагорією, психоаналізом або самоаналізом. У ній композитор рефлектував власне ставлення до проблеми любові-смерті.