Емма: зшивання часу

ЕММА: ЗНАЙОМСТВО, “ЗШИВАННЯ ЧАСУ”

Емма Андієвська. 1970-ті рр.

Справді, шляхи Господні несповідимі. Ніколи не міг уявити, що познайомлюсь та періодично спілкуватимусь із Еммою Іванівною Андієвською, всесвітньовідомою, самобутньою письменницею та маляркою, багаторічною зіркою української діаспори в Закордонні, яскравою представницею модернізму в українській літературі другої половини ХХ століття, яка творить власний філософський, містичний, духовний світ!

Емма Андієвська. 1990-ті рр.

А почалося все з проникливого, щемливо-ніжного, навіть родинно-домашнього посту письменниці Катерини Кулик у Фейсбуці за 12.10.2024 р., яка, як і багато біженців з України, нині мешкає у Мюнхені. Познайомившись із пані Еммою, перейнявшись її світлим, добрим, водночас одиноким нині світом, пані Катерина попросила в фейсбуківської спільноти поради та підтримки: “...друзі, допоможіть зберегти творчість пані Емми. Особливо картини. З ким можна зв’язатися, щодо передачі їх музеям, галереям?”.

Емма Андієвська. 2000-ні рр.

Передати малярський спадок Андієвської музеям, галереям?.. Напевно, багато хто замислився тоді, у жовтні, над цим... Прочитавши звернення Катерини Кулик, я, як херсонець-біженець у Мюнхені, наївно та романтично подумав: “А чому б не прописатися картинам Емми Андієвської у пограбованому вщент, збіглими в листопаді 2022 року окупантами, Херсонському художньому музеї ім. О. Шовкуненка?".

Зустріч Емми Андієвської з читачами. 20010-ті рр.

Цю думку, зокрема, підігрівав прецедент з херсонської музейної минувшини: у 1970-х роках основою фондів Херсонського художнього музею став дарунок колекціонерки живопису Марії Іванівни Корніловської...

Емма Андієвська біля однієї із своїх картин. 2000-ні рр.

Щоб донести Катерині Кулик ідею щодо потенційної, у майбутньому, херсонської “прописки” картин Емми Андієвської, домовились зустрітися в один із днів традиційної “Книжкової толоки”, що її провадить у Мюнхені місцевий український культурний центр. На тому ранньому етапі, коли інших ідей майже не було, напевно, можна було сприймати мою мрію-ідею як притомний робочий варіант.

Куточок помешкання пані Емми Андієвської.

Але досить швидко прийшло розуміння, наскільки складною, багатоходовою може стати у майбутньому ситуація щодо належного зберігання творчого спадку Емми Іванівни (її малярських робіт, рукописів, бібліотеки тощо) — яскравої патріотки, блискучої просвітниці українськості в екзилі, але ж, формально, американської та німецької громадянки, яка мешкає в Німеччині за її соціальної підтримки.

Тоді ж, у жовтні, я й поділився з пані Катериною іншою, більш реальною ідеєю: ситуація з майбутнім доланням творчого спадку Андієвської кордонів, митниць, тощо, значно спрощується, якщо спадок опиниться на певному острівці українськості в самій Німеччині! Чому б таким острівцем не бути Українському Вільному Університетові, студенткою та випускницею якого свого часу була Емма Андієвська (на той час вона носила прізвище вітчима — Кандієва)?

Своїми міркуваннями я також поділився з ректоркою УВУ проф. Ларисою Іванівною Дідковською та генеральним консулом України в Мюнхені Юрієм Степановичем Никитюком.

Квіти Емми Андієвської.

Спершу з пані Катериною ми відвідували пані Емму удвох, пізніше ж почали зустрічатися з нею почергово.

Кімната Емми Іванівни, у якій ми спілкуємось, квітково-красива, елегантна, впорядкована: зі слів господині, вона щодня ретельно прибирає свою оселю. Квіти на її столі можуть виглядати свіжими чи не цілий місяць: щодня, вранці та ввечері, пані Емма міняє у вазі воду; невисока температура в кімнаті також слугує квітковій стійкості.

Емма Андієвська, 2025 р.

Щоразу Емма Іванівна мене вражає своєю життєрадісністю, позитивною енергетикою, доброзичливістю, вишуканою українською мовою, в якій часто зблискують яскраві, раніше незнані слова та вирази! Вона — яскравий, неповторний майстер українського словотворення, метафоричності, яскравих образів і в цьому вже давно пересвідчились тисячі її фанатів та шанувальників.

Наші бесіди нагадують тиху, розмірену прогулянку. Прогулянку... пам'яттю. Я називаю цей процес “зшиванням часу”: своїми запитаннями, нерідко повторюваними в різних комбінаціях, намагаюсь намацати підзабуту канву минувшини. Особливо ретельно, у кількох бесідах, намагався, щоб Емма Іванівна згадувала своє дитинство (про це вже підготував окремий матеріал), саме в дитинстві, упевнений, розгадка багатьох її творчих кодів.

Емма Андієвська та Олександр Голобородько.

Людська пам'ять — дивовижнний психічний процес. Хтось зі вчених сказав, що властивість людини забувати — така ж цінна, як і властивість запам'ятовувати... Хіба не ловили себе на думці, як багато ми забули? Зі шкільних літ, з часів навчання у виші, трудової діяльності? Водночас є події, обставини, тощо, які навічно вкарбувалися в пам'яті.

А може наше “забування” оманливе? Бо ж нерідко, зненацька, “вмикаються” якісь регістри, коли, здавалось, щось безнадійно забуте, раптом, звідкись зринало з минулого?.. Ось так і в розмовах з Еммою Іванівною зринали цікаві спогади, обставини, імена.

Щоб долати час, вікову втому, фізичні знемоги, пані Емма постійно та багато читає — не лише українською, а й німецькою, англійською, французькою та іншими мовами! У своєму фантастичному віці (19 березня їй виповнилось 94 роки від дня народження), дякує Всевишньому за свою здатність дивуватися, відкривати, творити!

Запитав: “Еммо Іванівно, а Ви б хотіли знову малювати?”. Відповіла: “Завжди, з великою охотою малюю, тільки ж не маю можливостей діставати фарби, пензлі, папір...”.

Донька виділила мені зі своїх запасів коробку фарб, пензлі, кілька полотен, листи картону й ось, прийшовши до Емми Іванівни, я пропоную їй імпровізовано, без підготовки, щось намалювати... Кілька хвилин — і на моїх очах народжується етюд пані Емми “На щастя”! Дай Бог, почнеться Нова Емма!..

Експромт Емми Андієвської "На щастя!"

Вік та пам'ять... У наших розмовах із пані Еммою ми намагаємось “зшивати час”, продиратися через лакуни, усувати провали у пам'яті, що є природнім і для набагато молодших людей...

Побажаймо ж патріотці України здоров'я, достатку, наснаги!, Феноменально-повчально: перебуваючи в екзилі понад вісім десятиліть свого життя, пані Емма яскраво та масштабно поширює в світі вишукане, барвисте, новаторське українське слово та національне мистецтво, зберігає в своїй душі незбувну любов до Батьківщини та до всього українського!